Рішення

від 19.04.2019 по справі 914/400/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 Справа №914/400/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватної Агрофірми «Дністер» , с.Верин, Миколаївський район, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудзахід» , м.Львів,

про стягнення 154 920,37грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи.

Приватна Агрофірма «Дністер» звернулася до Господарського суду львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудзахід» про стягнення 154 920,37грн.

Ухвалою від 11 березня 2019 року Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28 березня 2019р.

В судове засідання 28 березня 2019 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на електрону адресу суду надіслав клопотання (вх. №13163/19 від 28.03.2019) про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що відповідачу не вдалося ознайомитися зі змістом позовної заяви, а також реалізувати своє процесуальне право на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 28 березня 2019р. суд відклав розгляд справи на 19 квітня 2019 року.

В судове засідання 19 квітня 2019 року з'явився представник позивача

Відповідач повторно не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901412390078.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

- неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

- повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак не забезпечив явки представника в судове засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 червня 2017 року між ПАФ Дністер та ТзОВ Житлобудзахід був укладений договір поставки № 145 строком до 31.12.2017р. Після закінчення строку дії договору поставки №145 від 12.06.2017р. позивач і відповідач уклали інший договір поставки № 36 від 02.01.2018р. Умови договорів поставки №145 від 12.06.2017р. та № 36 від 02.01.2018р. є повністю однаковими за своїми умовами, в тому числі і щодо умов поставки і ціни, а також щодо оплати товару, розрахунків за договором та відповідальності сторін.

На виконання своїх зобов'язань за договорами поставки №145 від 12.06.2017р. та № 36 від 02.01.2018р. позивач в період з 16 червня 2017р. по 05 червня 2018 року здійснив поставку Відповідачу товару (пісок будівельний просіяний, пісок, піщаник) на загальну суму 1 852 019,37 грн ., в тому числі за договором поставки №145 від 12.06.2017р. було поставлено товару на загальну суму 1 311 180,37 грн. та за договором поставки № 36 від 02.01.2018р. - на загальну суму 540 839 грн.

Однак, своє зобов'язання щодо оплати поставлено Позивачем товару Відповідач виконав тільки частково, оплативши товар на суму 1 743 609,00 грн ( 1 311 180,37 грн. згідно договору поставки № 145 від 2.06.2017р. та 432 428,63 грн. згідно договору № 36 від 02.01.2018р.) Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 108 410,37 грн за договором поставки д № 36 від 02.01.2018р.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:

- 1256,00 грн. 3% річних;

- 5419,00грн інфляційних втрат;

- 39 835,00 грн пені.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач не забезпечив явки представника в судові засідання, письмового відзиву на позов не подав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 2 січня 2018 року між ПАФ Дністер (постачальник) та ТзОВ Житлобудзахід (покупець) був укладений договір поставки № 145 за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та асортимент якого вказуються у видаткових накладних постачальника або у специфікаціях, що при потребі додаються до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється автотранспортним або залізничним транспортом постачальника на умовах DDR, або ж само вивозом покупця. Місце поставки вказується у відповідних специфікаціях або видаткових накладних.

Строк поставки кожної партії товару погоджується сторонами в усній формі, або ж при потребі, у відповідних специфікаціях до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки №36 від 02.01.2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 540 839,00грн. Факт поставки підтверджується долученими до справи накладними (а.с. 207-246 Том І, а.с. 1-33 Том ІІ).

Відповідно до п.4.1 договору, сторони визначили, що Покупець здійснює оплату відповідної партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах та у порядку, визначених у відповідній Специфікації чи рахунку-фактурі та видатковій накладній до цього Договору.

Однак, як вбачається із долучених до справи видаткових накладних, на підставі яких позивачем здійснювалась поставка товарів відповідачу, в них не вказано строку оплати за поставлений товар.

За таких умов, суд вважає, що в даному випадку при визначенні строку оплати отриманого відповідачем товару, слід керуватися актами законодавства, що регулюють правовідносини в сфері договорів поставки.

Як уже зазначалося судом, відповідно до положень ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчихз документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України виникає з моменту його прийняття.)

Відповідно до п. 6.1 договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в якості оплати вартості поставленого позивачем товару були здійснені платежі на загальну суму 1 743 609,00грн.

Однак з долучених позивачем до справи, в якості доказів оплати товару відповідачем, копій платіжних доручень не вбачається за яким саме договором поставки здійснювалась оплата.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний договір поставки від 16.06.2017р. №145 який передував договору поставки № 36 та був чинним до 31.12.2017р. З 02.01.2018р. між сторонами було укладено договір №36.

Як стверджує позивач, на виконання обох договорів, які за своїми умовами є ідентичними, він поставив відповідачу товар (пісок будівельний просіяний, пісок, піщаник) на загальну суму 1852 019,37 грн , в тому числі за договором поставки №145 від 12.06.2017р. на загальну суму 1 311 180,37 грн. та за договором поставки № 36 від 02.01.2018р. - на загальну суму 540 839 грн.

Сплачені відповідачем кошти в сумі 1 743 609,00грн були зараховані наступним чином:

- 1 311 180,37 грн. в рахунок оплати товару поставленого по договору № 145 від 2.06.2017р.

- 432 428,63 грн в рахунок оплати товару поставленого по договору № 36 від 02.01.2018р.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість по договору поставки від 02.01.2018р. №36 в сумі 108 410,37грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару за договором №36 здійснювалась позивачем в період з січня 2018 року до червня 2018року. Остання поставка відбулась 05.06.2018р. згідно видаткових накладних від 05.06.20148р. №РНК80506065 та №РНК80506066.

Платежі які позивач зарахував в рахунок оплати по договору поставки №36, були здійснені відповідачем в липні та вересні 2018 року.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати Товару встановлених Договором та Специфікацією поставки, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості Товару за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу:

- 1256,00 грн. 3% річних;

- 5419,00грн інфляційних втрат;

- 39 835,00 грн пені.

Правильність здійснених позивачем розрахунків була перевірена судом.

Суд звертає увагу на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач здійснює з 05.09.2018р., тобто після останньої оплати здійсненої відповідачем, а нарахування пені з 07.06.2018р., тобто після останньої поставки товару позивачем. При розрахунку позивачем враховано проплати здійснені відповідачем в цей період.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 154920,37 грн з яких:

- 108 410,37грн основна заборгованість;

- 1256,00 грн. 3% річних;

- 5419,00грн інфляційні втрати;

- 39 835,00 грн пеня.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 323,83грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 323,83 грн.

Також позивачем у позовній заяві зазначено, що окрім сплаченого судового збору він просить покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 11 000,00грн.

В судовому засіданні 19.04.2019р. представник позивача зазначив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат .

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудзахід» (79053, м.Львів, вул. В.Великого,18, ідентифікаційний код 39251480) на користь Приватної Агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с.Верин, ідентифікаційний код 03762064)- 154 920,37грн та судовий збір в сумі 2323,83 грн

3. Призначити судове засідання для вирішення питання судових витрат на 07.05.2019р. о 12год 30хв. Позивачу подати докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текс рішення складено та підписано 24.04.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.