Рішення

від 18.04.2019 по справі 910/1503/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2019Справа № 910/1503/19

За позовом Державного підприємства "Глухівське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Черненко Д.О. (адвокат);

від відповідача не з'явилися.

В судовому засіданні 18.04.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 25.04.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

07 лютого 2019 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 04.02.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 68 від 27.03.2018 року в сумі 113 393,66 грн. (сто тринадцять тисяч триста дев'яносто три гривні 66 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 68 від 27.03.2018 року, зокрема, в повному обсязі не здійснив оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року у справі № 910/1503/19 позовну заяву б/н від 04.02.2019 року Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика" про стягнення заборгованості залишено без руху, надано Державному підприємству "Глухівське лісове господарство" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

04.03.2019 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" надійшов лист щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року та додані до нього документи (вказані документи були направлені до суду засобами поштового зв'язку "Укрпошта Експрес" 27.02.2019 року), відтак вважаються такими, що подані в строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/1503/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 року розгляд справи відкладено на 18.04.2019 року.

В судовому засіданні 18.04.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.04.2019 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 17.04.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "за закінченням встановленого строку зберігання".

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика" за адресою: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, прим. 15, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 05.03.2019 року у справі № 910/1503/19 є 15.04.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 року між Державним підприємством "Глухівське лісове господарство" (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір № 68 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує на умовах франко-склад продавця пиловник дуб.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2018 року до договору внесено зміни до п. 4.1. договору та викладено його в редакції, ціна на товар становить: пиловник дуб з інородними включеннями 3 сорт, діаметр 14 і б до 2 м, за ціною 3500,00 грн. за 1 м 3 з ПДВ; пиловник дуб з інородними включеннями 3 сорт, діаметр 26-35 2-4м, за ціною 4500,00 грн. за 1 м 3 з ПДВ; пиловник дуб з інородними включеннями 3 сорт, діаметр 36-49 2-4м, за ціною 5502,00 грн. за 1 м 3 з ПДВ; пиловник дуб з інородними включеннями 3 сорт, діаметр 50 і б 2-4м, за ціною 6501,00 грн. за 1 м 3 з ПДВ; будліс дуб 2 сорт, діаметр 12-24 2-4м, за ціною 2000,00 грн. за 1 м 3 з ПДВ; пиломатеріал дуб необрізний 50 м. куб. за ціною 8001,00 за 1 м 3 з ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 01.07.2018 року до договору внесено зміни до п. 8.1. договору та викладено його в редакції: оплата не пізніше відгрузки товару.

На виконання умов договору № 68 від 27.03.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 419 386,08 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії СМВ: № 100896 від 27.08.2018 року на суму 25 980,58 грн., № 100897 від 27.08.2018 року на суму 54 976,38 грн., № 100901 від 28.08.2018 року на суму 82 564,66 грн., № 003401 від 28.08.2018 року на суму 10 161,27 грн., № 100904 від 29.08.2018 року на суму 56 447,53 грн., № 100905 від 29.08.2018 року на суму 59 728,84 грн., № 053176 від 24.09.2018 року на суму 35 895,16 грн., № 053177 від 24.09.2018 року на суму 32 084,04 грн., № 053178 від 24.09.2018 року на суму 19 584,88 грн. та № 053180 від 24.09.2018 року на суму 41 962,74 грн. (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 207 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія міститься в матеріалах справи), а також надав пиломатеріал обрізний дубовий на суму 98 992,42 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 17 від 22.11.2018 року (копія міститься в матеріалах справи), а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 113 393,66 грн.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказані вище товарно-транспортні накладні містять найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість та інші реквізити, отже відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно до ст. 7 названого Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Частинами 2, 3 ст.1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; в свою чергу електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Судом встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містить електронний цифровий підпис, тому відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неоплати поставленого позивачем товару останній звернувся до відповідача з претензію № 114-вих18 від 23.11.2018 року про сплату заборгованості в сумі 113 393,66 грн. На підтвердження факту направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав копію накладної № 4003008694633 та копію опису вкладення у цінний лист від 23.11.2018 року.

Втім, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 113 393,66 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 68 від 27.03.2018 року в розмірі 113 393,66 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю про стягнення 113 393,66 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Логістика" (код ЄДРПОУ 41102556, адреса: 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, прим. 15) на користь Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992906, адреса: 41462, Сумська обл., с. Баничі, вул. Мурашка, 169) грошові кошти: заборгованість за договором № 68 від 27.03.2018 року - 113 393,66 грн. (сто тринадцять тисяч триста дев'яносто три гривні 66 копійок) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.04.2019р.

Суддя О.В. Котков