Рішення

від 25.04.2019 по справі 826/13447/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року

№ 826/13447/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований

венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гравіс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№0131611201 від 26 лютого 2018 року та №0262971201 від 05 травня

2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гравіс (далі - ПАТ Гравіс ) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0131611201 від 26 лютого 2018 року та №0262971201 від 05 травня 2018 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 лютого 2018 року товариством отримано Акт про результати камеральної перевірки № 29848/26-15-12-00-20/01-38408459 від 29 грудня 2017 року, яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо граничних термінів подання звіту про суми податкових пільг (форма 1-ПП) за три квартали 2017 року (граничний термін подання - 09 листопада 2017 року).

Не погодившись зазначеними висновками Акту, позивач подав заперечення від 19 лютого 2018 року, проте у відповідь отримав лист від відповідача №8038/10/26-15-12-01-18 про залишення заперечень без розгляду з тих підстав, що вони підписані виконавчим директором ТОВ КУА Інвестиційні партнери ОСОБА_1, але без надання документів, що підтверджують повноваження представника.

Надалі позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0131611201 від 26 лютого 2018 року, згідно якого до товариства застосовано штраф у розмірі 170,00 грн., та яке позивачем оскаржено в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 14 травня 2018 року №16233/6/99-99-11-0301-25 відмовлено у задоволенні скарги та залишено в силі оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, 19 квітня 2018 року позивачем отримано Акт про результати камеральної перевірки від 06 квітня 2018 року № 1357/26-15-12-00-20/01-38408459, яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо граничних термінів подання звіту про суми податкових пільг за формою 1-ПП за чотири квартали 2017 року (граничний термін подання - 09 лютого 2017 року).

На заперечення позивача від 26 квітня 2018 року відповіді від відповідача не надійшло, водночас надійшло податкове повідомлення-рішення №0262971201 від 05 травня 2018 року, згідно якого застосовано штраф в сумі 1 020,00 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, без урахування усіх обставин у справі, з порушенням процедури проведення камеральної перевірки, яка серед іншого включає належне повідомлення платника податків про результати перевірки та забезпечення процедури розгляду заперечень.

Оскільки з'ясувати справжні обставини в адміністративному порядку не вдалося, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та наявних доказів.

Відповідач 29 жовтня 2018 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому наполягає на законності та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень та просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням аргументів, викладених у позовній заяві та відзиві на неї, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зокрема з висновків Акту про результати камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 29 грудня 2017 року №29848/26-15-12-00-20/01-38408459 (а.с.17-18), ПАТ Гравіс порушено граничні терміни подання податкової звітності за три квартали 2017 року, встановлені підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками перевіряючого органу, позивач подав заперечення від 19 лютого 2018 року №19/02-2018-1, які були розглянуті відповідачем та листом від 22 лютого 2018 року №8038/10/26-15-12-01-18 залишені без задоволення із зазначенням, що в інтересах ПАТ Гравіс діє ТОВ Компанія з управління активами Інвестиційні партнери в особі виконавчого директора ОСОБА_1, яким не надано підтверджуючих документів щодо представництва та повноважень.

Податковим повідомленням-рішенням від 26 лютого 2018 року № НОМЕР_1 стосовно позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (а.с.31).

За результатами розгляду скарги ПАТ Гравіс на податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2018 року відповідачем винесено рішення від 14 травня 2018 року № 16233/6/99-99-11-0301-25, згідно з яким скаргу залишено без задоволено, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Окрім того, за висновками Акту про результати камеральної перевірки від 06 квітня 2018 року №1357/26-15-12-00-20/01-38408459 (а.с.46) ПАТ Гравіс порушено граничні терміни подання податкової звітності за чотири квартали 2017 року, встановлені підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками перевіряючого органу, позивач подав заперечення від 26 квітня 2018 року №26/04-2018-1, проте відповіді на них не отримав.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0262971201 від 05 травня 2018 року стосовно позивача застосовано штраф в сумі 1 020,00 грн. за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (а.с.57).

Позиваючись до суду, ПАТ Гравіс стверджує, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, без урахування усіх обставин у справі, з порушенням процедури проведення камеральної перевірки, яка серед іншого включає належне повідомлення платника податків про результати перевірки та забезпечення процедури розгляду заперечень, і саме такі твердження позивача складають предмет дослідження у даній адміністративній справі.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: податкові агенти.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з підпунктом 16.1.6 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, що не сплачують податків і зборів у зв'язку з отриманням податкових пільг, зобов'язані вести облік сум таких пільг і подавати до контролюючих органів відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв'язку з отриманням таких пільг, і напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, які надаються в разі використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку й збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності певних підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування чи характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (підпункти 30.1, 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Пунктом 30.9 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга надається шляхом:

А) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

Б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

В)установлення зниженої ставки податку та збору;

Г) звільнення від сплати податку та збору.

Облік податкових пільг ведеться згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233 Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг (далі - Порядок № 1233).

Порядок обліку сум податків та зборів, несплачених суб'єктом господарювання до бюджету, у зв'язку з отриманням податкових пільг є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.

Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт про суми податкових пільг подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки і збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті саме дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як стверджує позивач, і це вбачається з наявних у справі матеріалів, зокрема, зі звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) ПАТ Гравіс за 2016 рік (а.с.65-67), річний дохід від діяльності товариства не перевищує 20 мільйонів гривень, тому у 2017 році для товариства було встановлено річний податковий (звітний) період.

ПАТ Гравіс було подано податкові декларації за 2016 та 2017 роки (а.с. 60-63, 68-71), які прийнято відповідачем 27 та 28 лютого 2017 року відповідно.

Згідно чинного податкового законодавства ПАТ Гравіс має подавати у визначені законом строки лише податкову декларацію та фінансову звітність.

Водночас, звіт 1-ПП, якій на думку відповідача, ПАТ Гравіс мало подати у строк, визначений для подання податкової звітності, є насправді звітом про суму отриманих платником податків податкових пільг, форма та прядок подання якого передбачені Порядком № 1233.

Форма такого звіту міститься у Додатку до Порядку № 1233 та передбачає відображення платником податків: коду податку, збору; найменування податку, збору; код пільги згідно з довідником пільг; найменування податкової пільги; суми податкових пільг; строку користування податковими пільгами у звітному періоді; сума податкових пільг, що використана за цільовим призначенням.

Отже, за змістом звіт 1-ПП не є документом, який пов'язаний з обчисленням і сплатою податків і зборів, адже таким документом є податкова декларація та фінансова звітність (щодо податку на прибуток).

Пунктом 30.6 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, судом встановлено, що позивач відноситься до інституту спільного інвестування, при цьому підпунктом 14.1.86 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інститути спільного інвестування - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо) (за підпунктом 141.6.1 пункту 146.6 статті 146 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено звільнення від сплати податку на прибуток підприємств для наступних юридичних осіб, визначених пунктами 142.1, 142.2, 142.3 статті 142, 297.1 статті 297, 16, 38, 41 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Податок на прибуток в меншому розмірі сплачують особи, зазначені у статті 136 Податкового кодексу України.

Позивач, як юридична особа, не звільнений від сплати податку та збору, або сплати їх у меншому обсязі. Від оподаткування звільняються лише кошти спільного інвестування незалежно від того отриманий прибуток чи збиток, які не входять до суми податку та збору, що не сплачуються інститутом спільного інвестування, відповідно і не є пільгою і не приймають участі у розрахунку прибутку до оподаткування. Корпоративний інвестиційний фонд є платником податку на прибуток на загальних підставах і не звільняється від його сплати у розумінні норм Податкового кодексу України.

Слід зазначити також, що форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897, у рядку 05 ПЗ передбачає зазначення прибутку, звільненого від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування.

При цьому, одним з додатків до декларації є додаток ПЗ (до рядка 05 ПЗ податкової декларації з податку на прибуток підприємств), який передбачає необхідність подання платником податків інформації про розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування та підстави для застосування пільги.

Як вбачається з податкових декларацій ПАТ Гравіс за 2016 та 2017 роки у рядку 05 ПЗ проставлено прочерк і не подано додатку ПЗ, оскільки відсутній був прибуток, який звільняється від оподаткування, відповідно підпадає під податкову пільгу. Контролюючим органом фінансових санкцій до ПАТ Гравіс за невірне заповнення податкової звітності не застосовувалося.

Отже, з викладеного суд приходить до висновку, що ПАТ Гравіс навіть у разі звільнення від оподаткування коштів у порядку підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України не має подавати звіт 1-ПП, тому притягнення товариства до відповідальності на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за неподання такого звіту у встановлені строки є безпідставним та протиправним.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ Гравіс про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0131611201 від 26 лютого 2018 року та №0262971201 від 05 травня 2018 року підлягають задоволенню, оскільки твердження позивача, на які він посилається як на підставу позову, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

У даній справі позивачем виступає ПАТ Гравіс , яке не є суб'єктом владних повноважень та при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1119 від 24 травня 2018 року.

За таких обставин судовий збір, сплачений ПАТ Гравіс у зазначеному розмірі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окрім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу на суму 6 000,00 грн.

У цьому зв'язку суд зазначає, що приписами частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Аналіз доданих до заяви документів свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, надано такі документи:

- договір про надання правничої допомоги № 05-02/2018 від 05 лютого 2018 року, укладений між ТОВ "Група компаній "Інвестиційні партнери" та ПАТ "Гравіс";

- рахунок № 1 від 10 липня2018 року на оплату послуг (у розмірі 6000,00 грн.) на підставі договору про надання правничої допомоги № 05-02/2018 від 05 лютого 2018 року з підготовки заперечень до акту перевірки та/або документів під час адміністративного оскарження стосовно скасування податкових повідомлень-рішень №0131611201 від 26 лютого 2018 року та № -262971201 від 05 травня 2018 року, які винесені ГУ ДФС у м. Києві; підготовка позовної заяви, представництво інтересів в суді першої інстанції;

- копію платіжного доручення №1416 від 11 липня 2018 року, завірену АТ Райффайзен Банк Аваль з якої вбачається, що ПАТ Гравіс здійснено оплату за надання правничої допомоги згідно рахунку № 1 від 10 липня 2018 року у розмірі 6000,00 грн.;

- документи на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_3 представляти інтереси ПАТ "Гравіс" від ТОВ "Група компаній "Інвестиційні партнери", а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довідки про те, що ОСОБА_3 дійсно працює в ТОВ "Група компаній "Інвестиційні партнери", копію довіреності ПАТ "Гравіс" про надання повноважень ОСОБА_3 представляти інтереси підприємства, зокрема у судах адміністративного судочинства.

З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., при цьому, додані документи на переконання суду є достатніми доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена позивачем у зв'язку із зверненням до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом у справі № 826/13447/18.

Відповідно до частин 6,7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки від відповідача по справі - ГУ ДФС у м. Києві клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, доказів на спростування позиції заявника не надано, суд вважає співмірними витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом у справі № 826/13477/18 із складністю вирішення відповідного питання, наданих послуг, часом, витраченим на надання цих послуг, їх обсягом, а також значенням для сторони вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гравіс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0131611201 від 26 лютого 2018 року та №0262971201 від 05 травня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0131611201 від 26 лютого 2018 року та №0262971201 від 05 травня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Гравіс судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору, у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гравіс" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч грн., 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гравіс", адреса: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кімната 307, код ЄДРПОУ 38901693).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда