Рішення

від 19.04.2019 по справі 160/1746/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Справа № 160/1746/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський пивоварний завод Дніпро

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський пивоварний завод Дніпро до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 94 531,47 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, за результатами, якої складено акт, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 94 531,47 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

25.02.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

19.03.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

19.03.2019 року у судовому засіданні було відкладено розгляд справи, у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання часу для підготування відповіді на відзив.

27.03.2019 року у судовому засіданні представником позивача було надано відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведенні у відзиві на позовну заяву та вказав, що плата земельного податку була здійснена позивачем у строк встановлений податковим законодавством.

27.03.2019 року було оголошено перерву у судовому засіданні, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі.

19.04.2019 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи вказані у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна камеральна перевірка своєчасності сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, за результатами якої складено акт перевірки №30522/04-36-12-31/30561920 від 13.06.2018 року (далі - ОСОБА_2 перевірки).

Згідно висновків акту №30522/04-36-12-31/30561920 від 13.06.2018 року перевіркою було встановлено порушення Приватним акціонерним товариством Дніпропетровський пивоварний завод Дніпро термінів сплати узгодженого грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за квітень-грудень 2013 року, 2014 рік, січень-серпень 2015 року, за січень-червень 2016 року.

Позивачем було подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення №19 від 25.06.2018 року на акт перевірки.

Листом №39421/10/04-36-12-23-20 від 06.07.2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що висновки згідно акту про результати камеральної перевірки є обґрунтованими.

На підставі висновків акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 94 531,47 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Позивачем була подана до Державної фіскальної служби України скарга №25 від 24.07.2018 року на податкове повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №31458/6/99-99-11-03-01-25 від 27.09.2018 року було залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0013051231 від 28.11.2018 року, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України. Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що контролюючий орган вправі проводити камеральні перевірки виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

При цьому камеральна перевірка проводиться без будь-якого рішення керівника та згоди платника податків.

Таким чином, платник податків не повідомляється про проведення камеральної перевірки. Лише у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства складається акт, який вручається платнику податків для підписання.

Згідно з пунктом 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Відповідно до п.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як передбачено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пунктів 38.1, 38.3 статті 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу, повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає у несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Судом встановлено, що штраф згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення застосовано до позивача за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 84, 84, 82, 55, 53, 52 календарних днів, а саме за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року.

Судом встановлено, що позивачем 22.02.2016 року подано до Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік №9021784409, відповідно до якої щомісячний платіж земельного податку мав становити 157552 грн.

Листом від 25.02.2016 № 12 позивач звернувся до ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, повідомивши про сплату земельного податку за перший квартал 2016 року за рахунок переплати орендної плати, при цьому такий спосіб оплати не було визнано інспекцією.

У зв'язку із тим, що Лівобережною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не було задоволено вимоги позивача про сплату земельного податку за І квартал 2016 року за рахунок переплати, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі № 804/1852/16, яка набрала законної сили було:

визнано протиправною бездіяльність Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не зарахування надміру сплаченої орендної плати за землю в сумі 454 959,84 грн. в рахунок оплати земельного податку за земельною ділянкою площею 4.39255 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів. 9, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:04:018:0022 за І квартал 2016 року (у тому числі за січень 2016 року 139 854.94 грн., за лютий 2016 року 157 552,45 грн., за березень 2016 року 157 552,45 грн.), відповідно до заяви платника податків від 25.02.2016 року № 13.

зобов'язано Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зарахувати надміру сплачену орендну плату за землю в сумі 454 959,84 грн. в рахунок оплати земельного податку за земельною ділянкою площею 4,39255 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:04:018:0022 за І квартал 2016 року (у тому числі за січень 2016 року 139 854,94 грн., за лютий 2016 року 157 552,45 грн., за березень 2016 року 157 552,45 грн.), відповідно до заяви платника податків від 25.02.2016 року № 13 визнано протиправною та скасувати податкову вимогу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10 березня 2016 року № 292-23.

визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 16 березня 2016 року №75/30561920 .

Враховуючи вищевикладене та те, що рішенням суду було зобов'язано відповідача зарахувати надміру сплачену орендну плату за землю в рахунок оплати земельного податку за перший квартал 2016 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для нарахування позивачу штрафних санкцій за січень, лютий та березень 2016 року.

Також, судом встановлено, що позивачем було сплачено земельний податок за квітень 2016 - 24.05.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2016 року № 1103, за травень 2016 року - 22.06.2016 року що підтверджується платіжним дорученням від 22.06.2016 р. № 1129 та за червень 2016 року - 21.07.2016 року що підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2016 р. № 1169.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем своєчасно було сплачено орендну плату за землю, а отже його обов'язок щодо сплати податків було виконано вчасно, у зв'язку з чим дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0013051231 від 28.11.2018 року підлягає скасуванню.

Щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м.Дніпрі здійснити списання з рахунку Головного управління ДФС у Дніпропетровській області суми судового збору на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Суд при винесенні судових рішень вирішує питання щодо розподілу судових витрат та відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволенні чи часткового задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон №4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина друга статті 3 Закону №4901-VI визначає, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Суд зазначає, що вказана вимога позивача щодо зобов'язання казначейської служби списати на користь позивача судовий збір не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку вказана вимога є передчасною, оскільки суд не вправі в межах одного судового провадження вирішити питання щодо стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у м.Дніпрі здійснити списання судового збору, тобто вчинити певні дії для його виконання, оскільки після набрання рішенням у справі законної сили, казначейський орган повинен його виконати, та лише за умови невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач може звернутись до суду про зобов'язання казначейського органу вчинити певні дії, пов'язані із виконанням рішення суду.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Приватним акціонерним товариством Дніпропетровський пивоварний завод Дніпро при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1159443923 від 20.02.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 960,50 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпропетровьский пивоварний завод Дніпро (49000, м.Дніпро, вул.Журналістів, 9, код ЄДРПОУ 30561920) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року №0013051231 винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 94 531,47 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Дніпропетровьский пивоварний завод Дніпро (код ЄДРПОУ 30561920) судові витрати у розмірі 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 25.04.2019 року.

Суддя ОСОБА_3