Ухвала

від 24.04.2019 по справі 759/10575/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 759/10575/16-к

провадження № 51-1951ск19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в межах кримінального провадження

за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК.

Встановлені обставини

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2018 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1

ст. 212 КК і виправдано у зв`язку з не доведенням того, що вчинено злочин, у якому він обвинувачується.

Відмовлено у задоволенні цивільного позову Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а зазначений вирок місцевого суду без змін.

Суть питання

У касаційній скарзі прокурор зазначає про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону і про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через що просить скасувати ухвалу цього суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак усупереч наведеним положенням, формально посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог статей 84-87, 94 і 419 КПК, прокурор у касаційній скарзі не навів обгрунтування незаконності ухвали цього суду відповідно до ст. 412 КПК, не зазначив, у чому конкретно полягають згадані порушення, яким чином вони впливають на законність та обгрунтованість рішення апеляційного суду та чому їх слід віднести до підстав для скасування касаційним судом ухвали суду апеляційної інстанції з урахуванням положень статей 62 і 129 Конституції України і статей 17, 79, 370, 404, 419 КПК.

Так у касаційній скарзі прокурора не зазначено, чи заявлялися стороною обвинувачення в апеляційному суді клопотання, які всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПКцей судбезпідставно не задовольнив, а також, які конкретно доводи апеляційної скарги в порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не дослідив, не перевірив і не оцінив,внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

До того ж у касаційній скарзі прокурора відсутні доводи щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення. Натомість прокурор наголошує на невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність згідно

ст. 413 КПК із відповідним тому обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень

ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду

від 17 січня 2019 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків десять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3