Рішення

від 15.04.2019 по справі 379/213/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року № 379/213/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області про оскарження дій та бездіяльності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Таращанського районного суду з позовом до Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01 вересня 2017р. за №176-26-VII «Про заяву гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 01.08.2017 ОСОБА_1, внести на сесію проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки кадастровий номер 3224484401:01:004:0048 у порядку і строки, передбачені ст.118 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді Таращаського районного суду від 06.03.2018 дану позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 ЦПК України.

Позивачем подано апеляційну скаргу та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Таращанського районного суду від 06.03.2018 скасовано, а справу №379/213/18 направлено до Київського окружного адміністративного суду для розгляду за встановленою законом підсудністю.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 дану позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито провадження у справі, визначено що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на адресу сільської ради було подано клопотання від 01.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність із земель комунальної власності земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. За наслідком розгляду заяви позивача, відповідачем було прийнято рішення від 01.09.2017р. за №176-26-VII, яким у задоволенні заяви позивача було відмовлено, з тих підстав, що вказана земельна ділянка відведена для передачі у власність гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взамін земельних ділянок, які були надані як працівникам соціальної сфери села Юшків Ріг Таращанського району Київської області але відсутні в натурі (на місцевості). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року провадження у справі зупинено за обґрунтованим клопотанням сторони, до 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року у зв'язку з неприбуттям позивача розгляд питання про поновлення провадження у справі відкладено на 21.11.2018.

Ухвалами від 21.11.2018 поновлено провадження у справі, закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

В судове засідання призначене на 21.11.2018 сторони не прибули, позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, відзиву, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами, у зв'язку з чим 21.11.2018 суд виніс відповідно ухвалу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2017 на адресу Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області (яка, на підставі рішення від 01 грудня 2017р. за №243-29VII була перейменована на Юшківорізьку сільську раду) було направлено клопотання. У зазначеному клопотанні позивач просив, відповідно до положень ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельну ділянку площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться (в адміністративних межах населенного пункту) на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер 3224484401:01:004:0048. До вказаного клопотання ОСОБА_1 було долучено графічний матеріал, на якому зазначено місце розташування земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу (паспорт, ідентифікаційний код).

За наслідком розгляду заяви позивача, Петрівською сільською радою Таращанського району Київської області було прийнято рішення за №176-26-VII від 01 вересня 2017р. «Про заяву громадянки ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства» , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель комунальної власності Петрівської сільської ради з кадастровим номером 3224484401:01:004:0048 для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка за погодженням землекористувача ФГ Хлібодар - М відведена для передачі у власність гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взамін земельних ділянок, які були надані, як працівникам соціальної сфери села Юшків Ріг, але відсутні в натурі (на місцевості).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. (ст. 23 Земельного кодексу України).

Згідно п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Так, ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара із земель комунальної власності.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абзацом першим частини 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач не наводить будь-яких мотивів чи підстав, передбачених положеннями Земельного кодексу України в обґрунтування відмови у наданні дозволу, а також не наведено жодної підстави передбаченої ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Посилання відповідача як на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на те, що дана земельна ділянка за погодженням землекористування ФГ Хлібодар - М відведена для передачі у власність гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взамін земельних ділянок, які були надані, як працівникам соціальної сфери села Юшків Ріг, але відсутні в натурі (на місцевості) є безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України визначено конкретна підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка відведена у власність працівникам соціальної сфери села Юшків Ріг, оскільки вказані доводи, у порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що навіть, якщо особами, на які посилається відповідач, ще не оформлено право власності на спірну земельну ділянку, а лише отримано дозволи на розробку проекту землеустрою, то наявність таких дозволів також не є перешкодою для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на цю ж саму земельну ділянку, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування. В даному випадку, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування» . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах « Beyeler v. Italy» №33202/96, « Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, « Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі « Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

У силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення Юшківорізької (Петрівської) сільської ради за №176-26-VII від 01 вересня 2017р. (з огляду на його зміст) є необґрунтованим, а також не відповідає критеріям розсудливості, добросовісності, а тому підлягає скасуванню.

Суд також вважає, що Юшківорізька сільська рада повинна повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2017 року з доданими до цієї заяви документами. При повторному розгляді звернення ОСОБА_1 відповідачеві слід зважати на принцип «належного урядування» та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства) та приписам ст. 118 Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Юшківорізької (Петрівської) сільської ради Таращанського району Київської області від 01 вересня 2017р. за №176-26-VII «Про заяву гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства .

Зобов'язати Юшківорізьку сільську раду Таращанського району Київської області повторно розглянути заяву від 01.08.2017 ОСОБА_1 та внести на сесію проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки кадастровий номер 3224484401:01:004:0048 у порядку і строки, передбачені ст.118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Юшківорізької сільської ради Таращанського району Київської області (код ЄДРПОУ 02892238).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.