Рішення

від 25.04.2019 по справі 440/707/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/707/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26.02.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області (надалі також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області щодо відмови у наданні будівельного паспорту та повернення пакета документів від 22.11.2018 щодо надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га з кадастровим номером 5310700000:06:006:0155 розташованого за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька 46;

- зобов'язати Відділ містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га кадастровий номер 5310700000:06:006:0155 розташованої за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька 46.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що придбав три земельні ділянки: площею 0,0097 га, кадастровий номер 6310700000:06:006:0168, площею 0,0613 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0156, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310700000:06:006:0155. Маючи намір побудувати будинок на зазначених земельних ділянках, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу будівельного паспорту та надав всі необхідні документи. У відповідь відповідачем було відмовлено позивачу у наданні будівельного паспорту з посиланням на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310700000:06:006:0155 розташована в зоні Ж-2. Згідно гл.2 п.11 пояснювальної записки "Плану зонування території міста Лубни" зона Ж-2 "Змішана багатоквартирна забудова та громадська забудова". У переліку переважних, дозволених та допустимих видів забудови відсутнє індивідуальне житлове будівництво садибного типу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

21.03.2019 відповідач надав до суду відзив (а.с.34-36), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що згідно плану зонування території міста Лубни, затверджений рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Лубенської міської ради від 19.12.2014, земельна ділянка, що належить позивачу, з кадастровим номером 6310700000:06:006:0155 по вул.Мистецька, 46 розташована в зоні Ж-2. Згідно гл.2 п.11 пояснювальної записки "Плану зонування території міста Лубни" зона Ж-2 "Змішана багатоквартирна забудова та громадська забудова". Враховуючи, що у переліку переважних, дозволених та допустимих видів забудови відсутнє індивідуальне житлове будівництво садибного типу, позивачу було відмовлено у видачі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.04.2019.

Сторони у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

21.08.2018 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №2372 площею 0,0097 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0168 з цільовим призначенням - для ведення будівництва індивідуальних гаражів, що знаходяться в місті Лубни Полтавської області, вул.Мистецька (а.с.15-16).

13.09.2018 між ОСОБА_3 3/5 часток земельної ділянки, ОСОБА_4 2/5 часток земельної ділянки, ОСОБА_5 2/5 часток земельної ділянки (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №591 площею 0,0613 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0156 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька, 46 (а.с.18).

Крім того, 13.09.2018 між ОСОБА_3 3/5 часток земельної ділянки, ОСОБА_4 2/5 часток земельної ділянки, ОСОБА_5 2/5 часток земельної ділянки (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №590 площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька, 46 (а.с.13).

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

У листі від 22.11.2018 №09-06/179 відповідач зазначив, що план зонування території міста Лубни, затверджений рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Лубенської міської ради від 19.12.2014, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6310700000:06:006:0155 по вул.Мистецька, 46 розташована в зоні Ж-2. Згідно гл.2 п.11 пояснювальної записки "Плану зонування території міста Лубни" зона Ж-2 "Змішана багатоквартирна забудова та громадська забудова". Переважні види забудови: житлові будинки 4-9 поверхові, окремо розташовані або зблоковані; житлові будинки 10 і вище поверхів (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів); загальноосвітні та спеціалізовані учбові заклади всіх типів; окремо розміщені, вбудовано-прибудовані дитячі заклади, в т.ч. зблоковані з початковими школами; окремо розташовані і вбудовано-прибудовані адміністративні установи. підприємства торгівлі, обслуговування, громадського харчування; технічні будівлі та споруди; озеленені території; клуби багатоцільового та спеціалізованого призначення; бібліотеки; виставочні зали; спортивні майданчики; аптеки; амбулаторії, консультативні медичні заклади; поштові відділення, телефонні та телеграфні станції; усі типи використання дозволені у зоні Г, а також в житловій зоні Ж-2, які можуть розміщуватись в окремій будівлі чи на будь-якому поверсі будинку іншого призначення. Дозволені види забудови, які супутні переважним видам: вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки; відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту; розміщення територій для паркування автомобілів, господарських, ігрових, спортивних майданчиків. Допустимі види забудови, які потребують спеціальних зональних погоджень: культові споруди; установи охорони здоров'я, відпочинку, туризму, фізкультурно-оздоровчі заклади; тимчасові павільйони і кіоски для будь-яких видів роздрібної торгівлі та обслуговування.

Враховуючи, що у переліку переважних, дозволених та допустимих видів забудови відсутнє індивідуальне будівництво садибного типу ОСОБА_1 відмовлено у видачі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки.

Не погоджуючись із відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 27 Закону №3038-VI, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/9640 (далі по тексту - Порядок № 103).

За визначенням п.1.2 Порядку № 103 будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

У відповідності до п.2.16 Порядку № 103 після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції України будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (п.2.3 Порядку № 103).

Пунктом 2.4 Порядку № 103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання (п.2.5 Порядку № 103).

Як зазначалось вище, в обґрунтування відмови позивачу у видачі будівельного паспорту відповідач послався на невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Матеріали справи свідчать, що земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155, позивач придбав у ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2018 №590.

Згідно інформації наявної у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137663992 від 13.09.2018 (а.с.14) цільове призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Варто зазначити, що рішенням п'ятдесят третьої сесії шостого скликання Лубенської міської ради Полтавської області від 19.06.2015 "Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним і фізичним особам для різного цільового призначення" (а.с.21) надано безоплатно у власність громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою: м. Лубни, вул. Гомона, 46, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

В матеріалах справи міститься висновок Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області від 17.03.2015 №48, в кому відповідач зазначив про відсутність обмежень щодо умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що передається у власність гр.ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Отже, позивач є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), котру придбав у гр.ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які її отримали безоплатно на підставі рішення п'ятдесят третьої сесії шостого скликання Лубенської міської ради Полтавської області від 19.06.2015 "Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним і фізичним особам для різного цільового призначення".

Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Частиною другою статті 24 Закону №3038-VI передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється (ч. 4 ст. 24 вищевказаного закону).

Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що цільове призначення земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:0155, за ініціативою позивача чи попередніх власників змінено не було.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять сьомої сесії шостого скликання Лубенської міської ради від 19.12.2013 "Про затвердження Генерального плану м.Лубни", яким затверджено Генеральний план м.Лубни та рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Лубенської міської ради від 19.12.2014 "Про затвердження плану зонування території м.Лубни", яким було затверджено план зонування території м.Лубни (а.с.37-38), відповідно до яких земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310700000:06:006:015, віднесена до зони Ж-2 - змішана багатоквартирна житлова забудова та громадська забудова. (а.с.39-40).

В той же час, судом встановлено, що згідно пункту 1.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2018 №590 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137663992 від 13.09.2018, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Суд зауважує, що позивач мав намір використати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Положеннями ст.ст.13, 14, 22, 41 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Таким чином, Конституція України, як найвищий акт з нормами прямої дії, однозначно вказує на не припустимість допущення порушень, негативного впливу на законну реалізацію особою свого права такої власності, непорушність права, та забезпечення з боку держави відповідного захисту.

У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з частин 1-3 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних санітарних, екологічних га інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Однак, відповідачем безпідставно обмежено позивача у праві власності на це майно, зокрема, позбавлено можливості розпоряджатися земельною ділянкою, а саме використовувати її за цільовим призначенням - для будівництва й обслуговування житлового будинку.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у видачі будівельного паспорту ОСОБА_1 не можуть вважатися правомірними.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що при вирішенні питання про застосування підзаконного нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, в даному випадку, Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.

У рішенні "Хабровські проти України" від 17.01.2016 Суд зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов'язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.

У рішенні від 16.05.2013 по справі "Гарнага проти України" (заява № 20390/07) Суд зазначає, що сторони оспорюють те, чи ґрунтується обмеження права заявниці на законі чи на неправильному тлумаченні закону. На час подій чинними були різні положення (див. пункти 17, 20, 21 та 24 вище), що свідчить про те, що питання зміни по батькові не було визначено з достатньою чіткістю. Проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення закону, безперечним є те, що право особи на збереження свого імені, як і право на його зміну, визнається законодавством України. За ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться (див. пункт 38 вище), вони не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно Суд вважає, що у цій справі було порушення статті 8 Конвенції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з відмовою відповідачем видати будівельний паспорт позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач по справі, відмовляючи у видачі будівельного паспорту ОСОБА_1, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктом 2.4 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, однак, без урахування неприпустимості порушення права власності позивача на земельну ділянку, як це визначено вимогами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Враховуючи викладене, суд вважає, що вищезазначені дії відповідача у спірних відносинах не можуть бути визнані правомірними, оскільки вчинені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги у такий спосіб, суд враховує, що згідно частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на вищезазначене, а також порушення відповідачем у спірних правовідносинах вимог чинного законодавства, суд вважає, що зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га кадастровий номер 5310700000:06:006:0155 розташованої за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька 46, буде належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 37500) до Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні будівельного паспорту та повернення пакета документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га з кадастровим номером 5310700000:06:006:0155 розташованого за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька 46.

Зобов'язати Відділ містобудування та архітектури Лубенської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га кадастровий номер 5310700000:06:006:0155 розташованої за адресою: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Мистецька 46.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8