Постанова

від 24.04.2019 по справі 2а-8154/10/1870

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.Справа № 2а-8154/10/1870 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.11.18 року по справі № 2а-8154/10/1870

за позовом Тростянецького міського споживчого товариства

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Тростянецьке міське споживче товариство, звернувся до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 липня 2010 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято без врахування дійсного стану з готівковими розрахунками, застосування штрафних санкцій здійснено з порушенням законодавства. Позивач зазначив, що магазин № 39 в с. Лучка знаходиться в населеному пункті з чисельністю жителів 150 чоловік, магазин № 54 - в с. Новоукраїнка з чисельністю жителів 74 чоловіка. В даних торгівельних підприємствах розрахунки з покупцями проводились у відповідності з нормою, визначеною статтею 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000р. № 1336 "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Під час продажу товарів застосовувались зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки. Особам, які оплачували отриманий товар видавався документ встановленої форми (розрахункова квитанція). Вся виручка обґрунтована і включена в оподатковані операції. При магазинах діяли окремі структурні підрозділи товариства виносної, торгівлі, виручка яких в місяць складала 2-3 тис. грн. Нереалізовані товари і виручка за реалізовані товари при подвірному обході здавались в магазин. Розрахунки при реалізації товарів при подвірному обході населеного пункту здійснювались з застосуванням розрахункової книжки з відповідним відображенням в книзі обліку розрахункових операцій. Проте Охтирською МДПІ при визначенні досягнення структурним підрозділом граничного обсягу розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій в обсяги розрахункових операцій включені і обсяги реалізованих товарів при подвірному обході населених пунктів, як реалізовані товари в приміщенні магазину. Позивач вважає безпідставним твердження відповідача про те, що на виносну торгівлю споживче товариство повинно було зареєструвати другу книгу обліку розрахункових операцій. Крім того, магазином №39 в с. Лучка і магазином №54 в с. Новоукраїнка поряд із застосуванням для розрахунків з покупцями розрахункових книжок розрахункові операції дублювалися через касові апарати Міні - 500 з роздрукуванням звітів. Відповідачем не взято до уваги порядок реалізації товарів Тростянецьким МСТ, оскільки він відповідає вимогам п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Позивач зазначає, що продаж товарів на спірну суму коштів здійснювався ним з використанням належним чином зареєстрованої розрахункової книжки з фіксацією обсягів розрахункових операцій на продані товари в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО), що виключає підстави для застосування до товариства відповідальності, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

В уточненні до позову від 16.11.2010 року та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог від 28.07.2015 року та 17.08.2015 року, позивач зазначив також і про порушення відповідачем ст.250 Господарського кодексу України в частині строків застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 до участі у справі залучено належного відповідача ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 вказаний позов задоволено. Скасовано рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції від 12.07.2010 року №0000842320 про застосування до Тростянецького міського споживчого товариства штрафних санкцій на суму 550924 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 85 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили доводи, викладені в уточненому позові та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 31.05.2010р. №168, від 14.06.2010р. №187 службовими особами Охтирської МДПІ в період з 31.05.2010 року по 18.06.2010 року була проведена планова виїзна перевірка Тростянецького МСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., 23 червня 2010 року за результатами перевірки був складений акт №88/2332/01766715 (а.с.7- 51, І том).

Перевіркою встановлено, що Тростянецьким МСТ розрахункові операції пов'язані з продажем товарів (наданням послуг) на загальну суму 109912 грн. 97 коп. по господарських одиницях (пунктах продажу товарів), які розташовані за адресою: Тростянецький район, с.Лучка (магазин № 39) у період з 16.12.2009 року по 31.03.2010 року та Тростянецький район, с.Новоукраїнка (магазин № 54) у період з 15.11.2008 року по 31.03.2010 року здійснювались без застосування зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій, без роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми (фіскальних касових чеків), обов'язкові реквізити яких встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року №105/5296, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

12 липня 2010 року на підставі акту перевірки Охтирською МДПІ винесено рішення №0000842320, яким до Тростянецького МСТ застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 550 924 грн. 84 коп. (т.1 а.с.6).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковими органом під час розгляду даної справи не надані докази на підтвердження правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови Сумського окружного адмінстративного суду від 25.11.2010р. вимоги позивача було задоволено, скасовано рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 12 липня 2010 року №0000842320 (а.с.33-38, ІІ том).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011р. постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.69-76, ІІ том).

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року касаційну скаргу Охтирської ОДПІ задоволено частково, скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду та направлено справу на новий розгляд.

При цьому, в ухвалі ВАСУ зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Тростянецького МСТ Сумської області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт №88/2332/01766715 від 23 червня 2010 року. Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 1, 2, 9 статті 3, статті 8 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №0000842320 від 12 липня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 550924,85 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що незастосування реєстратора розрахункових операцій після досягнення структурними підрозділами позивача граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у розмірі 75000 грн. не може бути підставою для застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 частини 1 статті 17 Закону №265/95ВР, оскільки в спірному випадку відсутні факти невідповідності між вартістю реалізованого товару та обліком готівки за даними книг обліку розрахункових операцій. Крім цього, суди зазначили, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено відповідальності за порушення строків переходу з обліку розрахункових операцій із застосуванням розрахункових книжок на облік цих операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Скасовуючи постанову суду І-ї інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд зазначає, що в розглядуваній ситуації обсяг розрахункових операцій з продажу товарів має обчислюватись за календарний рік. Календарний рік проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

В той же час, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані відповідачем за порушення вимог Закону №265/95ВР, до набрання чинності Податковим кодексом України(01.01.2011р.) за своєю природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 року позов було задоволено, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06 червня 2018 року Верховним Судом рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд розгляд до суду першої інстанції (том 3 а.с. 4-10).

В своїй постанові Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно надати встановленим під час проведення перевірки порушенням вимог законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій належну оцінку та відокремити правомірно застосовану суму від тієї, що застосована поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку, зокрема у разі необхідності, шляхом витребування у податкового органу розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 1 цього Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України видано Указ в якому установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземним громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки застосовується штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Водночас, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення), пунктом 1.2 якого визначено, наступне.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підпунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 (далі-Порядок реєстрації та ведення КОРО), передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

-наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

-підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

-щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1336 від 23.08.2000 року "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Зокрема пунктом 22 вказаного Переліку закріплена можливість проведення розрахункових операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських.

Водночас п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1336 від 23.08.2000 року для суб'єктів підприємницької діяльності визначених в визначених у пунктах 2, 3, 5, 6, 13, 14, 16, 17, 22, 23, 27 переліку, 200 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності, а визначених у пунктах 4 і 7 переліку, 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суб'єкта підприємницької діяльності накладається штраф у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

У відповідності з вказаними вимогами законодавства, Тростянецьким МСТ для обліку розрахункових операцій пов'язаних з продажем товарів (наданням послуг) у Тростянецькому відділенні Охтирської МДПІ були зареєстровані книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки на наступні господарські одиниці (пункти продажу товарів):

- Книга обліку розрахункових операцій №1816000834 дата реєстрації 02.11.2006 року на магазин № 39, розташований за адресою: Тростянецький район, с.Лучка;

- Книга обліку розрахункових операцій №1816000072/2 дата реєстрації 07.05.2004 року на магазин № 54, який розташований за адресою: Тростянецький район, с.Новоукраїнка.

Перевіркою Книги обліку розрахункових операцій №1816000834 встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року загальна сума розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) склала 81660 грн. 43 коп., у тому числі з 01.01.2009 року по 16.11.2009 року сума продажу склала 75018 грн. 97 коп., що підтверджується даним розрахункових книжок №1816000834/33 з квитанції №006960, яка використовувалась з 01.01.2009 року по розрахункову книжку №1816000834/52 по квитанцію №00728, яка використовувалась 16.11.2009 року.

Як наслідок, в період з 16.12.2009 року по 31.03.2010 року розрахункові операції, пов'язані з продажем товарів (наданням послуг) у магазині № 39 (пункт продажу товарів), який розташований за адресою: Тростянецький район, с.Лучка та належить Тростянецькому МСТ, здійснювались без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій. Загальна сума розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у період з 16.12.2009 року по 31.03.2010 року по вищевказаному магазину (пункту продажу товарів) склала 17170 грн. 38 коп., в т.ч. за період з 16.12.2009 року по 31.12.2009 року - 1221 грн. 38 коп., в період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року - 13949 грн. 00 коп., що підтверджується записами у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" КОРО №1816000834 та даних розрахункових книжок.

Перевіркою Книги обліку розрахункових операцій №1816000072/2 встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року загальна сума розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) склала 96079 грн. 72 коп., у тому числі з 01.01.2008 року по 15.10.2008 року сума продажу склала 75139 грн. 36 коп., що підтверджується даними розрахункових книжок.

У період з 15.11.2008 року по 31.03.2010 року розрахункові операції з продажу товарів (надання послуг) у магазині №54, розташованого за адресою: Тростянецький район, с.Новоукраїнка та належить Тростянецькому МСТ, здійснювались без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеному у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій.

Загальна сума розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у період з 15.11.2008 року по 31.03.2010 року по вищевказаному магазину склала 92742 грн. 59 коп.: в т.ч. за період з 15.11.2008 року по 31.12.2008 року - 12731 грн. 59 коп., з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року - 75850 грн. 60 коп., з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року - 4160 грн. 40 коп., що підтверджується записами у розділі 2 Облік руху готівки та сум розрахунків КОРО №1816000072/2 та даних розрахункових книжок.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені перевіркою порушення щодо незастосування РРО при досягненні граничного річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) у сумі 75000 грн. не може бути підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, визначених п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки факти невідповідності даних між вартістю проданого товару та обліком готівки з продажу товару за даними Книги обліку розрахункових операцій встановлені не були.

Крім того, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року) за своєю правовою природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно із статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Контролюючим органом строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України при прийнятті спірного рішення взагалі не взяті до уваги, в судове засідання відповідні розрахунки відповідачем не надані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковими органом під час розгляду даної справи не надані докази на підтвердження правомірності свого рішення, відтак, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі № 2а-8154/10/1870 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року