Постанова

від 24.04.2019 по справі 820/3806/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.Справа № 820/3806/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Баріон" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.11.18 року по справі № 820/3806/18

за позовом Приватного підприємства "Баріон"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Баріон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Харківській області від 25.01.2018 №00000301411, №00000311411.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки №25940/20-40-14-11-11/23920909 від 29.12.2017, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та помилковими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків зазначеного акту підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.04.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Баріон з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ БЦ-ІНВЕСТ (податковий номер 40372701) за період травень-жовтень 2016 року, ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (податковий номер 40450468) за листопад 2016 року, ТОВ ППР АМПРОКС (податковий номер 41005890) за період січень-лютий 2017 року та подальшої реалізації. Перевірка проводилась з 19.12.2017 по 21.12.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем сформовано акт від 29.12.2017 №25940/20-40-14-11-11/23920909 у висновках якого становлені наступні порушення:

- відсутність оформлення за звітні періоди декларування ПДВ неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань;

- порушення норм пп. „а» п. 198.1 ст. 198, п.п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, сум податкового кредиту при придбанні товарів встановлено завищення на загальну суму 820075 грн., у тому числі за травень 2016 року у сумі 33310 грн., за червень 2016 року у сумі 40152 грн., за липень 2016 року у сумі 135984 грн., за серпень 2016 року у сумі 337 061 грн., за вересень 2016 року у сумі 26984 грн., за жовтень 2016 року у сумі 42692 грн., за листопад 2016 року у сумі 188160 грн., за грудень 2016 року у сумі 12931 грн., за січень 2017 року у сумі 1448 грн., за лютий 2017 року у сумі 1353 грн.

- порушення норм п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, встановлено завищення сум податкових зобов'язань при продажу товарів на загальну суму 678620 грн., у тому числі: за липень 2016 року у сумі 100180 грн., серпень 2016 року у сумі 349430 грн., жовтень 2016 року у сумі 44240 грн., листопад 2016 року у сумі 184770 грн.

- порушення норми пп. „а» п. 198.1 ст. 198, п.п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у загальній сумі 165 207 грн., у тому числі за травень 2016 року у сумі 33310 грн., за червень 2016 року у сумі 40152 грн., за липень 2016 року у сумі 39310 грн., за серпень 2016 року у сумі 13621 грн., за вересень 2016 року у сумі 26984 грн., за листопад 2016 року у сумі 9028 грн., за січень 2017 року у сумі 1448 грн., за лютий 2017 року у сумі 1353 грн.

Не погоджуючись в вказаними висновками акту перевірки позивачем подано до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки, листом від 22.01.2018 № 2104/10/20-40-14-11-18 Про розгляд заперечення на акт контролюючий орган повідомив позивача про необґрунтованість поданих ним заперечень та залишення без змін висновків акта перевірки.

25.01.2018 контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 00000301411 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП Баріон з податку на додану вартість в розмірі 206508,75 грн. в тому числі 165207,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 41301,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00000311411 про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 678620,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 654869,00 грн. податкового кредиту.

Позивач 07.02.2018 року подав скаргу на прийняті податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

06.04.2018 рішенням ДФС України Про результати розгляду скарги №12210/6/99-991/01-01-25 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції інстанції виходив з того, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки №25940/20-40-14-11- 11/23920909 від 29.12.2017 є обґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів на створення науково-технічної продукції укладених між позивачем та виконавцем ТОВ БЦ Інвест : № 16167 від 15.06.2016, № 16197 від 15.07.2016, № 16200 від 18.07.2016, № 16215 від 02.08.2016, № 16221 від 08.08.2016, № 16235 від 22.08.2016, № 16250 від 05.09.2016, № 16251 від 06.09.2016, № 16252 від 07.09.2016.

Відповідно до п. 1.1. предметом вказаних договорів є те, що Виконавець зобов'язується здати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити за комплекти модулів для приладів РЗА-ТЕСТЕР для налагодження пристроїв релейної захисної автоматики (далі РЗА) відповідно до Технічного завдання, Відомістю виконання і Протоколом погодження ціни, які є невідємною частиною даного Договору (додатки № 1,2,3).

Згідно з п. 2.5. договорів Виконавець має право залучати для виконання робіт третіх осіб, при цьому вся відповідальність за виконання ними договірних зобов'язань лежить на Виконавцеві.

Відповідно до п. 3.1 договорів оплата за виконану і прийняту НТП (науково-технічну продукцію) здійснюється Замовником з розрахунку за один комплект модулів до приладу РТ з урахуванням ПДВ 20% шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або іншим способом, не заборонених законодавством.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії договорів на створення науково-технічної продукції укладених між позивачем та виконавцем ТОВ БЦ Інвест : № 16168 від 16.06.2016, № 16197 від 15.07.2016, № 16214 від 01.08.2016, відповідно до п. 1.1 яких предметом договорів є те, що Виконавець зобов'язується здати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити комплекти модулів для модернізації приладів РЗА-ТЕСТЕР для налагодження пристроїв релейної захисної автоматики (далі РЗА) відповідно до Технічного завдання, Відомістю виконання і Протоколом погодження ціни, які є невід'ємною частиною даного Договору (додатки №№ 1,2,3).

Згідно з п. 2.5. договорів Виконавець має право залучати для виконання робіт третіх осіб, при цьому вся відповідальність за виконання ними договірних зобов'язань лежить на Виконавцеві.

Відповідно до п. 3.1. договорів оплата за виконану і прийняту НТП (науково-технічну продукцію) здійснюється Замовником з розрахунку за один комплект модулів до приладу РТ з урахуванням ПДВ 20% шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або іншим способом, не заборонених законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги у вигляді Робіт по виготовленню комплектів модулів для приладів РЗА-ТЕСТЕР у подальшому було реалізовано на адресу ПрАТ ЮНІТІ , код 23465204, відповідно до договорів, актів виконаних робіт, що наведені у додатку №2.

Укладені між позивачем та ПрАТ ЮНІТІ договори № 15/06-16 від 15.06.2016, № 15/07-16-03 від 15.07.2016, № 18/07-16 від 18.07.2016, № 25/07-16 від 25.07.2016, № 01/08-16 від 01.08.2016, № 02/08-16 від 02.08.2016, № 08/08-16 від 08.08.2016, № 22/08-16 від 22.08.2016, № 17/10-16 від 17.10.2016, № 18/10-16 від 18.10.2016, № 19/10-16 від 19.10.2016, № 20/10-16 від 20.10.2016, № 21/10-16 від 21.10.2016 є типовими та мають наступний зміст: Договір на створення науково-технічної продукції, де ПрАТ ЮНІТІ є Замовником, ПП БАРІОН - Виконавець. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику комплекти модулів для прибора РЗА-ТЕСТЕР .

Предмет договору за п. 1.1: Виконавець зобов'язаний надати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та сплатити за комплекти модулів для прибору РЗА-ТЕСТЕР у відповідності з Технічним завданням, Відомістю виконання та протоколом узгодження ціни.

Відповідно до п. 2.5. Виконавець має право залучати для виконання робіт третіх осіб, при цьому вся відповідальність покладена на Виконавця.

Згідно п. 3.2 оплата за виконану і прийняту НТП (науково-технічну продукцію) здійснюється Замовником з розрахунку за один комплект модулів до приладу РТ з урахуванням ПДВ 20% шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або іншим способом, не заборонених законодавством.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у зазначених вище договорах позивача з контрагентом ПрАТ ЮНІТІ не визначена ціна роботи.

Надаючи правову оцінку укладеним між позивачем та його контрагентами ТОВ БЦ Інвест та ТОВ Юніті договорів, суд першої інстанції вказав, що предметом укладених договорів були саме виконання робіт. Крім того, відсутність актів здачі-приймання виконаних робіт за договорами свідчить про те, що такі роботи не виконувались, позивачу від ТОВ БЦ Інвест , а позивачем до ТОВ Юніті не передавались, й відповідно не приймались. Будь-які інші належні та допустимі, достатні та достовірні в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ докази зворотнього матеріали справи не містять, позивачем не надано, а судом під час розгляду справи по суті не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає, що вказані висновки спростовуються Відомостями виконання на проведення робіт, які надані позивачем до матеріалів справи, в яких чітко визначено: кількість зібраних приладів, строки виконання робіт, вартість виконаних робіт, крім того, ПП "Баріон" надано до матеріалів справи ОСОБА_3 на виконання робіт (послуг) на створення науково-технічної продукції за відповідними договорами.

Надані до матеріалів справи копії технічних завдань, відомостей виконання №1, протоколів узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, актів здачі-приймання конструкторської документації та додатків до нього, акти на виконання робіт (послуг) на створення науково-технічної продукції підтверджують факт здійснення господарських операції з отримання послуг від ТОВ БЦ Інвест та надання послуг ПрАТ Юніті .

З метою обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт переміщення комплектуючих та матеріалів до ТОВ Юніті (м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1) (т. 2 а.с. 68-81).

Крім того, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені податкові накладні (т. 4 а.с. 213-215, т. 5 а.с. 56).

Стосовно висновків суду першої інстанції відносно укладеного позивачем з ТОВ БЦ Інвест договору поставки № 16121 від 30.04.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про нереальність укладеного договору виходив з того, що позивачем не надано до матеріалів справи належним чином засвідчених копій Заявок, котрі, згідно пунктів 1.1., 1.2., 2.1. Договору є підставою для здійснення поставки товару позивачу, а також не надання позивачем до матеріалів справи довіреностей: № 30 від 11.05.2018, № 32 від 16.05.2016, № 36 від 25.05.2016, № 38 від 03.06.2016, № 40 від 06.06.2016, № 41 від 16.06.2016, № 43 від 29.06.2016, № 55 від 20.07.2016, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних підтверджують факт отримання ОСОБА_4 товару від ТОВ БЦ Інвест .

З метою обґрунтування вимог апеляційної скарги та спростування вказаних висновків суду першої інстанції позивачем зазначено, що Заявки які, згідно пунктів 1.1., 1.2., 2.1. Договору є підставою для здійснення поставки товару позивачу складались в електронній формі та передавались постачальнику засобами електронного зв'язку, а довіреності вказані в видаткових накладних були передані суб'єктам господарювання - постачальникам під час отримання товару за відповідним договором.

Стосовно встановлення у жовтні 2016 року між підприємствами ПП БАРІОН та ТОВ БЦ ІНВЕСТ , відповідно до автоматизованої системи співставлення, розбіжності у сумі 220994,65 грн., у зв'язку з тим, що ТОВ БЦ ІНВЕСТ не звітувало з жовтня 2016 року, колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, а саме висновком акту перевірки, що на адресу позивача згідно з даних ЄРПН по взаємовідносинах з ТОВ БЦ ІНВЕСТ зареєстровані наступні податкові накладні: № 501 від 05.10.2016, № 410 від 04.10.2016, № 409 від 04.10.2016, № 307 від 03.10.2016, № 306 від 03.10.2016 на загальну суму 220994,65 грн. а тому, вказані відомості підтверджують факт реєстрації податкових накладних ТОВ БЦ ІНВЕСТ на адресу позивача.

Враховуючи вказане вище, висновок суду першої інстанції стосовно того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ БЦ Інвест та ПрАТ Юніті мали нереальний характер є необґрунтований та спростовується наданими позивачем документами на підтвердження факту виконання умов договорів з контрагентами.

Стосовно господарських правовідносин позивача з контрагентом ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (код 40372701 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Залізнична, 92), колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження взаємовідносин у листопаді 2016 року ПП БАРІОН з ТОВ ДАЙМОНД СІТІ (код 40372701 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Залізнична, 92), яке здійснювало позивачу продаж електротоварів, надано копії рахунку - фактури № ДС - 0000095 від 07.11.2016 р. та видаткової накладної від 07.11.2016 р. № ДС-0000127, згідно якої електротовари отримано ОСОБА_4 за довіреністю №88 від 07.11.2016 р.

Згідно акту перевірки суми податку на додану вартість за зазначеній податковій накладній включено до податкового кредиту відповідно до періодів, на загальну суму 3 635 грн., у тому числі по періодах: листопад 2016 у сумі 3 635 грн., відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

При цьому, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що довіреності вказані в видаткових накладних були передані суб'єктам господарювання - постачальникам під час отримання товару за відповідним договором.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ ППР АМПРОКС (код 41005890, Донецька область, м. Маріуполь, Лівобережний район, вул. Волгодонська, буд. 2, кв. (офіс) 214) надано копію договору поставки від 17.01.2017 р. № 1717.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, його предметом є передача у власність покупця комплектуючих виробів, паяльного устаткування, електронних компонентів, зазначені у Заяці (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У Заявці зазначається найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Заявка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що строк поставки товару зазначається в Заявці. Поставка товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох Заявок, які за текстом цього договору іменуються як Заявці чи Заявка . Строк поставки фіксується з моменту узгодження специфікації покупцем.

Відповідно до п. 2.3 Договору, умови поставки Товару - СРТ місто Харків (Інкотермс-2000), якщо інше не визначено у Заявці.

Згідно п. 2.5 договору при прийманні товару Покупець перевіряє його відповідність даним, які вказані специфікації, рахунку-фактурі, накладній по найменуванню, кількості, якості та комплектності.

Постачальник є таким, що виконав умови поставки товару з дати передачі товару перевізнику. Датою поставки товару є дата, що вказана у вантажній декларації (реєстрі відправлень) (п. 2.6 договору).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов зазначеного договору Заявки не складались, товар відпускався за усною заявкою керівника.

Також в підтвердження виконання умов договору та здійснення господарських операцій позивачем не надано належним чином засвідчених копій узгоджених покупцем (позивачем) специфікацій (п. 2.1 договору), товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля та інших документів про доставку товару до складу покупця, документів, що свідчать про навантаження - розвантаження товару, вантажних декларацій (реєстрі відправлень) (п. 2.6 договору), податкових накладних, платіжних доручень на оплату отриманого товару, доказів оприбуткування товарів на склад підприємства.

Також, як вбачається з наданих до матеріалів справи копій видаткових накладних товар від ТОВ ППР АМПРОКС отримував ОСОБА_4 згідно довіреностей: № 5 від 18.01.2017 та № 6 від 20.02.2016.

Судом першої інстанції зазначено, що до перевірку та до суду не надано довіреностей: № 5 від 18.01.2017 та № 6 від 20.02.2016 на підтвердження отримання товару.

Колегія суддів зазначає, що зазначені довіреності, як встановлено судом, були передані суб'єктам господарювання - постачальникам під час отримання товару за відповідним договором.

Стосовно наявності податкової інформації по відношенню контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Наведена відповідачем податкова інформація не спростовує факт реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не є самостійною підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та підставою для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Інформація, отримана за результатами податкового контролю, фактично є припущеннями податкового органу та, на думку суду, може бути підставою для проведення відповідних перевірок, спрямованих на дослідження повноти і правильності ведення податкового обліку й сплати грошових зобов'язань. Однак таких перевірок у даному разі проведено не було.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі «Булвес АД проти Болгарії", в якому, зокрема, зазначено: "71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Стосовно доводів відповідача про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності контрагентів, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість).

Окрім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Отже, у разі недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарських операцій.

Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Реальність даних господарських операцій підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковою звітністю підприємства та результатами господарської діяльності позивача.

Також, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 25.01.2018 №00000301411, №00000311411 є неправомірними, підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ПП "Баріон".

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 23099,95 грн. та апеляційної скарги - 34649,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1249 від 24.05.2018, № 6485 від 14.03.2019 (т. 2 а.с. 239, т. 6 а.с. 231).

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баріон" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 року по справі № 820/3806/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "Баріон" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Харківській області від 25.01.2018 №00000301411, №00000311411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного підприємства "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 23099 (двадцять три тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 34649 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року