Постанова

від 24.04.2019 по справі 826/24644/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/24644/15 Суддя (судді) першої інстанції: Данилишин В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Костюк Л.О., Федотова І.В.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Компанія АгроАльянс до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про визнання неправомірними дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Приватного підприємства "Компанія "АгроАльянс"до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів про внесення змін, укладених між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та позивачем, а саме: від 15 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 17 лютого 2014 року, 28 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 15 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року (далі - договори про внесення змін) ;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у формі повідомлення про нікчемність договорів про внесення змін (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2016 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни щодо визнання нікчемними укладених між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Приватним підприємством "Компанія "АгроАльянс" договорів про внесення змін до кредитного договору №96-2012 від 02 березня 2012 року, а саме: від 15 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 17 лютого 2014 року, 28 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 15 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року №11/1-27213 про нікчемність укладених між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та приватним підприємством "Компанія "АгроАльянс" договорів про внесення змін до кредитного договору №96-2012 від 02 березня 2012 року, а саме: від 15 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 17 лютого 2014 року, 28 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, 15 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2016 р. та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зміни до спірних кредитних договорів було внесено в той період, коли ПАТ ВіЕйБі Банк офіційно було визнано неплатоспроможним. Укладення даних договорів на завідомо невигідних умовах для банку, ще більше ускладнило фінансове становище банку. Вказані дії призвели до зменшення прибутковості банківської установи та надходження коштів, що в стані неплатоспроможності банку є неприпустимим.

Апелянт зазначає, що Законом України Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Поданим адміністративним позовом позивач фактично ставить на вирішення адміністративного суду питання щодо чинності договорів виявлених під час перевірки уповноваженою особою. В свою чергу, питання дійсності чи недійсності договорів, укладених між юридичними особами відноситься до компетенції загальних судів та має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Також апелянт зазначає, що повідомлення про нікчемність правочину (договору) не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків сторін.

Ухвалами судді Київського апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю. від 27.12.2016 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 р. колегією суддів у складі: головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М. провадження у справі зупинено до розгляду Конституційним судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 року № 4452-VІ.

Ухвалою від 25.10.2018 р. справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду колегією суддів у складі: головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 р. колегією суддів у складі: головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначено на 24.04.2019 р. о 14:35 год.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Від позивача 23.04.2019 р. (отримано суддею 24.04.2019 р. за вх. № 15339) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки компанія не має змоги направити у судове засідання свого представника, а залучення адвоката потребує певного часу.

Колегія суддів відхиляє заявлене клопотання, оскільки справа досить значний час перебуває у провадженні суду. Зважаючи на необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, беручи до уваги сталість судової практики в даній категорії справ, а також те, що явка позивача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, колегія суддів визнає за можливе подальший розгляд справи здійснювати без участі представника позивача в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "ВіЕйБі Банк", як кредитором, та ПП "АгроАльянс", як позичальником, укладено кредитний договір №96-2012 від 02 березня 2012 року (далі - кредитний договір №96-2012) , за умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит.

В подальшому між ПАТ "ВіЕйБі Банк", як кредитором, та ПП "АгроАльянс", як позичальником, укладено договори про внесення змін до кредитного договору №96-2012 від 15.12.2013 р., від 15.01.2014 р., від 17.02.2014 р., від 28.02.2014 р., від 17.03.2014 р., від 01.04.2014 р., від 15.04.2014 р., від 30.04.2014 р., від 15.05.2014 р., від 16.06.2014 р., від 15.07.2014 р., від 12.08.2014 р., від 15.08.2014 р., від 15.09.2014 р., від 15.10.2014 р., від 31.10.2014 р., якими зокрема вносились зміни до процентної ставки та/або строку сплати процентів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014р. №733 Про віднесення ПАТ ВіЕйБі Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014р. прийнято рішення №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ВіЕйБі Банк та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію ПАТ ВіЕйБі Банк .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 (один) рік із 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

Поряд з цим, відповідач листом від 28 серпня 2015 року №11/1-27213, посилаючись на п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI, повідомив про нікчемність договорів про внесення змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення, що приймаються відповідно до Закону №4452-VI Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та наявність підстав для вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав, визначених п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, для визнання договорів про внесення змін нікчемними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2019 р. у справі № 803/3514/1.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи про визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення та визнання нікчемними правочинів (договорів), зазначених у повідомленні від 28.08.2015 р. №11/1-27213, визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення уповноваженої особи.

Повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом № 4452-VI.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не повідомлення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ ВіЕйБі Банк і надіслано згадане повідомлення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

Оскільки вказане повідомлення є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення. Звідси, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого повідомлення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення та визнання нікчемними правочинів (договорів), зазначених у повідомленні від 28 серпня 2015 року №11/1-27213, визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення уповноваженої особи не можуть розглядатися в судах (у тому числі господарських).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства України є помилковими.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що повідомлення уповноваженої особи, яка діє від імені банку, про те, що, на думку банку, правочини про внесення змін до кредитного договору №96-2012 від 02 березня 2012 року між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Компанія АгроАльянс , є нікчемними, позбавляє позивача правової визначеності з питань наявності у нього права повернути кредит у строки, визначені договорами про внесення змін до кредитного договору, із сплатою процентів у меншому розмірі, ніж визначено в кредитному договорі, та без застосування санкцій за прострочення виплат.

Отже, вказаним повідомленням банк заявив позивачу про своє право вимагати повернення кредиту в інші строки та в більшій сумі, ніж це передбачено договорами про внесення змін до кредитного договору.

За таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача є позов до банку в порядку частини другої статті 20 Господарського кодексу України про визнання відсутності прав. З огляду на суб'єктний склад сторін розгляд таких позовних вимог повинен відбуватися в порядку господарського судочинства.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу).

Отже, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2016 р. слід скасувати з урахуванням вищевказаних висновків суду, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 238, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

І.В.Федотов