Рішення

від 25.04.2019 по справі 236/852/19

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/852/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельні діялнки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2019 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельні діялнки в порядку спадкування (а.с.6-8).

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву (а.с. 63).

Представник відповідача об"єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить розглянути справу без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду про що суду надав відповідну заяву (а.с.60-61).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що 10 червня 2018 року померла ОСОБА_2, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про смерть серії ІІ-НО № 035226, виданого Лиманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 11 червня 2018 року, актовий запис № 541 (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,1000 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1413300000:01:007:0451, та земельної ділянки площею 0,1590 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1413300000:01:007:0452, розташованих за адресою: вул. Підстепна, 147, м. Лиман Донецької області, які належали померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, 10 липня 2003 року за реєстровим номером 1654 державним нотаріусом Кранолиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (а.с. 36).

Оціночна вартість земельних ділянок відповідно до звітів про експертну грошову оцінку вартості земельних ділянок, розташованих за адресою: вул. Підстепна, 147, м. Лиман Донецької області, виготовленого субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, станом на 15 лютого 2019 року становить 47600,00 грн. - земельної ділянки з кадастровим номером 1413300000:01:007:0451, та 64697,00 грн. - земельної ділянки з кадастровим номером 1413300000:01:007:0452 (а.с.37-43, 44-53).

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Цивільне законодавство України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності за ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про народження позивача серії І-ЯР № 665611 від 27 травня 1957 року, актовий запис № 228 (а.с. 12). Отже, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину. Так, згідно повідомлення державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області ОСОБА_4 від 20 березня 2019 року, спадкова справа № 504/2018 після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від імені ОСОБА_1, поданої 21 вересня 2018 року; з іншими заявами про прийняття спадщини обо відмову від її прийняття ніхто не звертався. Крім того, ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом 4083-4088 на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, розташований за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Підстепна, 147, та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: кадастровий номер 1413300000:07:001:0104, кадастровий номер 1413300000:07:001:0410, кадастровий номер 1413300000:07:001:0163, кадастровий номер 1413300000:07:002:0451, та субсидію за 2018 рік (а.с. 62).

Як єдиний спадкоємець позивач ОСОБА_1 звернувся до Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області для оформлення своїх спадкових прав. Так, 14 грудня 2018 року за реєстрами № 4084-4088 позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, яке належало померлій ОСОБА_2, в тому числі і на житловий будинок із господарсько-побутовими будівлями та спорудами по вул. Підстепній, 147 в м. Лиман Донецької області (а.с. 14-30). Постановою державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Донецькій області ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на земельні ділянки: площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1413300000:01:007:0451, та площею 0,1590 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1413300000:01:007:0452, розташованих за адресою: вул. Підстепна, 147, м. Лиман Донецької області, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на земельні ділянки на ім"я померлої ОСОБА_2, а саме державні акти про право власності на земельну ділянку (а.с. 32).

Так, за життя ОСОБА_2 оформила свої спадкові права, однак, не отримала державного акту про право власності на вказані земельні ділянки.

ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-1404182522019, сформованого 08 лютого 2019 року (а.с. 33-35), та ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-1404487912019, сформованого 04 березня 2019 року (а.с. 51-53), на даний час власником земельних ділянок: площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1413300000:01:007:0451, та площею 0,1590 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1413300000:01:007:0452, розташованих за адресою: вул. Підстепна, 147, м. Лиман Донецької області, є ОСОБА_3; документом, що посвідчує право власності на земельні ділянки, є Державний акт від 01 червня 2001 року ІІІ-ДН № 152898.

ОСОБА_6 п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

ОСОБА_6 зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визнеченні земельної ділянки як об"єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації в Державний земельний кадастр. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 120 ЗК України в редакції закону № 997-V від 27 квітня 2007 року та ч. 1 ст. ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Відповідно п. 1.16 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженної Державним комітетом України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, яка діяла на момент виникнення права у спадкодавця зі змінами від 16 березня 2009 року, складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку включає заяву власника землі про складання державного акту.

Тобто, можливість здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок відсутня.

Однак, факт належності ОСОБА_2, яка померла 10 червня 2018 року, земельних ділянок, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1413300000:01:007:0451, та площею 0,1590 га, для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1413300000:01:007:0452, розташованих за адресою: вул. Підстепна, 147, м. Лиман Донецької області, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 липня 2003 року, виданого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_2 набула у власність майно, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер 04 грудня 2002 року, яке складається у тому числі і зі спірних земельних ділянок ( а.с. 36).

Оскільки документ, що підтверджує право власності померлої ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки (державний акт про право власності на земельну ділянку), відсутній, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та користуватися, розпоряджатися земельними ділянками, що входять до спадкового майна та належать йому в порядку спадкування.

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно і регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно дост. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. ч.1, 3 ст.1296 ЦК України).

ОСОБА_6 із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силуст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статті 81 та 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1ст.1297 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки земельні ділянки, розташовані за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Підстепна, 147, правомірно належали матері позивача - ОСОБА_2.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 384, 392, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельні діялнки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, право власності на:

- земельну ділянку площею 0,1000 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1413300000:01:007:0451, розташовану за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Підстепна, 147;

- земельну ділянку площею 0,1590 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1413300000:01:007:0452, розташовану за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Підстепна, 147,

в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла 10 червня 2018 року в м. Лиман Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 25 квітня 2019 року.

Суддя -