Рішення

від 25.04.2019 по справі 927/159/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/159/19

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Капітал 2012",

          вул. Київська, 33, офіс 203, м. Біла Церква, Київська область, 09109,

                    код ЄДРПОУ 38250507

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат",

          вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

                    код ЄДРПОУ 00373942

про стягнення 199 283,00 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Капітал 2012" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" про стягнення 199 283,00 грн (в т.ч. 131 840,00 грн основного боргу та 67 443,00 грн пені).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного 06 грудня 2017 року між сторонами Договору суборенди вагонів №06/12.17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.19 справа №927/159/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

          Ухвалою суду від 26.02.19 відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

           12.03.19 від відповідача по справі поштою надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач не заперечив стосовно існування заборгованості за Договором суборенди вагонів №06/12.17 від 06.12.17, та з врахуванням часткової оплати заборгованості 28.02.19 на суму 15 000,00 грн, згідно наданого в підтвердження часткової оплати копії платіжного доручення №9285 від 28.02.19, вказує, що станом на 07.03.19 сума заборгованості становить 116 840,00 грн. Крім того, відповідач зазначив, що з врахуванням положень Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13 та ст. 232 Господарського кодеку України, нарахування пені на прострочену суму за Договором №06/12.17, має здійснюватись з 07.04.18 по 07.10.18 та становить 46 591,98 грн. Зазначений розмір пені в сумі 46 591,98 грн відповідач визнав та просив суд зменшити розмір штарфних санкцій з врахуванням наступного. Так, вказує відповідач, пеня у розмірі 46 591,98 грн складає близько 40% від основної суми боргуу розмірі 116 840 грн. ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" частково перерахувало кошти для погашення заборгованості, що підверджується перерахунком коштів з 15.06.18-50 759,48 грн, з 24.07.19 по 21.01.19 на загальну суму 145 000,00 грн, та 28.02.19 – 15 000,00 грн. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2018 рік, збиток ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" за звітний період складає 59 897 000,00 грн, в разі сплати надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками позивача, зупиняться розрахунки з іншими контрагентами. Отже, вказує відповідач, з врахуванням зазначених умов, останній просить суд зменшити розмір пені в сумі 46 591,98 грн.

          Суд відзив разом з доданими до нього доказами залучив до матеріалів справи.

           02.04.19 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення письмових доказів до матеріалів справи, відповідно до змісту якої, 29.03.19 відповідачем була здійснена часткова оплата основної суми боргу на суму 20 000,00 грн, та станом на 01.04.19 розмір заборгованості становить 96 840,00 грн. В якості додатку надано копію платіжного доручення №9553 від 29.03.19 на суму 20 000,00 грн. Суд заяву разом з додатком залучив до матеріалів справи.

          Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше пяти днів з дня отримання відзиву.

          Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

          Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

06.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Капітал 2012" (надалі-Орендар) та приватним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" (надалі-Суборендар) укладений договір суборенди №06/12.17, відповідно до п.1.1. якого, за цим Договором Орендар передає, а Суборендар прийняти в тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони – хопери для зерна та інших харчових вантажів (надалі-вагони), для здійснення перевезень зерна та інших харчових вантажів, та які знаходяться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди вагонів №05/12.17 від 05.12.2017 року укладеного між Орендарем і Орендодавцем.

Відповідно до п.1.2. Орендар передає Суборендарю вагони, які мають право виходу на колії загального користування та курсування по залізницях України, Польщі, Білорусі, окрім території зони дії АТО та Криму. Загальна кількість вагонів, що передаються в суборенду складає 8 (вісім) вагонів. Станція передачі, визначаються на підставі письмової заявки Субоерндаря. Передача вагонів в суборенду та їх повернення зі суборенди, оформлюється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що передача вагонів Орендарем в оренду Суборендарю не передбачає передачу права власності на вагони. Користувачем вагонів залишається Орендар, а Суборендар користується ними протягом, встановленого цим Договором, терміну суборенди. Суборендар повинен утримувати вагони, бех яких би то не було депозитів або застав і згоден звільнити Орендаря від відповідальності з відшкодування пов'язаних з цим витрат, включаючи судові витрати.

Відповідно до п.2.1.3. Договору, Суборендар зобов'язаний своєчасно проводити сплату орендних платежів Орендарю відповідно до розділу 3 цього Договору.

Згідно з п.2.1.11. Суборендар гарантує Орендарю взяття в оренду вагонів на строк мінімум 12 (дванадцять) місяців. В разі дострокового повернення вагонів з ініціативи Суборендаря, плата за останній місяць не повертається.

Розділом 3 Договору визначені суборендна плата, порядок розрахунків і сума договору.

Так, пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. Договору визначено, що валютою платежів за цим Договором є українська гривня. Суборендна плата одного вагона за одну добу становить 1170.00 (Одна тисяча сто сімдесят) гривень 00 копійок з урахуванням податку на додану вартість. Сума цього Договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені в рамках цього Договору на підставі Актів виконаних робіт і в цілому залежить від кількості вагонів, що перебувають в суборенді. Послуги банків, кожна сторона сплачує за свій рахунок.Суборендна плата сплачується Суборендарем у вигляді попередньої 100% оплати за

перший та останній місяці. Суборендпа плата за подальші місяці здійснюється в розмірі 100% попередньої оплати до 7-го числа поточного місяця суборенди. При передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є день навантаження справних в технічному і комерційному відношенні вагонів, на станції призначення, згідно заявки Суборендаря, а закінченням нарахування орендної плати є день прибуття на станцію приписки чи іншу станцію на території України, зазначену Орендарем.

Відповідно до п.3.14 Договору, у разі прострочення орендних платежів Суборендар виплачує орендарю пеню, в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.

Згідно з п.6.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного їх погашення.

Пунктом 7.5. Договору визначено, що цей Договір вважається виконаним після виконання в повному обсязі взаємних зобов'язань та розрахунків між Сторонами.

Цей Договір складений та підписаний в 2- примірниках (один примірник – Орендарю, один примірник - Суборендарю), кожен з них має однакову юридичну силу (п.7.11 Договору).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За своєю правовою природою договір №06/12.17 від 0612ґ17, є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтями 762, 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст.773 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Згідно з матеріалами справи, позивачем на виконання Договору №06/12.17 були надані послуги з суборенди вагонів на загальну суму 1 460 160, 00 грн, та відповідно до акту надання послуг №105 від 31.12.17 - на суму 52 650,00 грн; акту надання послуг №10 від 31.01.18 - на суму 237 510,00 грн; акту надання послуг №12 від 28.02.18 - на суму 262 080,00 грн; акту надання послуг №18 від 30.03.18 - на суму 267 930,00 грн; акту надання послуг №22 від 30.04.18 - на суму 266 760,00 грн; акту надання послуг №28 від 29.05.18 - на суму 78 390,00 грн; акту надання послуг №35 від 30.06.18 - на суму 4 680,00 грн; акту надання послуг №31 від 02.07.18 - на суму 290 160,00 грн.

Відповідно до банківської довідки по особовому рахунку позивача 14.02.19 №24/517, відповідачем було частково здійснено оплату по Договору суборенди вагонів №06/12.17. Станом на 18.02.19 заборгованість по Договору суборенди вагонів №06/12.17 становить 131 840,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату заборгованості по суборендній платі згідно з платіжним дорученням №9285 від 28.02.19 на суму 15 000,00 грн, згідно з платіжним дорученням №9553 від 29.03.19 на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 35000,00 грн заборгованості з суборендної плати по Договору суборенди вагонів №06/12.17 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки така сплата відбулась після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції до Господарського суду Чернігівської області від 25.02.19.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати суборендної плати в розмірі 96 840,00 грн. Крім того, наявність зазначеної суми боргу станом на 01.04.19 в розмірі 96 840,00 грн відповідачем не заперечується та визнана, про що останнім було зазначено у заяві про долучення письмових доказів до матеріалів справи від 02.04.19.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 96 840,00 грн заборгованості по Договору суборенди вагонів №06/12.17 від 06.12.17 є обгрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 67 443,00 грн за період з квітня 2018 року по лютий 2019 року.

У своєму відзиві відповідач щодо нарахування позивачем пені у розмірі 67 443,00 грн заперечив, посилаючись на порушення позивачем приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, надавши власний розрахунок пені за період з 07.04.18 по 07.10.18, а також просив зазначений у власному розрахунку розмір пені зменшити. В обгрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначив про те, що: розмір пені складає близько 40% від основної суми боргу; відповідачем самостійно здійснено часткове погашення заборгованості вже після відкриття провадження у справі; діяльність товариства за 2018 рік є збитковою; в разі стягнення з відповідача надмірно великих штрафних санкцій порівняно із збитками позивача, у відповідача зупиняться розрахунки з контрагентами;

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.

Відповідно до п.3.14 Договору суборенди вагонів №06/12.17, у разі прострочення орендних платежів Суборендар виплачує орендарю пеню, в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.

Отже, позивачем розраховано пеню, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, що узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Водночас, суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив недотримання приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Отже, пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів мала розраховуватись позивачем, обмежуючись шістьма місяцями нарахування по зобов'язанням.

Суд, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» власний розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду, проте обмежуючись шістьма місяцями нарахування, встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 46 591,98 грн пені.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штарфних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.

Проте, суд не вважає даний випадок винятковим, відповідач здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик і збитковість такої діяльності за відсутності інших осбатвин не може мати істотного значення для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 11 436 грн. 13 коп. покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а частину боргу відповідачем сплачено вже після відкриття провадження у даній справі.

          Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 165, п.2 ч.1 ст. 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00373942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Капітал 2012" (вул. Київська, 33, офіс 203, м. Біла Церква, Київська область, 09109, код ЄДРПОУ 38250507) 96 840 грн. 00 коп. заборгованості, 46 591 грн.98 коп. – пені та 2989 грн 24 коп судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3.В решті позову в частині стягнення 35 000 грн. 00 коп. провадження у справі закрити.

          Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

                    Суддя                                                                      М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/