Ухвала

від 05.04.2019 по справі 761/13007/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13007/19

Провадження № 1-кс/761/9296/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120181001000078 03 від 18.07.2018 за ознакамивчинення кримінальногоправопорушення зач.2ст.191КК України про накладення арешту,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м.Києва звернулась прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 з клопотанням у кримінальному провадженні № № 120181001000078 03 від 18.07.2018 за ч. 2 ст. 191 КК України про накладення арешту на нежитлові приміщення.

На обґрунтування клопотання зазначено, що Шевченківським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні за фактом протиправного заволодіння приміщенням, загальною площею 2022.7 кв.м., що знаходиться за адресою - м. Київ, пр. Перемоги, 19.

Досудовим розслідуванням встановлено, що уповноважена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» особа, розробивши злочинний план щодо заволодіння приміщенням за вказаною вище адресою, подала підроблені документи для проведення відкритих торгів, щодо права вимоги за кредитним договором №01-1647/1, укладеним між ТОВ «Арлеском» та ПАТ «Актабанк»,де заставою є нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 19, і, таким чином, вчинила дії по заволодінню нежитловими приміщенням за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 19, що належать ТОВ «Ладон».

Встановлено, що право власності ТОВ «Ладол» на вказані нежитлові приміщення набуте на підставі Акту приймання-передачі майна від попереднього власника приміщень - ТОВ «Арлес Ком» від 16.04.2018.

Рішенням слідчого від 28.03.2019 нежитлове приміщення за вказаною вище адресою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що воно є об`єктом кримінально протиправних дій.

У зв`язку з викладеним прокурор просила накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення його збереження.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.

Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об`єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими прокурором матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України, що свідчить про обґрунтованість висунутої підозри.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких здійснюється розслідування, обґрунтованість прокурором застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказане майно є об`єктом злочинних посягань.

Крім того, прокурором доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.

Керуючись вимогами ст. 41 Конституції України, ст. 2, 9, 16, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 12018100100007803від 18.07.2018 арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (літера А), загальною площею 2022.7 кв.м:, за адресою - м. Київ, пр. Перемоги, 19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 258493280000, що на праві власності належать ТОВ «ЛАДОЛ» (код ЄДРПОУ 35811618), заборонивши органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя ОСОБА_1