Постанова

від 22.04.2019 по справі 2040/7363/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 р.Справа № 2040/7363/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 22.12.18 року по справі № 2040/7363/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00003391402 від 21 серпня 2018 року, № 00001951402 від 05 червня 2018 року, № 00003401402 від 21 серпня 2018 року, № 00001971402 від 05 червня 2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі акту № 1960/20-40-14-02-08/34971107 від 17.05.2018 року про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017, валютного - за період з 20 березня 2015 по 31 грудня 2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки № 1960/20-40-14-02-08/34971107 від 17.05.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 2040/7363/18 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00003391402 від 21 серпня 2018 року в сумі податкового зобов'язання 48079 (сорок вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та штрафних санкцій 6538 (шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 75 коп.; № 00003401402 від 21 серпня 2018 року в сумі податкового зобов'язання 18640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. та штрафних санкцій 4660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 00 коп.; № 00001971402 від 05 червня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказував, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017 не містить встановлених судом фактичних обставин справи та обґрунтованості доведення вини, оскільки цим рішенням лише вирішувалось питання про затвердження угоди про визнання винуватості та фактичні обставини справи не досліджувались, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не погоджується з доводами позивача, оскільки за ТОВ Лайф Дейз , по взаємовідносинам з яким у ТОВ Первомайська хімічна компанія за перевіряємий період сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, мається вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017, що набрав законної сили 07.08.2017, відносно засновника та директора ТОВ Лайф Дейз за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України, тому позивач фактично не отримував товари/послуги від вказаного контрагента, а перерахування коштів здійснювалось у якості розрахунків, що не пов'язані з постачанням товарів/послуг, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Первомайська хімічна компанія" (податковий номер 34971107) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 20.03.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, результати якої оформлено у вигляді акту від 17.05.2018 року №1960/20-40-14-02-08/34971107 (т.1 а.с. 11-70).

Відповідно до висновків акту від17.05.2018 року №1960/20-40-14-02-08/34971107 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Первомайська хімічна компанія":

- п.3, 5, 15 П(С)БО "Дохід", п.5 П(С)БО 11 Зобов'язання , п.5, 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", п. 22, 23, 24, 25, 26, 29 П(С)БО 7 "Основні засоби", ст.ст. 1, 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 14.1.11, п.14.1 ст. 14, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2409540 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 141989 грн., за 2016 рік на суму 1594776 грн., за І квартал 2017 на суму 491137 грн., за півріччя 2017 року на суму 659925 грн., за три квартали 2017 грн. на суму 663461 грн., за 2017 рік на суму 672775 грн.;

- п.46.1 ст.46, 49.2 ст.49 Податкового кодексу України;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198,4 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість на загальну суму 2642416 грн., в тому числі за серпень 2015 року 32052 грн., за грудень 2015 року 4619 грн., за січень 2016 року 34648 грн., за лютий 2016 року 95539 грн., за березень 2016 року 9340 гри., за липень 2016 року 107212 грн., за серпень 2016року 317682 грн., за вересень 2016 року 272406 грн., за жовтень 2016 року 136542 грн., за листопад 2016 року 515826 грн., за грудень 2016 року 373290 грн., за лютий 2017 року 209736 грн., за березень 2017 року 335672 грн., за квітень 2017 року 35351 грн., за травень 2017 року 150604 грн., за грудень 2017 року 11897 грн.;

- п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

На підставі висновків акту перевірки та у зв'язку із встановленими порушеннями контролюючим органом прийнято податкові-повідомлення рішення від 05.06.2018 року №00001941402, №00001951402, №00001961402, №00001971402.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, користуючись передбаченими Податковим кодексом України правом на адміністративне оскарження, звернувся зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 року №26290/6/99-99-11-01-01-25 задоволено скаргу частково та частково скасовано податкові повідомлення-рішення №00001941402, №00001961402 (т.1 а.с. 75-85).

З урахуванням вказаного рішення Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 року №26290/6/99-99-11-01-01-25 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №00003391402 від 21.08.2018 року на загальну суму 107862,75 грн. (т.1 а.с. 71) та №00003401402 від 21.08.2018 року на загальну суму 82461,25 грн. (т.1 а.с. 73).

Отже, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення №00001951402 від 05.06.2018 року на загальну суму 680 грн. (т.1 а.с.72); №00001971402 від 05.06.2018 року на загальну суму 15320 грн. (т.1 а.с.74); №00003391402 від 21.08.2018 року на загальну суму 107862,75 грн. (т.1 а.с. 71) та №00003401402 від 21.08.2018 року на загальну суму 82461,25 грн. (т.1 а.с. 73), позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року №00003391402 в сумі податкового зобов'язання 42596 грн. 00 коп. та штрафних санкцій 10649 грн. 00 коп., від 21 серпня 2018 року № 00003401402 в сумі податкового зобов'язання 47329 грн. 00 коп. та штрафних санкцій 11832 грн. 25 коп., суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, складені позивачем та контрагентом ТОВ "Лайф Дейз" не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент вчинення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" в особі ОСОБА_3 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайф Дейз" в особі директора ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016 (т.1 а.с. 110-111), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачати товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар. Згідно із пунктом 1.2 договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару та умов поставки товару визначаються у специфікаціях, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Відповідно до п.2.7 договору розрахунок за цим договором проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника впродовж тридцяти банківських днів з моменту одержання покупцем товару. Умови поставки визначено у пункті 2.9 договору, відповідно до якого умови поставки FCA: склад продавця - Київська обл., Києво-Святошинський р-он, сел. Тарасівка, вул. Шевченка, буд. 186. Термін дії договору визначено сторонами у пункті 3.1 договору, відповідно до якого договір вступає в силу з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 від 04.07.2016 року на отримання товару буровий крохмаль РП-СМ (т.1 а.с.112).

Представником позивача надано до суду копію видаткової накладної №200 від 05.07.2016 року (т.1 а.с. 109).

Позивачем було частково сплачено вартість отриманого відповідно до договору поставки товару відповідно до платіжного доручення №155 від 08.07.2016 року.

При цьому, матеріали справи містять копію договору про відступлення права вимоги №04/10/2016-24 від 04.10.2016 року, укладеного між ТОВ Лайф Дейз (первісний кредитор) та ТОВ УКР-СПЕЦ-ПОСТАЧ (новий кредитор), відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору в стає кредитором за договором поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016, укладеним між первісним кредитором та ТОВ Первомайська хімічна компанія (т. 1 а.с. 123).

Позивачем відповідно до платіжного доручення №155 від 08.07.2016 року сплачено залишок заборгованості за договором поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016 на користь ТОВ УКР-СПЕЦ-ПОСТАЧ .

Як вказано представником позивача під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Дейз" товар було в подальшому реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство Бурова техніка на підставі договору поставки №17/06/2016-11 від 17.06.2016 (т. 1 а.с. 120-121).

ТОВ Науково-технічне підприємство Бурова техніка на адресу позивача було направлено лист від 01.07.2018 року №530-П з проханням відвантажити товар згідно із договором №17/06/2016-11 від 17.06.2016 без оплати.

Представником позивача з метою підтвердження реальності подальшої реалізації товару до матеріалів справи долучено копії видаткової накладної №10 від 05.07.2016 року, договору про надання транспортно-експедиційних послуг №А-00002 від 01.02.2016 року, укладеного між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альміна (експедитор) (т. 1 а.с. 113-114), відповідно до умов вказаного договору експедитор, за рахунок та за дорученням замовника, зобов'язується організувати доставку довіреного йому замовником вантажу у пункті призначення, зазначеному у заявці, надати його уповноваженій на тримання вантажу особі - вантажоотримувачу, а замовник зобов'язується здійснити оплату за надані послуги у відповідності з умовами даного договору (т.1 а.с. 120-121).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що сторонами договору складено заявку №А-00011 від 05.11.16 року до договору №А-00002 від 01.02.16 року на отримання експедиційних послуг.

Матеріали справи містять копію товарно-транспортної накладної №1 від 05.07.2016 року, відповідно до якої позивачем було отримано послуги з транспортування та експедиційні послуги (т.1 а.с. 117).

За результатом отримання експедиційних послуг підписано акт №8 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.07.2016 року (т.1 а.с.116) та позивачем сплачено за отримані експедиційні послуги, відповідно до платіжного доручення №153 від 05.07.2016 року.

Позивачем отримано транспортні послуги від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Вказані послуги позивачем отримано на підставі видаткової накладної №5 від 20.08.2015 року з загальним обсягом 6192,5 грн.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом була використана інформація стосовно наявного вироку Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року у провадженні №1-кп/759/557/17 відносно засновника та директора ТОВ Лайф Дейз за ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205-1 КК України, що набрав законної сили 07.08.2017 року.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_4 вніс до документів, які були підставою для реєстраційних дій ТОВ "ЛАЙФ ДЕЙЗ", завідомо неправдиву інформацію про своє волевиявлення набути повноважень засновника та директора вказаної юридичної особи, хоча насправді не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність як службова особа цього підприємства, усвідомлював, що його реквізити використовуватиме інша особа для прикриття злочинної діяльності та вона же фактично здобуде контроль над юридичною особою.

Як вбачається зі змісту вироку у вказаній справі, після вказаної реєстрації ОСОБА_4 не здійснював підприємницьку діяльність, не укладав угоди фінансового характеру та не користувався печаткою підприємства, реєстраційні та установчі документи підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу останній, фактично керувати СФГ: використовуючи вказані документи та печатку, вести незаконну діяльність з метою надання протиправних послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки із мінімізації податкових зобов'язань та неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: складати від імені обвинуваченого, як директора СФГ необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові накладні, податкову звітність та інші документи), звітні документи даного підприємства по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідають дійсності та надали змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій з відображенням у податковій та бухгалтерській звітності підприємства і його контрагентів операцій, які не відповідають дійсності.

Отже, Святошинський районний суд міста Києва у вироку від 05.07.2017 року по справі № 759/8762/17 дійшов висновку, що умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; за ч.2 ст.205-1 КК України, тобто внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З наявних у справі доказів встановлено, що договір поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016 року укладений між позивачем та ТОВ "Лайф Дейз", підписаний директором ТОВ "Лайф Дейз" ОСОБА_4, також директором ОСОБА_4 підписані і первинні документи.

Таким чином, відповідно до висновків Святошинського районного суду м. Києва, викладених у вироку від 05.07.2017 року по справі №759/8762/17, підтверджено фіктивність підприємства ТОВ "Лайф Дейз", з яким підприємство позивача мало договірні відносини, з моменту здійснення перереєстрації. Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 05.07.2017 року по справі №759/8762/17 встановлено, що директор ТОВ "Лайф Дейз" ОСОБА_4, під час вчинення дій направлених на придбання суб'єкта підприємницької діяльності діяв з корисливих мотивів за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, з метою прикриття незаконної діяльності та вчинили підроблення документів з їх подальшим використанням.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Лайф Дейз не мали реального характеру, а тому підприємством ТОВ Первомайська хімічна компанія здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ Первомайська хімічна компанія п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Лайф Дейз , а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 2040/7363/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі № 2040/7363/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року