Ухвала

від 25.04.2019 по справі 520/1877/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

25.04.2019 р. № 520/1877/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання "Адвокати та медіатори України" до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Адвокатське об'єднання "Адвокати та медіатори України" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо відмови у наданні відомостей та копії документу за адвокатським запитом від 25.01.2019 року;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України виконати адвокатський запит від 25.01.2019 року, а саме: надати відомості щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_3 за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 142-А, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; надати копію зазначеного клопотання; надати відомості щодо місцеперебування на робочому місці заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 під час підписання клопотання.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки адвокатом ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_3 та одночасно є директором Адвокатського об'єднання "Адвокати та медіатори України" у адвокатському запиті зазначалось про надання інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, тобто фактично запит є клопотанням у кримінальному провадженні, відповідачем було надано ґрунтовні роз'яснення про відсутність підстав для надання запитуваної інформації та копій документів на підставі саме адвокатського запиту, а також оскарження дій прокурора до слідчого судді. З огляду на вказане представник відповідача вказав на відсутність підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що адвокатом ОСОБА_4, який одночасно є головою Адвокатського об'єднання "Адвокати та медіатори України", на підставі договору про надання правової допомоги №11НП від 12.02.2018 року та ордеру серії ХВ №0003751599 від 24.01.2019 року надається правова допомога ОСОБА_3.

При цьому, як встановлено судом ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01.02.2018 року у справі №760/2788/18, провадження №1-кс/760/2064/18 розглянуто клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_5, за погодженням прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 про проведення обшуку в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000722 від 16.04.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 от. 364 КК України та клопотання задоволено частково; надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні, яке на праві власності належить ОСОБА_6В, та у якому проживає ОСОБА_3.

Водночас, ОСОБА_3 листом Генеральної прокуратури України за підписом начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури була повідомлена, що обшуки у приміщенні, в якому вона здійснює свою адвокатську діяльність, а також приміщенні, в якому проживає остання проведені на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.02.2017 року, що постановлені за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2, поданого згідно з вимогами ст. 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , участь у розгляді зазначеного клопотання приймав детектив Національного антикорупційного бюро України. Водночас, вказано, що в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01.02.2018, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна, 142А помилково зазначено, що клопотання подане детективом Національного бюро за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1С, однак насправді її винесено за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2

Як вказано позивачем у позовній заяві, з урахуванням встановлених обставин та з огляду на невідповідність отриманої інформації адвокат ОСОБА_4 при наданні правової допомоги ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України із адвокатським запитом від 25.01.2019 року, в якому просив надати відомості щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_3 за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 142-А, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; надати копію зазначеного клопотання; надати відомості щодо місцеперебування на робочому місці заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 під час підписання клопотання.

У відповідь на адвокатський запит листом від 31.01.2019 року №06/1/6-9880ВИХ-19 адвоката повідомлено про розгляд запиту та із посиланням на положення ч.1 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , якою визначено надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, повідомлено, що у зв'язку з тим, що надання відомостей зазначених у запиті чинним КПК України не передбачено, підстав для задоволення запиту не вбачається.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позову вказано на те, що клопотання про надання дозволу на обшук не є документом, отриманим під час здійснення кримінального провадження, оскільки не є доказом, а є процесуальним документом для порушення питання перед слідчим суддею щодо надання дозволу на обшук. Крім того, таке клопотання є відсутнім в матеріалах судового провадження у справі №760/2788/18. Отже, на думку позивача, відповідач не мав підстав для відмови у виконанні адвокатського запиту.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також доводи учасників справи зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі « Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів » . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Між тим, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні у даній справі правовідносини пов'язані із протиправною, на думку позивача, відмовою відповідача у виконанні адвокатського запиту із посиланням на необхідність звернення позивачу у порядку Кримінально процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із положеннями ст.24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом

При цьому, згідно із положеннями ч. 6 ст. 26 Закону України "Про доступ до публічної інформації" адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що право особи на інформацію є одним з її основних конституційних прав та передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, при цьому, вказану інформацію має право отримати адвокат цієї особи шляхом направлення адвокатського запиту до відповідних органів державної влади.

З врахуванням наведеного слід дійти висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки адвокатський запит може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками ОСОБА_7 Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2019 року №686/23317/13-а, які відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд зазначає, що згідно із приписами ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із положеннями ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Положеннями ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев'ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК).

Відповідно до позиції ОСОБА_7 Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.01.2019 року у справі №802/1335/17-а, з'ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції здатне призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв'язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно відбитися на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були би сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що у даному випадку слідчим суддею у справі №760/2788/18 було надано оцінку правомірності та законності клопотання про проведення обшуку в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000722 від 16.04.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 от. 364 КК України, за результатами чого надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні, яке на праві власності належить ОСОБА_6В, та у якому проживає ОСОБА_3.

При цьому, представник позивача посилається на обставини того, що клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_3 за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 142-А, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року, якому було надано оцінку слідчим суддею у справі №760/2788/18 у матеріалах справи було відсутнє, а також підписано з порушенням інструкції.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що фактично позивач, звернувшись до суду з даним позовом оскаржує дії відповідача щодо відмови у наданні відомостей та копії документу за адвокатським запитом від 25.01.2019 року, а саме відомостей щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_3 за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 142-А, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року, а також надання копії зазначеного клопотання.

Враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин, суд зазначає, що оскарження дій чи бездіяльності органів прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при виконанні повноважень під час здійснення діяльності в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене та наведений характер правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Також, суд зазначає, що згідно із п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що, враховуючи висновки суду у даній справі, у суду відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, проте наявні підстави для закриття провадження з огляду на віднесення предмету даної справи до справ, які підлягають розгляду в порядку Кримінального процесуального кодексу України, а отже клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Закрити провадження у справі за позовом Адвокатського об'єднання "Адвокати та медіатори України" до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язати УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова повернути з рахунку: 34318206084012, отримувач: УК у Основ`янськ. р-ні/м. Харків.Основ'ян/22030101, код отримувача: 37999628, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998 на користь Адвокатського об'єднання "Адвокати та медіатори України" (61002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41576960) сплачену суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., відповідно до квитанції №12 від 26.02.2019 року.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись за захистом порушеного права в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.