Рішення

від 24.04.2019 по справі 640/19016/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 квітня 2019 року № 640/19016/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Рибкіної Н.В., у відсутність представників відповідача й третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства СБЕРБАНК до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство 2000 про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Акціонерне товариство СБЕРБАНК (АТ СБЕРБАНК ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича (Нідченко Д.Є.) щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, - протиправними;

- скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.05.2018;

- зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. поновити виконавче провадження №53237932 щодо стягнення заставного майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що державний виконавець прийняв оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.05.2018 №53237932 на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII безпідставно вважаючи, що позивач відмовився залишити за собою майно боржника. При цьому, державний виконавець взагалі не повідомив позивача про те, що публічні торги щодо майна боржника не відбулись, а також всупереч вимог статті 61 Закону України Про виконавче провадження не запропонував позивачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Вказані дії та рішення державного виконавця позивач вважає такими, що порушують вимоги законодавства, а також призводять до позбавлення позивача як стягувача у виконавчому провадженні та іпотекодержателя права на придбання у власність нереалізованого майна боржника в рахунок погашення боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зазначив, що стягувач АТ СБЕРБАНК був обізнаний, що торги з реалізації майна боржника не відбулися, оскільки Державним підприємством СЕТАМ на адресу АТ СБЕРБАНК спрямовані листи із повідомленням про дату та час проведення електронних торгів, 19.02.2018 державним виконавцем надіслано АТ СБЕРБАНК повідомлення щодо залишення за собою непроданого майна.

Проте, на момент прийняття постанови від 30.05.2018 №53237932 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило письмової згоди позивача про залишення за собою непроданого майна, тобто позивач не скористався правом на придбання у власність нереалізованого майна боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство 2000 (ПП 2000 ), а ухвалою цього ж суду від 12.04.2019 замінено відповідача у справі з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В ході судового засідання представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві на надані у справу докази.

Представники відповідача й третьої особи в засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, в тому числі і присутнім в попередньому засіданні державним виконавцем, а також докази в їх сукупності, встановив наступне.

26.12.2016 Верповською Оленою Володимирівною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до статті 87 Закону України Про нотаріат та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинення виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі від 28.12.2011 за умовами якого стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства СБЕРБАНК (правонаступником якого є АТ СБЕРБАНК ) заставне майно: торгово-офісні приміщення, літера за планом земельної ділянки А , матеріал стін - цегла, загальною площею 1673,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 9-А, яке належить ПП 2000 (ідентифікаційний код: 30016994) на праві власності згідно з свідоцтвом на нерухоме майно виданим Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16.04.2010 (Виконавчий напис).

28.12.2016 ПАТ СБЕРБАНК подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Виконавчого напису.

29.12.2016 ПАТ СБЕРБАНК сплачено авансовий внесок в сумі 16000 грн за пред'явлення Виконавчого напису.

12.01.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53237932 з примусового виконання Виконавчого напису, а також постанову про накладення арешту на майно боржника ПП 2000 торгово-офісні приміщення, літера за планом земельної ділянки А , матеріал стін - цегла, загальною площею 1673,1 кв.м. що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 9-А.

23.05.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гудняком Т.Д. описано та накладено арешт на майно боржника ПП 2000 торгово-офісні приміщення, літера за планом земельної ділянки А , матеріал стін - цегла, загальною площею 1673,1 кв.м. що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 9-А.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. від 26.06.2017 у виконавчому провадженні №53237932 призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська експерта група .

Товариством з обмеженою відповідальністю Українська експерта група складено звіти про вартість майна торгово-офісні приміщення, літера за планом земельної ділянки А , матеріал стін - цегла, загальною площею 1673,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 9-А .

08.09.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. складено повідомлення про оцінку арештованого майна, яке отримане позивачем 19.09.2017.

25.09.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. подано до Державного підприємства СЕТАМ заявку на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні №53237932.

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів №296376 від 13.11.2017, №305417 від 26.12.2017 та №315364 від 08.02.2018 прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме: торгово-офісні приміщення літ. А , загальною площею 1673,1 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано- Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Тринітарська, буд. 9-А - тричі не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

19.02.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. складено повідомлення для ПАТ СБЕРБАНК в якому запропоновано позивачу вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. Також зазначено про необхідність надання відповіді у 10-денний строк з дня отримання даного повідомлення.

30.05.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження . В якості підстави для прийняття даної постанови зазначено те, що до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило жодних повідомлень щодо бажання іпотекодержателя придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Позивач вважає постанову від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932 та дії щодо її прийняття протиправними у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини сьомої статті 51 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

У відповідності до статті 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

За приписами статті 49 Закону України Про іпотеку протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.

У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно частин шостої-восьмої статті 61 Закону України Про виконавче провадження у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Згідно пункту 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Проаналізувавши наведені норми в сукупності, суд дійшов висновку, що законодавець передбачив право стягувача (іпотекодержателя) у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Таке право стягувач (іпотекодержателя) реалізує шляхом звернення до державного виконавця із письмовою заявою про бажання залишити за собою нереалізоване майно.

При цьому, частиною сьомої статті 61 Закону України Про виконавче провадження обмежено строк реалізації стягувачем (іпотекодержателем) вказаного права та закріплено, що стягувач (іпотекодержателя) може заявити про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна на третіх електронних торгах.

Неподання стягувачем (іпотекодержателем) зазначеної заяви у десятиденний строк з моменту отримання державного виконавця про нереалізацію майна на третіх електронних торгах зумовлює настання наслідків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , тобто повернення виконавчого документа стягувачу.

Застосовуючи вказані висновки в контексті спірних правовідносин та доводів сторін, суд, для вирішення питання щодо правомірності дій державного виконавця з повернення Виконавчого напису позивача та оскаржуваної постанови від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932 має перевірити чи повідомив державний виконавець позивача про нереалізацію майна на третіх електронних торгах та чи реалізував позивач протягом 10 днів з моменту отримання такого повідомлення державного виконавця своє право на придбання у власність нереалізованого на торгах предмету іпотеки.

Матеріали справи містять адресоване ПАТ СБЕРБАНК повідомлення державного виконавця від 19.02.2018 з пропозицією позивачу вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення на адресу ПАТ СБЕРБАНК та отримання такого повідомлення позивачем. Як пояснив присутній в одному із судових засідань державний виконавець, поштові відправлення передаються ними у відповідний відділ та надсилаються простою поштовою кореспонденцією. Інших доказів надсилання немає.

При цьому позивач і заперечує факт отримання такого повідомлення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач у постанові від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932, констатуючи неотримання від позивача повідомлень щодо бажання іпотекодержателя придбати предмет іпотеки та застосовуючи пункт 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , тим самим стверджує про неподання позивачем такого повідомлення протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна на третіх електронних торгах. При цьому, на виконання вимог щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідач у постанові від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932 мав би зазначити дату отримання ПАТ СБЕРБАНК вказаного повідомлення державного виконавця, адже саме з цієї дати починається відлік строку визначеного пунктом 3 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Тому, не зазначення у постанові від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932 дати отримання ПАТ СБЕРБАНК повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна на третіх електронних торгах свідчить про необґрунтованість такої постанови, адже підставою для її прийняття слугувало припущення державного виконавця про отримання ПАТ СБЕРБАНК повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна на третіх електронних торгах та закінчення десятиденного терміну з моменту отримання позивачем такого повідомлення державного виконавця.

Суд наголошує, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішень на підставі припущень є неприпустимим та беззаперечно свідчить як про протиправність такого рішення, так і про протиправність дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття такого рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, а також щодо визнання протиправною та скасування постанови від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. поновити виконавче провадження №53237932 щодо стягнення заставного майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд виходить з того, що у відповідності до норм Закону України Про виконавче провадження поновлення виконавчого провадження допускається у разі зупинення виконавчого провадження (стаття 35 Закону України Про виконавче провадження ) та повторного виселення особи (частина десята статті 66 Закону України Про виконавче провадження ).

Водночас, згідно статті 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Отже, скасування судом постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу зумовлює виникнення у виконавця обов'язку не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення прийняти постанову про відновлення виконавчого провадження.

Суд вважає, що оскільки вказаний обов'язок передбачений Законом України Про виконавче провадження недоцільно виходити за межі позовних вимог та у судовому рішенні зобов'язувати виконавця вчинити дії на виконання вимог статті 41 Закону України Про виконавче провадження .

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з двома вимогами немайнового характеру та сплатив судовий збір у загальному розмірі 3524 грн згідно платіжних доручень від 08.11.2018 №59290299 та від 12.12.2018 №65366677.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1762 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 287 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Акціонерного товариства СБЕРБАНК задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932 протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.05.2018 у виконавчому провадженні №53237932.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства СБЕРБАНК судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство СБЕРБАНК (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25959784).

Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство 2000 (місцезнаходження юридичної особи: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця І. Пулюя, будинок 16, квартира 20; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 30016994).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні.

Суддя О.М. Чудак