Рішення

від 24.04.2019 по справі 917/107/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 Справа № 917/107/19

м. Полтава

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська обл., 08702

до Приватного підприємства "СВІТЛАНА", вул. Леніна, буд. 4, с. Пришиб, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39750

про стягнення 875582,97 грн.,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6846/10 від 05.09.18, довіреність б/н від 06.09.2018);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (далі - позивач/ ТОВ "СПЕКТР-АГРО") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Приватного підприємства "СВІТЛАНА" (далі - відповідач/ ПП "Світлана") 875582,97 грн., в тому числі 624196,12 грн. основного боргу, 4802,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 52945,51 грн. пені, 52945,51 грн. 36 % річних, 15854,58 грн. інфляційних втрат та 124839,22 грн. штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 88/18-П від 26.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.01.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.02.2019.

22.02.2019 від засновника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 1785). У вказаному клопотанні зазначено, що засновником ПП "СВІТЛАНА" ОСОБА_2 було подано заяву до ЧЧ Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12018170220001019. 22.12.2018 начальником слідчого відділення Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_2 Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.02.2019 по справі № 524/586/19 постанову про закриття кримінального провадження було скасовано, слідство по зазначеній справі продовжено.

Засновник ПП "СВІТЛАНА" ОСОБА_2 стверджувала, що ПП "Світлана" на даний час не може скористатися своїм правом на захист у справі № 917/107/19, оскільки печатка ПП "Світлана" разом з усіма бухгалтерськими, установчими документами та договорами знаходиться у директора ПП "Світлана" ОСОБА_3, який не виходить на зв'язок із засновником і не звітує перед нею про діяльність підприємства.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 стверджувала, що розгляд справи № 917/107/19 не можливий до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170220001019 та просила суд зупинити провадження у справі № 917/107/19 до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170220001019.

Ухвалою від 26.02.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання засновника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 917/107/19, посилаючись на те, що наявність досудового кримінального провадження щодо керівника ПП "Світлана" ОСОБА_3 не є підставою для зупинення провадження у даній справі.

Також судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 дійсно є одним із засновників ПП "Світлана". Проте, особою, яка уповноважена представляти ПП "Світлана" без довіреності є керівник ПП "Світлана" ОСОБА_3. Таким чином, ОСОБА_2 не входить до числа осіб, які можуть представляти відповідача без довіреності.

Крім цього, ухвалою від 26.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 13.03.2019.

Ухвалою від 13.03.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019.

Ухвалою від 11.04.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 24.04.2019.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 24.04.2019 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 88/18-П (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до Договору та у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних:

- № 4343 від 04.04.2018 на суму 369263,40 грн., згідно додатку до Договору № 1/СА000002804 від 26.02.2018, оплату за яким встановлено в наступному порядку: 20% оплати від ціни товару - по 30.09.2018, 80% - по 30.10.2018;

- № 4345 від 04.04.2018 на суму 201298,81 грн., згідно додатку до Договору № 1/СА000003653 від 13.03.2018, оплату за яким встановлено в наступному порядку: 100% оплати від ціни товару - по 13.03.2018;

- № 4344 від 04.04.2018 на суму 162392,88 грн., згідно додатку до Договору № 1/СА000002805 від 26.02.2018, оплату за яким встановлено в наступному порядку: 20% оплати від ціни товару - по 30.09.2018, 80% - по 30.10.2018;

- № 15233 від 14.05.2018 на суму 70807,24 грн., згідно додатку до Договору № 1/СА000012347 від 11.05.2018, оплату за яким встановлено в наступному порядку: 20% оплати від ціни товару - по 30.09.2018, 80% - по 30.10.2018;

- № 15720 від 16.05.2018 на суму 21732,60 грн., згідно додатку до Договору № 1/СА000012347 від 11.05.2018, оплату за яким встановлено в наступному порядку: 20% оплати від ціни товару - по 30.09.2018, 80% - по 30.10.2018.

Всього позивачем поставлено відповідачу товару на суму 825494,93 грн. (копії вказаних видаткових накладних та додатків до Договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.4 Договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату за поставлений товар в строки, вказані в додатках до Договору.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов Договору прострочив оплату товару та сплатив лише 201298,81 грн. платіжним дорученням № 681 від 27.03.2018 (копія платіжного доручення - в матеріалах справи).

Отже, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 624196,12 грн.

Умовами п.п. 2.6, 2.7 та 2.11 Договору, передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а відповідач зобов'язаний сплачувати, відсотки в розмірі та в строки, які передбачені додатком до Договору.

Нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом позивач, згідно п. 2.11 Договору оформляв актами надання послуг: № 35994 від 05.09.2018 на суму 2934,58 грн. та № 41482 від 11.12.2018 на суму 1867,45 грн.

При цьому, акт надання послуг: № 35994 від 05.09.2018 підписано представниками обох сторін та скріплено їхніми печатками. Акт надання послуг № 41482 від 11.12.2018 підписано лише позивачем. Вказаний акт надсилався позивачем на адресу відповідача для підписання, але відповідачем не був повернутий. На підтвердження факту надіслання акту про нарахування відсотків, позивачем надано фіскальний чек та накладну Укрпошти від 14.12.2018 з описом вкладення.

Пунктом 2.11. Договору встановлено, що акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості товару.

Таким чином, акт надання послуг № 41482 від 11.12.2018 вважається схваленим та підписаним покупцем.

Всього, позивачем нараховано відсотків за користування товарним кредитом на суму 4802,03 грн., які, як стверджує позивач, відповідачем не оплачені.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:

A) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;

B) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 cт. 625 Цивільного кодексу України).

Крім цього, п. 7.3 Договору сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всіх зобов'язаннях (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до трьох років. Також сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вказаних пунктів Договору позивач нарахував відповідачу 52822,38 грн. пені за період прострочення з 01.10.2018 по 18.01.2019., 52945,51 грн. 36% річних за період прострочення з 01.10.2018 по 18.01.2019, 15854,58 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня по грудень 2018 року, а також 124839,22 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 624196,12 грн. основного боргу, 4802,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 52945,51 грн. пені, 52945,51 грн. 36 % річних, 15854,58 грн. інфляційних втрат та 124839,22 грн. штрафу.

Відповідач відзиву на позов не надав.

22.04.2019 до суду надійшла заява відповідача (в порядку ст. 169 ГПК України), яка підписана його директором ОСОБА_3 У вказаній заяві відповідач зазначає, що договір поставки № 88/18-П від 26.02.2018 від імені ПП "Світлана" був підписаний ОСОБА_3 до призначення його директором ПП "Світлана", яке відбулося лише 21.03.2018. До вказаного клопотання додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП "Світлана", в якій відсутня інформація щодо дати призначення директором ПП "Світлана" ОСОБА_3

Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 24.01.2019 суд надав відповідачу строк для подання відзиву та відповідно доказів по справі - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.

Копію ухвали суду від 24.01.2019 відповідачем отримано 02.02.2019, тобто строк наданий відповідачу для подання доказів по справі закінчився 18.02.2019. Окрім цього, суд ухвалою від 26.02.19 відклав підготовче засідання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та надав можливість відповідачу до 07.03.19 реалізувати свої процесуальні права та надати суду заяви по суті справи. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався.

Відповідач у заяві не вказав про неможливість її подання у встановлений судом строк з причин, що не залежали від нього.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що вищевказана заява подана ним під час розгляду справи по суті, після завершення стадії дослідження доказів, що виключає можливість її розгляду судом.

В зв'язку з цим, вказана заява відповідача з додатками не приймається судом до розгляду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 692, 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поставка позивачем товару відповідачу відповідно до умов Договору на загальну суму 825494,93 грн. та його часткова оплата відповідачем на суму 201298,81 грн. (платіжне доручення № 681 від 27.03.2018).

Строк оплати товару згідно умов Договору настав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 624196,12 грн.

Відповідач доказів оплати товару у повному обсязі суду не надав.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 624196,12 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 4802,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Так, згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачено додатком до договору. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар.

Додатками до договору встановлено річну ставку відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 1 %; нарахування відсотків починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.

Як зазначено вище, нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом позивач, згідно п. 2.11 Договору оформляв актами надання послуг: № 35994 від 05.09.2018 на суму 2934,58 грн. та № 41482 від 11.12.2018 на суму 1867,45 грн. Акт надання послуг № 35994 від 05.09.2018 підписано представником відповідача. Акт надання послуг № 41482 від 11.12.2018 не підписано відповідачем. Проте, вказаний акт надсилався позивачем на адресу відповідача для підписання, але відповідачем не був повернутий. В зв'язку з цим, відповідно до п. 2.11. Договору вказаний акт про надання послуг вважається схваленим та підписаним покупцем.

Всього, позивачем нараховано відсотків за користування товарним кредитом на суму 4802,03 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем відсотків за користування товарним кредитом.

Отже, вимога позивача про стягнення 4802,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 52822,38 грн. пені за період прострочення з 01.10.2018 по 18.01.2019., 52945,51 грн. 36% річних за період прострочення з 01.10.2018 по 18.01.2019, 15854,58 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня по грудень 2018 року, а також 124839,22 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:

A) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;

B) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 cт. 625 Цивільного кодексу України).

Крім цього, п. 7.3 Договору сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всіх зобов'язаннях (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до трьох років. Також сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи з вищевикладеного, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, штраф, інфляційні та 36% річних за невиконання умов договору, проте при здійсненні розрахунку позивачем не вірно визначено дату виникнення прострочення відповідачем оплати товару.

Так, позивач нараховує пеню та річні на суму боргу 124839,25 грн. починаючи з 01.10.2018.

Судом встановлено, що вказана сума боргу виникла внаслідок несплати відповідачем 20% вартості поставленого товару по видаткових накладних:

- № 4343 від 04.04.2018, згідно додатку до Договору № 1/СА000002804 від 26.02.2018;

- № 4344 від 04.04.2018, згідно додатку до Договору № 1/СА000002805 від 26.02.2018;

- № 15233 від 14.05.2018, згідно додатку до Договору № 1/СА000012347 від 11.05.2018;

- № 15720 від 16.05.2018, згідно додатку до Договору № 1/СА000012347 від 11.05.2018,

- оплату за яким встановлено в наступному порядку: 20% оплати від ціни товару - по 30.09.2018, 80% - по 30.10.2018.

Суд зазначає, що оскільки останній день строку оплати 20% поставленого товару, що складає 124839,25 грн. - 30.09.2018, припадає на вихідний день (неділя), то відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку оплати є перший за ним робочий день - 01.10.2019. Таким чином, прострочення оплати товару на суму 124839,25 грн. розпочинається з 02.10.2019.

Враховуючи викладене, позивач неправомірно нарахував пеню та 36% річних на суму боргу 124839,25 грн. за 01.10.2019.

З врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені та річних та встановлено, що стягненню підлягають пеня в сумі 52822,38 грн. та річні в сумі 52822,38 грн. В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Також судом встановлено, що прострочення відповідачем оплати товару на суму 624196,12 грн. триває більше ніж 5 банківських днів, таким чином позивач правомірно нарахував відповідачу штраф на вказану суму боргу у розмірі 20%, що склав 124839,22 грн.

Вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 124839,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про нарахування інфляційних втрат суд зазначає, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вище судом встановлено, що останнім днем оплати 20% вартості поставленого товару, що складає 124839,25 грн. є 01.10.2019. Таким чином, нарахування інфляційних втрат на вказану суму боргу необхідно починати з листопада 2019 року.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково, в сумі 13732,31 грн. (за листопад-грудень 2018 року). В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Крім цього, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У позовній заяві позивач зазначав, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 47297,99 грн.

09.04.2019 до суду надійшла заява позивача вих. № 0304/5 від 03.04.2019 до якої долучено акт здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової допомоги від 03.04.2019 на суму 29164,25 грн. У вказані заяві позивач зазначає, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду позивачем буде надано суду заява про ухвалення додаткового рішення та додаткові докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після подання позивачем всіх доказів понесення таких витрат.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СВІТЛАНА" (вул. Леніна, буд. 4, с. Пришиб, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., 39750; код ЄДРПОУ 32562486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська обл., 08702; код ЄДРПОУ 36348550) 624196 грн. 12 коп. основного боргу, 4802 грн. 03 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 52822 грн. 38 коп. пені, 52822 грн. 38 коп. 36% річних, 13732 грн. 31 коп. інфляційних втрат, 124839 грн. 22 коп. штрафу, 13098 грн. 22 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.04.2019.

Суддя О.С. Семчук