Рішення

від 25.04.2019 по справі 620/536/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/536/19

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 доАпеляційного суду Чернігівської області провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2Н.) звернулась до суду з позовною заявою до Апеляційного суду Чернігівської області (надалі також - відповідач), в якій просить:

- визвати протиправними дії Апеляційного суду Чернігівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку суддівського стажу, зарахування стажу роботи адвокатом до суддівського стажу починаючи з 06.08.2018 і відмови про надання довідки про заробітку плату працюючого на посаді позивача судді;

- зобов'язати Апеляційний суд Чернігівської області здійснити перерахунок суддівського стажу, зарахувати до нього стаж роботи адвокатом і видати довідку про заробітну плату працюючого на посаді позивача судді з врахуванням нового стажу для перерахунку щомісячного грошового утримання, починаючи з 06.08.2018.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 06.08.2018 у позивача виникло право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи адвокатом ОСОБА_1 обласної колегії адвокатів. Звернувшись до відповідача із відповідною заявою в грудні 2018 року позивач отримала відмову з посиланням на те, що редакція статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів набрала чинності після виходу заявника на пенсію. Такі дії відповідача вважає протиправними, дискримінаційними та просить зобов'язати його провести зарахування вказаного періоду до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років.

Відповідач у межах встановленого судом строку подав відзив на позов, у якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що підстави для здійснення перерахунку стажу роботи відсутні, оскільки суддя у відставці ОСОБА_2 не перебуває у штаті суду, а зміни до ст. 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів набрали чинності після виходу судді у відставку.

Ухвалою суду від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Суддя у відставці, ОСОБА_2, в грудні 2018 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок стажу роботи, доплати за вислугу років та видачу довідки для подання до Пенсійного фонду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.12, 13-14).

У зазначеній заяві позивач, із посиланням на нову редакцію ст. 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів , зазначає, що при розрахунку її стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати стаж роботи адвокатом ОСОБА_1 обласної колегії адвокатів.

Листом від 20.11.2018 та 11.01.2019 № 8-10 8978/2018 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку стажу роботи (а.с. 15, 16-17).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Організацію судової влади, судоустрій і статус суддів в Україні визначають Конституція України та Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону №1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Частиною 6 статті 69 Закону №1402-VIII передбачено, що для цілей цього Закону вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти;

3) науковим ступенем - науковий ступінь у сфері права, здобутий у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави. Науковий ступінь, здобутий у вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави, повинен бути визнаний в Україні в установленому законодавством порядку;

4) стажем наукової роботи - стаж професійної діяльності у сфері права на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників у вищому навчальному закладі (університеті, академії чи інституті, крім вищих військових навчальних закладів) чи науковій установі України або аналогічному вищому навчальному закладі чи науковій установі іноземної держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, 05.08.2018, на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 12.07.2018 № 2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Верховний суд, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, враховуючи внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів , висловили свою думку у спільному листі від 05.11.2018 №41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/18/02/3878 Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді , відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто застосовуються вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання).

З огляду на матеріали справи, вперше на посаду судді Чернігівського обласного суду (Апеляційний суд Чернігівської області) ОСОБА_2 була призначена у 1971 році.

Постановою Верховної Ради України від 24.06.2004 №1885-ІV позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області за станом здоров'я, що перешкоджають продовженню виконання обов'язків.

За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Чернігівської області у 2004 році, тобто до дати набрання чинності Законом №1402.

Станом на дату розгляду даної справи питання стажу судді визначаються Законом №1402, який набрав чинності після виходу позивача у відставку.

За приписами ст. 52 Закону №1402 суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до відповідача позивач не є суддею у значенні наведеному в ст. 53 Закону №1402, не займає штатну суддівську посаду в одному з судів України та не здійснює правосуддя на професійній основі.

Частинами 1, 5 статті 116 Закону №1402 визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

За приписами абз. 4 п. 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до позиції Верховного Суду в постанові суду від 09.11.2018 року у справі №559/443/17, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийняті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Тобто, в Законі України Про судоустрій і статус суддів , чинному на момент звернення позивача з заявою, прямо передбачено зворотну дію закону у часі зокрема в частині обрахунку довічного утримання.

Відповідно до ст.137 Закону України Про судоустрій і статус суддів до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

З аналізу наведених вище норм та виходячи з приписів ст. 58 Конституції України, суд дійшов висновку, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто норма ч. 2 ст. 137 Закону №1402, у зв'язку з тим, що у законі не має прямого посилання на зворотну дію закону у часі.

А тому, розрахунок стажу позивача, який дає право виходу у відставку, здійснений на дату відрахування зі штату Апеляційного суду Чернігівської області, може бути змінений лише у разі повторного призначення позивача на посаду судді.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак, про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не вирішував питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позов відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 14000, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Апеляційний суд Чернігівської області, вул. Г. Полуботка, 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02894527.

Дата складення повного рішення суду - 25.04.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб