Рішення

від 22.04.2019 по справі 923/55/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2019 Справа №923/55/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства Хлебный мир з іноземними інвестиціями, м. Херсон до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн , м. Львів про:стягнення 7083,57 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Іванило О.П.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Хлебный мир з іноземними інвестиціями звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн про стягнення 7083,57 грн., з яких 4368,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 790,67 грн. пені, 1568,36 грн. інфляційних втрат та 355,84 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою від 28.01.2019 р. матеріали справи за позовом Приватного підприємства Хлебный мир з іноземними інвестиціями до Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн про стягнення 7083,57 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 22.02.2019 р. суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 13.03.2019 р.

Від представника відповідача 11.03.2019 р. на розгляд суду надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи (вх. № 10279/19) для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати відзив на позов.

У зв'язку з перебуванням судді Артимовича В.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 13.03.2019 р., не відбулось.

Ухвалою суду від 18.03.2019 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2019 р.

Від відповідача на розгляд суду 27.03.2019 р. надійшов відзив на позов (вх. № 13094/19), в якому просить закрити провадження у справі в частині суми основного боргу 4368,70 грн. в зв'язку зі сплатою та відмовити в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних.

10.04.2019 р. відповідачем подано доповнення до відзиву (вх. № 15355/19).

22.04.2019 р. від позивача на розгляд суду надійшли письмові пояснення на відзив відповідача (вх. №16735/19), в яких просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 4368,70 грн. в зв'язку зі сплатою, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені просить задовольнити.

22.04.2019 р. представником відповідача подано заяву (вх. № 16746/19) про долучення до матеріалів справи доказів відправлення позивачу доповнень до відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 22.04.2019 р. позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1 .Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним вчасно та відповідно до умов договору поставки № 16, укладеного 01.05.2013 р. між Приватним підприємством Хлебный мир з іноземними інвестиціями та Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. поставлено товар, що підтверджується відповідними накладними. Однак, відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару, заборгувавши позивачу 4368,70 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 790,67 грн., інфляційні втрати в сумі 1568,36 грн. та три відсотки річних в сумі 355,84 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

У своєму відзиві на позов та доповненні до нього, відповідач зазначає, що ним сплачено Приватному підприємству Хлебный мир з іноземними інвестиціями в повному обсязі суму основного боргу у розмірі 4368 грн. 70 коп. за поставлений товар, що підтверджується платіжною квитанцією від 15.03.2019 р. Щодо нарахованої позивачем пені відповідач зазначає, що, оскільки сторонами в договорі не передбачено та не встановлено розміру пені за прострочку платежу, тому в цій частині позовних вимог просить відмовити за безпідставністю. Щодо нарахованих інфляційних втрат та трьох відостків річних відповідач вказує, що позивачем не зазначено чи настало право вимоги щодо сплати грошових коштів за договором, чи настала обставина, від якої слід відлічувати строк оплати за договором. Відповідачем подано контррозрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Також зазначено, що, враховуючи останню оплату за поставлений товар 26.08.2016р. (платіжне доручення №12805 від 26.08.2016 р.), періодом, за який можна нараховувати інфляційні втрати та три відсотки річних, вважає з вересня 2016 р. по грудень 2018 р.

1.3. Заяви та клопотання сторін.

Від позивача 22.04.2019 р. на розгляд суду надійшли письмові пояснення (вх. №16735/19), в яких зазначає, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5282,40 грн. Однак, враховуючи ціну позову та положення ст. 4 Закону України Про судовий збір , сума судового збору за подання даного позову становить 1921,00 грн. Тому просить надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 3361,30 грн. повернути позивачу.

2 .Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Приватним підприємством Хлебный мир з іноземними інвестиціями (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн (Покупець) 01.05.2013 р. укладено договір поставки № 16 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договром, передати у власність Покупця у визначеній кількості, відповідної якості та за обумовленою у специфікації ціною товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначениху даному Договорі (п.1.1.) . Між сторонами 01.06.2016 р. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 16 від 01.05.2013 р., якою внесено зміни в пункти Договору щодо вартості та оплати товару, а саме в п. 3.1., п. 8.17.

На виконання умов договору позивачем за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. поставлено товар, що підтверджується відповідними накладними та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Договору (з врахуванням внесених додатковою угодою № 1 змін) покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язується провести оплату в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Як стверджує позивач, на момент подання позову заборгованість відповідача становила 4368,70 грн. Однак, після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено вказану заборгованість, що підтверджується квитанцією від 15.03.2019 р. (копія міститься в матеріалах справи), та не заперечується сторонами.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 790,67 грн., інфляційні втрати в сумі 1568,36 грн. та три відсотки річних в сумі 355,84 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Приватним підприємством Хлебный мир з іноземними інвестиціями (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн (Покупець) 01.05.2013 р. укладено договір поставки № 16 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначениху даному Договорі . Між сторонами 01.06.2016 р. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 16 від 01.05.2013 р., якою внесено зміни в пункти Договору щодо вартості та оплати товару, а саме в п. 3.1., п. 8.17.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позивачем за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. поставлено товар, який прийнято відповідачем.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, на момент подання позову заборгованість відповідача становила 4368,70 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 4368,70 грн., що підтверджується банківською китанцією від 15.03.2019 р., тобто, після пред'явлення позивачем позову до суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар позивачу в розмірі 4368,70 грн. після звернення позивача до суду з вказаним позовом, провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 4368,70 грн. слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов Договору, покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язується провести оплату в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару (п. 3.1. Договору з врахуванням внесених додатковою угодою № 1 змін).

Однак, покупець оплатив поставлений товар в сумі 4368,70 грн. з порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 790,67 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку, долученого до позову, в обгрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на ст. 229 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , зокрема, в абзацах 3, 4 п. 2.1. роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи те, що сторонами в укладеному договорі поставки не передбачено нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тобто не встановлено права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 790,67 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за період з 01.05.2016 р. по 16.01.2019 р. три проценти річних від простроченої суми у розмірі 355,84 грн. та 1568,36 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження поставки товару подано накладні в електронному вигляді. Однак, суд звертає увагу на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів часткових оплат поставленого товару. Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт заборгованості за поставлений товар в розмірі 4368,70 грн. Тому, враховуючи наведене, норми законодавства, які регулюють правовідносини поставки товару та умови Договору, беручи до уваги те, що позивачем в позовній заяві вказано період, за який утворилася заборгованість, з 01.05.2016 р. по 31.08.2019 р., суд вважає, що правомірними та підтвердженими належними доказами є нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 01.09.2019 р.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. п. 3.1, 4.1).

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок сум, які належить стягнути з відповідача на користь позивача за порушення порядку та строку оплати поставленого за Договором товару, суд встановив, що сума трьох відсотків річних становить 311,55 грн., інфляційних втрат - 1549,73 грн. (розрахунки додаються до матеріалів справи), які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, а також те, що ціною позову є 7083,57 грн, беручи до уваги, що з 1 січня 2019 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., за подання до господарського суду даної позовної заяви позивачу слід було сплатити 1921,00 грн. судового збору.

В матеріалах справи на підтвердження сплати позивачем судового збору за подання даного позову міститься платіжне доручення № 14 від 23.01.2019 р. на суму 1921,00 грн. Суд звертає увагу на те, що інші докази про сплату судового збору в іншому розмірі в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене клопотання позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 3361,30 грн. є необгрунтованим та безпідставним, а тому до задоволення не підлягає.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що сума основного боргу сплачена позивачем після відкриття провадження у справі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1689,50 грн. Решта суму сплаченого судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково .

2. В частині позовних вимог про стягнення 4368,70 грн. - провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дистрибюшн (79040, м. Львів, вул. Городоцька, будинок 355, офіс 325; ідентифікаційний код 37171990) на користь Приватного підприємства Хлебный мир (73000, м. Херсон, селище Текстильників, вул. Бабушкіна, 1-Б; ідентифікаційний код 31653430) 311,55 грн. трьох відсотків річних, 1549,73 грн. інфляційних втрат та 1689,50 грн. судового збору.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решта частини позовних вимог - відмовити.

6. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.04.2019 р.

Суддя Артимович В.М.