Рішення

від 10.04.2019 по справі 160/1881/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Справа № 160/1881/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.11.2018 року № НОМЕР_1 винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 року № НОМЕР_2, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки № 59976/04-36-14-18/34214947 від 10.10.2018 року, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2018 р. на суму 1097791 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 13390 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що під час перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «ОСОБА_5 Трейд» (код 38783620), ТОВ «Глобал Компані ВМ» (код 39641710), ТОВ «Смарт-Корт 08» (код 39754889), ТОВ «Юніверс-Лайн 22» (код 39904428), TOB «Смартхолд Компані» (код 40472654), однак такі доводи перевіряючих не мають під собою ні фактичного, ні правового обґрунтування, оскільки всі правовідносини були реальними та підтверджується необхідними первинними документами (том 1, а.с.4-20).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 2).

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2019 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2019 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, а саме: в ході проведення перевірки було встановлено порушення оформлення первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_5 Трейд» (код 38783620), ТОВ «Глобал Компані ВМ» (код 39641710), ТОВ «Смарт-Корт 08» (код 39754889), ТОВ «Юніверс-Лайн 22» (код 39904428), TOB «Смартхолд Компані» (код 40472654), з посиланням на проведений аналіз наявної податкової інформації та доказової бази щодо контрагентів позивача наявні дані щодо їх «фіктивності» (відкриті кримінальні провадження за статтею 205 КК України, фігурантами яких є зазначені контрагенти ТОВ «ОСОБА_5 Трейд» , ТОВ «Смарт-Корт 08» , інформація про допити посадових осіб підприємств про непричетність до господарської діяльності). Також посилався на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2017 року № 335/5771/17, яким встановлено фіктивність ТОВ «Глобал Компані ВМ» та ТОВ «Юніверс-Лайн 22» .

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест (код ЄДРПОУ 34214947) зареєстровано 20.03.2006 року Новомосковською районною державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 22.08.2018 року по 19.09.2018 року на підставі наказу № 4463-п від 07.08.2018 року, направлення від 21.08.2018 року №№ 10179, 10174, 10173, 10177, 10178, 10175, 10176 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р., за результатами якої складено акт перевірки № 59976/04-36-14-18/34214947 від 10.10.2018 року (том 1 а.с. 34-90).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1097791 грн., в тому числі: за 2016 рік у сумі 736649 грн., за 2017 рік у сумі 361142 грн., у тому числі: за 1 квартал 2017 року - 349091 грн., 4 квартал 2017 року - 12051 грн.;

2. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13390 грн., у тому числі: липень 2017 року 13390 грн. та зменшується від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 13390 грн. по декларації за червень 2018 року.

На підставі вказаного акта 23.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення - рішення форми «В4» № НОМЕР_2, яким ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 13390 грн. за червень 2018 року;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями на 1097791 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 274447,75 грн.

Правомірність винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «ОСОБА_5 Трейд» (код 38783620), ТОВ «Глобал Компані ВМ» (код 39641710), ТОВ «Смарт-Корт 08» (код 39754889), ТОВ «Юніверс-Лайн 22» (код 39904428), TOB «Смартхолд Компані» (код 40472654).

Судом встановлено, що ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , як покупцем, було укладено з TOB «Смартхолд Компані» договір поставки № 047 від 28.11.2017 року, предметом якого є постачання товару, асортимент, кількість, ціна якої зазначені в накладних на товар. Згідно умов договору постачання здійснюється на АЗС постачальникам шляхом заправки автомобілів покупця при предявленні довіреними особами покупця скретч-картки.

Виконання договірних зобов'язань з постачання товару (газ (СПБТ), бензин А-92, бензин А-95) підтверджено: видатковими накладними № РН-0000886 від 01.12.2017 р., № РН-0000890 від 01.12.2017 р., № РН-0000888 від 01.12.2017 р., а також специфікаціями випущених скретч-карток на нафтопродуки по купюрах до видаткової накладаної.

05.01.2017 року ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , як покупцем, було укладено з ТОВ «Юніверс-Лайн 22» договір поставки № 0105, предметом якого є постачання товару - жмих сої, подсоняшника, шрот соняшника, олія сої, за ціною, вартістю, визначеними в специфікації.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця - DDP, за рахунок постачальника.

Виконання договірних зобов'язань з постачання товару підтверджено: видатковими накладними № 1901004 від 19.01.2017 р., № 2401006 від 24.01.2017 р., № 3101/1 від 31.01.2017 р., № 0102004 від 01.02.2017 р., № 0202006 від 02.02.2017 р., товарно-транспортними накладними № 036446 від 30.01.2017 р., № 036448 від 01.02.2017 р., № 036451 від 02.02.2017 р..

07.11.2016 року ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , як покупцем, було укладено з ТОВ «СпецКолор Трейд» договір поставки № 0711, предметом якого є постачання товару - жмих сої, подсоняшника, шрот соняшника, олія сої, за ціною, вартістю, визначеними в специфікації.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця - DDP, за рахунок постачальника.

Виконання договірних зобов'язань з постачання товару підтверджено: видатковими накладними № 1111002 від 11.11.2016 р., № 1211004 від 12.11.2016 р., № 1311006 від 13.11.2016 р., товарно-транспортними накладними № 623327 від 12.11.2016 р., № 623330 від 11.11.2016 р., № 623328 від 13.11.2016 р..

03.10.2016 року ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , як покупцем, було укладено з ТОВ «Глобал Компані ВМ» договір поставки № 03-10, предметом якого є постачання товару - жмих сої, подсоняшника, шрот соняшника, олія сої, за ціною, вартістю, визначеними в специфікації.

Згідно даного договору, постачання здійснюється постачальником на умовах: склад покупця - DDP, за рахунок постачальника.

Виконання договірних зобов'язань з постачання товару підтверджено: видатковими накладними № 211030 від 21.10.2016 р., № 1910028 від 19.10.2016 р., № 221032 від 22.10.2016 р., товарно-транспортними накладними № 003277 від 21.10.2016 р., № 003276 від 15.10.2016 р., № 003278 від 21.10.2016 р..

Також судом встановлено, що у спірний період ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , як покупець, мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Смарт-Корт 08» з постачання товару - шрот соняшника.

Виконання договірних зобов'язань з постачання товару підтверджено: видатковими накладними № 2408002 від 23.08.2016 р., № 2408003 від 23.08.2016 р., № 2408004 від 24.08.2016 р., № 2408005 від 24.08.2016 р., № 2708009 від 27.08.2016 р., № 1609004 від 16.09.2016 р., № 1809008 від 18.09.2016 р., № 1809006 від 18.09.2016 р., № 210912 від 21.09.2016 р., № 2109010 від 21.09.2016 р., товарно-транспортними накладними № 000356 від 23.08.2016 р., № 000352 від 23.08.2016 р., № 000355 від 23.08.2016 р., № 000351 від 23.08.2016 р., № 000353 від 26.08.2016 р., № 000361 від 15.09.2016 р., № 000362, № 000363, № 000365 від 20.09.2016 р., згідно яких постачання здійснювалось перевізниками ПП ОСОБА_6, Техавтосервіс - ТОВ «Смарт-Корт 08» , ПП ОСОБА_7, ТОВ Агро-Транс на замовлення ТОВ «Смарт-Корт 08» .

Представником позивача в ході судового розгляду справи зазначалось, що придбаний за вище вказаними договорами товар (шрот соняшника, макуха соєва, ячмінь) в подальшому було реалізовано кінцевому споживачу - ТОВ Агро-Овен .

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару та послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, вищенаведені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані вище наведеними контрагентами на адресу ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест , надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеними контрагентами.

Слід вказати, що видами господарської діяльності ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест є, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення інших тварин (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оптова торгівля живими тваринами, що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання таких товарів, як жмих сої, подсоняшника, шрот соняшника, олія сої, макуха соєва, які були придбані в рамках вище наведених договорів.

Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у вище наведених контрагентів товару (металоконструкцій) та послуг, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Крім того, Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів платника податків, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

Крім того, Верховний Суд наголосив та тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем на підтвердження нереальності господарських операцій ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест з ТОВ Юніверс-Лайн 22 та ТОВ Глобал Компані ВМ надано копію вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2017 року у справі № 335/5771/17 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32017080000000007 від 27.04.2017, за обвинувачення ОСОБА_8, яка працювала директором ТОВ Юніверс-Лайн 22 (ЄДРПОУ 39904428), ТОВ Еко-Лайф 07 (ЄДРПОУ 39754936), ТОВ Босхор-5 (ЄДРПОУ 39544285), ТОВ Глобал Компані ВМ (ЄДРПОУ 39641710).

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 808/1507/16 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначеного, проаналізувавши вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2017 року у справі № 335/5771/17, суд робить висновок, що зазначені у ньому обставини не свідчать про нереальність здійснених господарських операцій між ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест та ТОВ Юніверс-Лайн 22 і ТОВ Глобал Компані ВМ , а лише, з урахуванням того, що директор ОСОБА_8 після підписання реєстраційних документів передала їх невстановленим особам, підтверджують те, що саме директор ТОВ Юніверс-Лайн 22 і ТОВ Глобал Компані ВМ ОСОБА_8 особисто не приймала участь у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Юніверс-Лайн 22 і ТОВ Глобал Компані ВМ .

Разом з тим, відсутність особистої участі директора ТОВ Юніверс-Лайн 22 і ТОВ Глобал Компані ВМ у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Юніверс-Лайн 22 і ТОВ Глобал Компані ВМ не виключає можливість ведення такої діяльності іншими особами, оскільки такі обставини у відношенні інших осіб, крім ОСОБА_8, Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя у справі № 335/5771/17 не досліджувались та не встановлювались.

Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів відповідача стосовно того, що вказаний вирок є достатнім доказом фактичного нездійснення контрагентом підприємницької діяльності.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: « ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, а також право на формування податкового кредиту та валових витрат, відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1097791 грн., та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 13390 грн..

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 23.11.2018 р. форми «В4» № НОМЕР_2, яким ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 13390 грн. за червень 2018 року, та форми «Р» № НОМЕР_1, яким ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями на 1097791 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 274447,75 грн. є такими, що прийнято контролюючим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 734 від 25.02.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10 квітня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 22 квітня 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест (51810, Дніпропетровська обл., Петриківський район, сільрада Шульгівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 37 КМ, будинок 2; код ЄДРПОУ 34214947) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул..Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, Дніпропетровська обл.., 49600; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.11.2018 року № НОМЕР_1 винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області;

Визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення від 23.11.2018 року № НОМЕР_2, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Будівельна компанія Агропромінвест (51810, Дніпропетровська обл., Петриківський район, сільрада Шульгівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 37 КМ, будинок 2; код ЄДРПОУ 34214947) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул..Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, Дніпропетровська обл.., 49600; код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1