Рішення

від 15.04.2019 по справі 910/740/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2019Справа № 910/740/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа"

про стягнення 39 828,54 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Нестеренко Г.А.;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НА КО" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (далі - відповідач) про стягнення 39 828, 54 грн., з яких 34 800, 00 грн. основний борг, 3 % річних у розмірі 303, 19 грн., пеня у розмірі 3 638, 27 грн. та індекс інфляції у розмірі 1 087, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати послуг наданих позивачем за Договором № ДГ-45 від 31.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 910/740/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 910/740/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 відкрито провадження у справі №910/740/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 11.03.2019 року.

11.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 не з'явився.

Судом у судовому засіданні 11.03.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 03.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

03.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання про відкладення судового засідання.

Судом у судовому засіданні 03.04.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 15.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2019 підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа (далі - Рекламодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НА КО (далі - Розповсюджувач) укладено Договір про надання рекламних послуг № ДГ - 45 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору розповсюджувач бере на себе зобов'язання - провести рекламну компанію, шляхом розміщення реклами Рекламодавця на рекламоносіях, а Рекламодавець зобов'язується прийняти та сплатити послуги Розповсюджувача у відповідності до умов даного Договору. Рекламоносії: щит формату 6x3 м, 3x4м, сіті-лайт формату 1,2x1,8 м. (п.1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору зміст реклами Рекламодавця, що оформлений на постерах, не повинен суперечити вимогам Закону України Про рекламу . Рекламодавець несе повну відповідальність за зміст реклами та інших матеріалів, що надаються Розповсюджувачу, і приймає на себе всі претензії зі сторони третіх осіб, що стосуються його реклами та інших матеріалів, що надані Розповсюджувачу для розміщення.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Розповсюджувач забезпечує розміщення постерів з рекламою Рекламодавця на рекламоносіях і приймає на себе претензії зі сторони третіх осіб стосовно використання рекламоносіїв, їх установку та правильність оформлення документації на них.

Як встановлено п. 2.3. Договору Розповсюджувач здійснює обслуговування рекламоносіїв відповідно до таких строків їх придатності:

- постерів паперових з рекламою Рекламодавця - один місяць;

- постерів вінілових - шість місяців.

Постери оновлюються по закінченню строку придатності або при псування, що є наслідком дії на їх несприятливих факторів (сильний дощ, сніг, сонце, поривчастий вітер, навмисне псування тощо).

Розповсюджувач зобов'язаний :

Своєчасно виконати у встановленому порядку, реєстрацію паспортів місць рекламоносіїв та оформлення дозволів на їх установку (п.3.1.1. Договору).

Після надання Рекламодавцем необхідної документації, на протязі 3-х робочих днів розмістити рекламу Рекламодавця, у відповідності з п. 1.2. цього Договору (п.3.1.2 Договору).

По закінченню строків розміщення реклами на рекламоносіях, надати Рекламодавцю акти про виконання робіт до Договору (п. 3.1.9 Договору).

Як встановлено п. 3.3.1. Договору Рекламодавець зобов'язаний за свій рахунок розробити та виготовити рекламу у відповідності з розмірами рекламоносія, передати Розповсюджувачу рекламний матеріал (постери) по акту прийому - здачі не пізніше, ніж за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії у необхідній кількості з урахуванням запасу не менш ніж 20% від загальної кількості узгодженої адресної програми.

Згідно з п. 3.3.5 Договору Рекламодавець зобов'язаний прийняти виконані Розповсюджувачем роботи, підписати надані Розповсюджувачем акти про завершення робіт по Договору у 3-денний строк, з моменту закінчення кожного місяця, в якому відбувалося розміщення реклами згідно Додатків до цього Договору, а при наявності зауважень по виконанню робіт, надати їх у письмовій формі одночасно. Відсутність зауважень та заперечень Рекламодавця у зазначений строк, являє собою прийняття Рекламодавцем відповідних послуг без будь - яких претензій відносно об'єму та/або якості послуг. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту наданих послуг без зауважень.

Відповідно до п. 3.3.6 Договору Рекламодавець зобов'язаний Оплатити роботу Розповсюджувача, згідно умовам Договору.

Як встановлено п. 4.1. Договору оплата послуг (робіт) Розповсюджувача за даним Договором здійснюється Рекламодавцем у національній валюті України на поточний рахунок Розповсюджувача шляхом передоплати. Вартість і обсяги кожної окремо наданої послуги (виконаної роботи) обумовляються Сторонами в Додатках.

Рекламодавець оплачує вартість послуг, що надаються йому Розповсюджувачем відповідно цього Договору, шляхом переказу на поточний рахунок Розповсюджувача 100 % передплати передплати вартості цих послуг не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дня початку рекламної кампанії на підставі підписаного Сторонами додатку до цього Договору, якщо інший, порядок розрахунків Сторони, не погодять у відповідному Додатку до цього Договору (п.4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору надалі, Рекламодавець сплачує Розповсюджувачу вартість послуг за кожний наступний місяць надання Розповсюджувачем майбутніх послуг у розмірі, що визначається Сторонами у відповідному Додатку до цього Договору, шляхом попередньої, оплати послуг, що здійснюється Рекламодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця, з дня підписання сторонами відповідного додатку до цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору розрахунковим періодом надання послуг за проведення рекламної компанії є календарний місяць.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що плата ща проведення рекламної компанії нараховується Розповсюджувачем щомісячно та перераховується Рекламодавцем не пізніше двадцятого числа поточного місяця. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламодавця від здійснення плати за надані послуги.

Відповідно до п. 4.6. Договору днем виконання платежів Рекламодавцем є день зарахування сум платежів на розрахунковий рахунок Розповсюджувача. Зобов'язання Рекламодавця по оплаті послуг Розповсюджувача вважаються виконаними в момент надходження (повної суми) коштів на розрахунковий рахунок Розповсюджувача.

Згідно з п.5.2.3 Договору Розповсюджувач має право застосовувати до Рекламодавця такі штрафні санкції: за несвоєчасне неповне внесення платежу - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3. Договору строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності.

Відповідно до п. 9.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року з подальшою пролонгацією за згодою Сторін.

Завершення терміну дії договору не звільняє Сторони від проведення взаємних розрахунків, які вони проводять виходячи з фактичних обсягів послуг, що виконуються Розповсюджувачем (п.9.2. Договору).

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що Договір може бути змінений чи доповнений за взаємною згодою Сторін. Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються у письмовому вигляді, що підписуються і завіряються печатками Сторін. Усі оформлені доповнення, зміни, акти та додатки до них, адресні програми та до них, протоколи, погодження ціни, рахунки - фактури є додатками до даного Договору і мають однакову юридичну силу, якщо підписані його Сторонами чи уповноваженими представниками, цих сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Документи, що підписані шляхом обміну грамами, листами, по факсу - приймаються до виконання.

29.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа та Товариством з обмеженою відповідальністю НА КО укладено Додаткову угоду № 6 до Договору про надання рекламних послуг № ДГ - 45.

В додатковій угоді № 6 сторони погодили наступне: надання послуг по розміщенню рекламної інформації, період (місяць) 01 серпня 2018- 31 жовтня 2018, тип спеціальної конструкції: Щит 3*6, кількість рекламних конструкцій 2 шт., Сюжет: Торгмаш, вартість розміщення рекламної інформації, місяць: вартість: 17 400, 00 грн., в тому числі ПДВ 2 900, 00 грн., вартість розміщення рекламної інформації, за весь період 52 200, 00 грн., в тому числі ПДВ 8 7000, 00 грн., підстава до сплати: рахунок - фактура, графік сплати: згідно договора. Дана додаткова Угода є невід'ємною частиною Договору про надання рекламних послуг № ДГ - 45 від 31.08.2017.

Сторонами підписано Акт № ОУ - 0000526 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн. та Акт № ОУ - 0000547 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн.

Позивачем виставлено рахунок - фактуру № СФ - 0000508 від 06.09.2018 про сплату 17 400, 00 грн. та рахунок - фактуру № СФ -0000508 від 05.10.2018 про сплату 17 400, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об'єктом цивільних прав.

Визнання послуги об'єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов'язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем на підтвердження факту надання відповідачу послуг по Договору № ДГ - 45 від 31.08.2017 Акт № ОУ - 0000526 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн. та Акт № ОУ - 0000547 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Однак, за вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Положеннями частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Надані позивачем Акт № ОУ - 0000526 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн. та Акт № ОУ - 0000547 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 500, 00 грн. відповідає визначеним у статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні вимогам, а отже є належним, допустимим та достовірним доказом, який підтверджує факт надання відповідачу послуг за вересень 2018 та жовтень 2018 року на суму 34 800, 00 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією № 442 від 22.10.2018 про погашення заборгованості у розмірі 34 800, 00 грн., яка була отримана відповідачем 24.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 65754209 та претензією № 445 від 12.11.2018 про погашення заборгованості у розмірі 34 800, 00 грн.

Вищевказані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт надання відповідачу послуг на суму 34 800, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. Договору надалі, Рекламодавець сплачує Розповсюджувачу вартість послуг за кожний наступний місяць надання Розповсюджувачем майбутніх послуг у розмірі, що визначається Сторонами у відповідному Додатку до цього Договору, шляхом попередньої, оплати послуг, що здійснюється Рекламодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця, з дня підписання сторонами відповідного додатку до цього Договору.

В додатковій угоді № 6 сторони погодили, що графік сплати: згідно Договора.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги в сумі 34 800, 00 грн., однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 34 800, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 638, 27 грн., 3 % річних у розмірі 303, 19 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 087, 08 грн.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.5.2.3 Договору Розповсюджувач має право застосовувати до Рекламодавця такі штрафні санкції: за несвоєчасне неповне внесення платежу - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем нараховується пеня з 21.09.2018 по 01.01.2019 року, та за разрахунком позивача становить 3 638, 27 грн.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку пені, дійшов висновку про те, що при здійсненні розрахунку пені позивачем невірно визначено суму пені, а саме взято суму основного боргу у розмірі 34 800, 00 грн. та нараховано пеню з 21.09.2018, тоді як на 21.09.2018 заборгованість відповідача перед позивачем існувала лише у розмірі 17 400, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3 123, 41 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 303, 19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1087, 08 грн. (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку наданого розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що при здійсненні розрахунку позивачем взято суму основного боргу у розмірі 34 800, 00 грн. та нараховано 3 % річних та інфляційні втрати з 21.09.2018, тоді як станом на 21.09.2018 заборгованість відповідача перед позивачем існувала лише у розмірі 17 400, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних у розмірі 260, 28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 071, 84 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 136, пов. 2 літ А; код ЄДРПОУ 36477269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" (01001, місто Київ, вулиця Прорізна, буд. 23, оф.15; код ЄДРПОУ 38782119) суму основного боргу у розмірі 34 800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 123 (три тисячі сто двацять три) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 28 коп., індекс інфляції у розмірі 1 071 (одну тисячу сімдесят одну) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 36 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019 року

Суддя М.Є. Літвінова