Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/1729/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа № 910/1729/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник , м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Київенерго , м. Київ

про стягнення 258 658,48 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення суми надмірно плачених коштів в розмірі 258 658,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по травень 2016 року проводив нарахування за теплопостачання позивачу по Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 від 01.07.2002 року, застосовуючи тариф встановлений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка, в судовому порядку в справі №826/15733/15, була скасована з моменту її прийняття.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі №910/1729/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103048544723 отримав ухвалу суду від 25.02.2019 про відкриття провадження у справі 27.02.2019.

12.03.2019 року (в межах строку, визначеного судом) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву сторона зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не доведено належними первинними бухгалтерськими доказами здійснення оплати по Договору. Крім того, позивач отримував пільги та субсидії з державного бюджету. Дані кошти не належать позивачу та отримувались ним з використанням постанови НКРЕКП №613. У разі задоволення позову, позивач незаконно збагатиться за рахунок державного бюджету привласнивши ці кошти. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що згідно п. 10 Додатку №2 до Договору кошти від мешканців повинні сплачуватись відповідачу через транзитний рахунок КП ГІОЦ . Окрім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 порушено касаційне провадження в справі №826/15733/15, а у випадку скасування Вищим адміністративним судом України постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 виникнуть підстави для перегляду рішення суду в даній справі, а прийняття судом рішення про перерахунок буде завчасним.

22.03.2019 року позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких він просить стягнути з відповідача суму надмірно сплачених коштів в розмірі 211 149,67 грн.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, зокрема, передбаченої пунктом 2 частини другої, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Заява про зменшення розміру позовних обґрунтована тим, що подання такої заяви про зменшення до 211 149,67 грн є необхідним, у зв'язку з врахуванням при розрахунку надмірно сплачених коштів за період з квітня 2015 року по червень 2016 року за спірним договором грошових коштів, які були сплачені постачальнику послуг (ПАТ Київенерго ) - Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на виконання заходів з виконання програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій на тепло і водопостачання. Позивач зазначає, що загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року включно склав 917,8058 Гкал на загальну суму 584 936,03 грн з ПДВ по тарифу 637,32 грн за 1 Гкал. Зі зведених актів звірки про надання населенню субсидій та оплату житлово-комунальних послуг, складених між ОСББ Художник та Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.04.2015, від 01.07.2015, від 01.10.2015, від 01.01.2016, від 01.04.2106, від 01.07.2016 вбачається, що останнім було перераховано безпосередньо відповідачу по справі грошові кошти в розмірі 109 625,48 грн на виконання заходів з виконання програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій на тепло і водопостачання в період з 01.04.2015 по 01.07.2016. Як вбачається з розрахунку надмірно сплачених коштів на користь відповідача за Договором за період з квітня 2015 по червень 2016 фактично Управління соцзахисту сплатило грошові кошти в розмірі 109 625,48 грн, що є оплатою 172,0101 Гкал спожитих позивачем за вказаний період (109625,48 грн : 637,32 грн = 172,0101 Гкал). Таким чином, кількість Гкал оплачених позивачем за рахунок власних коштів становить 745,7957 Гкал (917,8058 Гкал - 172,0101 Гкал). Водночас за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію позивачем перераховано відповідачу 492 680,43 грн. Позивачем, окрім того також зазначено, що для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії буде вірним застосування тарифу в розмірі 354,20 грн за 1 Гкал з урахуванням ПДВ, а тому враховуючи обсяги спожитої теплової енергії за яку безпосередньо було сплачено позивачем за спірний період 745,7957 Гкал, вартість спожитої теплової енергії становить 264 160,84 грн з урахуванням ПДВ. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за отриману теплову енергію становить 211 149,67 грн (475 310,51 грн - 264 160,84 грн).

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем дотримано порядку, встановленого ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, при подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог, вказана заява приймається судом до розгляду в даній справі.

22.03.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої, окрім раніше зазначено, позивач вказує, що ухвалою Верховного суду від 02.04.2018 року по справі №826/15733/15 відмовлено в задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/15733/15. Враховуючи дану обставину, відсутні підстави для зупинення розгляду даної справи.

05.04.2019 року відповідачем подано до суду заперечення, в яких він, окрім зазначеного у відзиві, вказує, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Однак, із застосуванням постанови НКРЕКП від 23.04.2014 №465 замість постанови НКРЕКП №613 від 03.03.2015 при здійсненні нарахування за спожиту теплову енергію відповідач не погоджується, оскільки розгляд справи №826/15733/15 не закінчився і кінцеве рішення не прийнято. Окрім того, як зазначає відповідач, позовна заява не містить норми матеріального права, яка порушена відповідачем та породжує у відповідача обов'язок повернення суми надмірно сплачених грошових коштів, тоді як позовні вимоги в частині стягнення надлишково сплачених грошових коштів повинні регулюватись ст. 1212 ЦК України. На думку відповідача позовні вимоги нормативно не обґрунтовані та мають регулюватись вказаною статтею. Окрім того, відповідач навів свій розрахунок, відповідно до якого нараховано кількість Гкал - 946,02, нараховано по постанові НКРЕКП №613 з ПДВ - 592 850,00 грн, нараховано по постанові НКРЕКП №462 з ПДВ - 335 080,28 грн, сплачено особисто відповідачем - 492 680,43 грн. Отже на думку, вказані суми демонструють, що позивач завищив суму нібито наявної переплати (157 600,15 грн). Крім цього по Договору станом на 01.04.2019 у позивача існує заборгованість в розмірі 106 470,90 грн.

12.04.2019 позивачем подано до суду пояснення в яких він зазначає, що безпідставними є твердження відповідача, що в квітні 2015 року позивачу було поставлено теплової енергії в кількості 84,93 Гкал за тарифом, визначеним постановою НКРЕКП №613 від 03.03.2015. Це суперечить даним облікової картки за квітень 2015 року по Договору, з якої вбачається, що в квітні 2015 року відповідачем було поставлено теплової енергії 48,083 Гкал для опалення, 14,508 Гкал для гарячої води. Таким чином, розмір поставленої теплової енергії у квітня становить 62 5910 Гкал. Як вбачається з облікової картки за квітень 2015 - 22,343 Гкал які відповідач добавив до поставленої теплової енергії у квітні 2015 року по договору є коригування нарахувань за типами теплових навантажень , а тому позивачем правомірно не було завищено кількість Гкал, поставлених за квітень 2015 на 22,343 Гкал з метою недопущення необґрунтованого збільшення розміру надмірно сплачених коштів за спірний період. Крім того, відповідач в колонці нараховано кількість Гкал невірно відображає кількість Гкал за листопад 2015 в розмірі 142,18 Гкал, що суперечить Акту приймання-передавання товарної продукції за листопад 2015. Відповідач, роблячи контр розрахунок, безпідставно не врахував кошти, які були сплачені Управлінням соцзахисту в розмірі 109 625,48 грн. При цьому сума надмірно сплачених коштів за розрахунком відповідача становить 157 600,15 грн (492 680,43 грн - 335 080,28 грн). Однак, відповідач віднімаючи 335 080,28 грн не враховує, що ця сума включає розмір надмірно сплачених коштів, сплачених Управлінням соцзахисту в якості субсидій за спірний період на яку позивач не має право претендувати, оскільки вони були сплачені за державні кошти і право на їх відшкодування має держава в особі Управління соцзахисту. Окрім того, в Постанові Верховного суду від 20.03.2018 №910/7749/17 суд підтвердив правильність нарахування вартості теплової енергії за тарифами визначеними постановою НКРЕКП №465 від 23.04.2014. Також, позивач в своїх поясненнях зазначає, що безпідставним є твердження відповідача про відсутність в позовній заяві норми матеріального права, яка порушена відповідачем, та таким, що суперечить висновкам Верховного суду №910/7749/17 від 20.03.2018р та позовна заява про зменшення розміру позовних містить правове обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство Київенерго (енергопостачальна організація) та Товариства співвласників багатоквартирного будинку Художник , яке змінило найменування на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник (абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у гарячій воді абоненту для потреб опалення, вентиляції (в період опалювального сезону) та гарячого водопостачання (протягом року), а абонент зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1., 2.2.3. Договору визначено, що енергопостачальна організація зобов'язується: постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; при зміні тарифів (Додаток №3 до Договору) повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Згідно із пунктом 2.3.2. Договору абонент зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Пунктами 8.1. та 8.4. Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком №1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту, а Додатком №2 - Тарифи та порядок розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за період з квітня 2015 року по червень 2016 (включно) відповідач поставив теплову енергію, а позивач в свою чергу прийняв вказану продукцію в кількості 917,8058 Гкал на загальну суму в розмірі 584 936,03 грн, що підтверджується наступними Актами приймання - передавання товарної продукції за період з квітень 2015 року по травень 2016 року, а саме: №04/2015-530424 - 62,5910 Гкал на суму 47 804,47 грн, №05/2015-530424 - 4,50643 Гкал на суму 2 872,03 грн, №06/2015-530424 - 3,58967 Гкал на суму 2 287,76 грн, №07/2015-530424 - 5,06380 Гкал на суму 3 227,26 грн, №08/2015-530424 - 4,12646 Гкал на суму 2 629,88 грн, №09/2015-530424 - 8,52920 Гкал на суму 5 435,83 грн, №10/2015-530424 - 75,23600 Гкал на суму 47 949,41 грн, №11/2015-530424 - 136,23218 Гкал на суму 86 823,49, №12/2015-530424 - 139,62339 Гкал на суму 88 984,79 грн, №1/2016-530424 - 183,24709 Гкал на суму 116 787,04 грн, №4/2016-530424 - 33,90189 Гкал на суму 24 606,35 грн, №5/2016-530424 - 5,1584 Гкал на суму 3 287,56 грн, №6/2016-530424 - 4,20566 Гкал на суму 2 680,37 грн.

Крім того, на виконання умов Договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 492 680,43 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №57 від 27.05.2015 на суму 47 804,47, №128 від 25.11.2015 на суму 44 740,10 грн, №141 від 25.12.2015 на суму 75 164,81 грн, №10 від 27.01.2016 на суму 68 014,07 грн, №38 від 02.03.2016 на суму 114 052,27 грн, №63 від 19.05.2016 на суму 60 000,00 грн, №70 від 25.05.2016 на суму 27 000,00 грн, №73 від 02.06.2016 на суму 15 807,97 грн, №74 від 07.06.2016 на суму 13 384,30 грн, №76 від 15.06.2016 на суму 11 000,00 грн, №83 від 29.06.2016 на суму 15 712,44 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін.

29.01.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н від 25.01.2019 року з вимогою провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію та повернути надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 258 658,48 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладною №0420522519897.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у період з квітня 2015 року по червень 2016 року здійснював нарахування за теплопостачання позивачу, застосовуючи тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була скасована з моменту її прийняття, у зв'язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 211 149,67 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Київенерго надмірно сплачені коштів в зазначеному розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 від 01.07.2002 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору за період з квітня 2015 року по червень 2016 (включно) (спірний період) відповідач поставив теплову енергію, а Позивач в свою чергу прийняв вказану продукцію в кількості 917,8058 Гкал на загальну суму в розмірі 584 936,03 грн, що підтверджується наступними Актами приймання - передавання товарної продукції за період з квітень 2015 року по травень 2016 року, а саме: №04/2015-530424 - 62,5910 Гкал на суму 47 804,47 грн, №05/2015-530424 - 4,50643 Гкал на суму 2 872,03 грн, №06/2015-530424 - 3,58967 Гкал на суму 2 287,76 грн, №07/2015-530424 - 5,06380 Гкал на суму 3 227,26 грн, №08/2015-530424 - 4,12646 Гкал на суму 2 629,88 грн, №09/2015-530424 - 8,52920 Гкал на суму 5 435,83 грн, №10/2015-530424 - 75,23600 Гкал на суму 47 949,41 грн, №11/2015-530424 - 136,23218 Гкал на суму 86 823,49, №12/2015-530424 - 139,62339 Гкал на суму 88 984,79 грн, №1/2016-530424 - 183,24709 Гкал на суму 116 787,04 грн, №4/2016-530424 - 33,90189 Гкал на суму 24 606,35 грн, №5/2016-530424 - 5,1584 Гкал на суму 3 287,56 грн, №6/2016-530424 - 4,20566 Гкал на суму 2 680,37 грн.

Зазначені обсяги поставки теплової енергії та їх вартість також підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями облікових карток за спірний період.

Крім того, на виконання умов Договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 492 680,43 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №57 від 27.05.2015 на суму 47 804,47, №128 від 25.11.2015 на суму 44 740,10 грн, №141 від 25.12.2015 на суму 75 164,81 грн, №10 від 27.01.2016 на суму 68 014,07 грн, №38 від 02.03.2016 на суму 114 052,27 грн, №63 від 19.05.2016 на суму 60 000,00 грн, №70 від 25.05.2016 на суму 27 000,00 грн, №73 від 02.06.2016 на суму 15 807,97 грн, №74 від 07.06.2016 на суму 13 384,30 грн, №76 від 15.06.2016 на суму 11 000,00 грн, №83 від 29.06.2016 на суму 15 712,44 грн.

Зі зведених актів звірки про надання населенню субсидій та оплату житлово-комунальних послуг, складених між ОСББ Художник та Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.04.2015, від 01.07.2015, від 01.10.2015, від 01.01.2016, від 01.04.2106, від 01.07.2016 вбачається, що останнім було перераховано безпосередньо відповідачу грошові кошти в розмірі 109 625,48 грн на виконання заходів з виконання програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій на тепло і водопостачання в період з 01.04.2015 по 01.07.2016.

Як вбачається з розрахунку надмірно сплачених коштів на користь відповідача за Договором за період з квітня 2015 по червень 2016 фактично Управлінням соцзахисту сплачено грошові кошти в розмірі 109 625,48 грн, що є оплатою 172,0101 Гкал спожитих позивачем за вказаний період (109625,48 грн : 637,32 грн = 172,0101 Гкал).

Таким чином, кількість Гкал оплачених позивачем за рахунок власних коштів становить 745,7957 Гкал (917,8058 Гкал - 172,0101 Гкал).

Отже, суд зазначає, що зі змісту Актів приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - червень 2016 року вбачається, що за вказаний період позивачем було спожито теплової енергії в розмірі 917,8058 Гкал, а нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 10.09.2014 року №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:

"1. Установити ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ "Київенерго" структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 02.04.2018 року №826/15733/15 було відмовлено у задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/15733/15.

Згідно із статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №826/15733/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт визнанння нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15, яка набрала законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент прийняття постанови) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15, якою визнано нечинною з моменту прийняття Постанову №613, набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту їх прийняття, в той час як нарахування Відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цією постановою, примушує Позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що зі змісту Актів приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - червень 2016 року вбачається, що за вказаний період Позивачем було спожито теплової енергії в розмірі 917 8058 Гкал, а нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал без ПДВ (637,32 грн. з ПДВ).

Проте, оскільки вказана постанова НКРЕКП визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 по червень 2016 року з урахуванням тарифу 531,10 грн за 1 Гкал без ПДВ (637,32 грн. з ПДВ).

Разом з тим, 23.04.2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову №465, відповідно до якої тариф для ПАТ "Київенерго" на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн за 1 Гкал без ПДВ (354,20 грн з ПДВ). Постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 №465 не встановлено.

Таким чином, для визначення вартості спожитої Позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року необхідно застосовувати вищезазначений тариф, а тому, враховуючи обсяги спожитої теплової енергії згідно з Актами приймання - передавання товарної продукції, Обліковими картками абонента, Зведеними актами звірки, відомостями обліку споживання теплової енергії за період з квітня 2015 року по червень 2016 року в розмірі 917,8058 Гкал, перерахуваннями Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації відповідачу коштів на виконання заходів з виконання програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій на тепло і водопостачання за спірний період в розмірі 109 625,48 грн. (що дорівнює 172,0101 Гкал за тарифами по постанові НКРЕКП №613 від 03.03.2105) вартість послуг становить 264 160,84 грн з ПДВ ((917,8058 Гкал - 172,0101 Гкал х 354,20 грн. (з урахуванням ПДВ)).

З врахуванням встановлених обставин, вартість спожитої позивачем за Договором теплової енергії становить 264 160,84 грн (з урахуванням ПДВ), а тому сума надмірно сплачених коштів за отриману теплову енергію становить 211 149,67 грн (475 310,51 грн (917,8058 Гкал - 172,0101 Гкал х 637,32 грн.) - 264 160,84 грн).

За таких підстав, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 211 149,67 грн, згідно наведених вище розрахунків.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 року по справі №910/7749/17 висловлена правова позиція щодо правомірності стягнення надмірно сплачених коштів у спірних правовідносинах між споживачами послуг теплової енергії та ПАТ "Київенерго".

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо наявності станом на 01.04.2019 року у позивача перед відповідачем заборгованості у розмірі 106 470,90 грн, оскільки Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності вказаної заборгованості. Крім того, наявність заборгованості станом на 01.04.2019 року не впливає на обов'язок відповідача здійснити повернення надмірно сплачених грошових коштів позивачу за тарифом, який визнано судом нечинним, а також останній має право звернутися до суду у встановленому законом порядку з позовом про стягнення заборгованості, який буде розглянутий компетентним судом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем надмірно сплачених грошових коштів позивача у розмірі 211 149,67 грн.

Отже, Суд приходить до висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення надмірно сплачених грошових коштів у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 211 149,67 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з Публічного акціонерного товариства Київенерго на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник підлягає стягненню надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 211 149,67 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем також заявлено про стягнення з Публічного акціонерного товариства Київенерго витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 250,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 року між Адвокатським об'єднанням Міжнародна адвокатська група (Виконавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Художник (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №21/01, за змістом якого Виконавець на підставі Конституції України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність надає наступну правову допомогу: представництво інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник до Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО про стягнення коштів в розмірі 258 658,48 грн, вчинення інших процесуальних дій в інтересах Клієнта; іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, яка визначена в пункті 1.1. цього Договору, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, написання претензії, вивчення фінансово-господарської документації Клієнта з порушеного питання, підготовка позовної заяви про стягнення коштів з ПАТ Київенерго , вчинення інших процесуальних дій .

Згідно з п. 5.1. Договору вартість правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1.2. цього Договору, становить 5250 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, платіжне доручення №24 від 11.02.2019 на суму 5250,00 грн та Акт про обсяг наданої правової допомоги від 11.02.2019 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, Суд зазначає, що позовна заява від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник підписана не адвокатом, а головою правління позивача.

Згідно з Актом про обсяг наданої правової допомоги від 11.02.2019, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 грн, складається з:

1. консультації з приводу правових підстав можливості стягнення в судовому порядку надмірно сплачених грошових коштів за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 від 01.07.2002 року з ПАТ Київенерго ;

2. вивчення господарських та бухгалтерських документів Клієнта щодо виникнення правових підстав для стягнення в судовому порядку надмірно сплачених грошових коштів за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 від 01.07.2002 року з ПАТ Київенерго ;

3. вивчення судової практики по справі №826/15733/15 про визнання нечинною з моменту її прийняття постанови Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго та надання консультації клієнту з приводу правових підстав звернення до суду з позовом;

4. підготовки претензії до ПАТ Київенерго з вимогою про сплату надмірно сплачених грошових коштів за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №530424 від 01.07.2002 року в розмірі 258 658,48 грн;

5. підготовки позовної заяви до Господарського суду м. Києва за позовом Клієнта до ПАТ КИЇВЕНЕРГО про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 258 658,48 грн;

6. роз'яснення Клієнту порядок відшкодування судових витрат в порядку ст. 123, 126 ГПК України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Київенерго (ідентифікаційний код 00131305, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Художник (ідентифікаційний код 22894179, місцезнаходження: 03250, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 124) суму надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 211 149,67 грн (двісті одинадцять тисяч сто сорок дев'ять гривень 67 копійок), судовий збір у розмірі 3 167,25 (три тисячі сто шістдесят сім гривень 25 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов