Ухвала

від 25.04.2019 по справі 826/19931/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19931/16

УХВАЛА

25 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна (далі - Позивач, ТОВ Ековіс Лоджистікс Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень №4462615141 від 15.09.2016 року та №5932615141 від 23.11.2016 року, виданих ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2018 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 року вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу повернуто.

25.02.2019 року вдруге подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було повернуто Апелянту, про що Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено відповідну ухвалу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач втретє подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення не були викладені причини такого пропуску.

Копію даної ухвали отримано ГУ ДФС у м. Києві 30.03.2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали Відповідачем до суду 11.04.2019 року направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що присічний річний строк подання апеляційної скарги на рішення суду не завершився, а її подання покликане захистити інтереси держави.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 25.03.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було складено 05.10.2018 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 05.11.2018 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 18.03.2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у м. Києві у листопаді 2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 року у зв'язку з несплатою судового збору та неподанням до апеляційної скарги належним чином оформленого документа про наявність у Полякової С.Б. повноважень діяти від імені контролюючого органу, копію якої направлено Відповідачу 03.12.2018 року. Вказаним судовим рішенням було надано контролюючому органу десятиденний строк для усунення недоліків.

У зв'язку з невиконанням вимог вказаної ухвали суд ухвалою від 26.12.2018 року повернув ГУ ДФС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року повернуто Відповідачу вдруге подану у січні 2019 року апеляційну скаргу з підстав неподання до неї належним чином оформленого документу про наявність у Полякової С.Б. повноважень діяти від імені ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що в ухвалі від 26.12.2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд роз'яснив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Отже, повернення апеляційної скарги не позбавляє права Відповідача або його представника повторно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та належним чином оформленими документами, що підтверджують повноваження представника, а також клопотанням з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 825/1755/18 та від 24.10.2018 року у справі № 825/1560/18.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що фактичною підставою пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення стало неналежне виконання контролюючим органом вимог ст. ст. 55, 59 КАС України в частині неподання до апеляційної скарги належним чином оформленого документу про наявність у представника повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, на недоліки доданої до апеляційної скарги копії довіреності від 31.07.2018 року та неможливість підтвердження нею повноважень Полякової С.Б. судом апеляційної інстанції зверталася увага в ухвалі від 30.11.2018 року про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху. Натомість, як свідчать матеріали справи, а також дані електронних документів, які містяться у КПП ДСС , до вдруге поданої апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві було надано цю ж саму копію довіреності Полякової С.Б., яка, як вже було встановлено в ухвалі суду, яка набрала законної сили, не є належним чином оформленою та не може підтверджувати повноваження останньої на подання та підписання апеляційної скарги від імені Відповідача.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що неврахування ГУ ДФС у м. Києві висновків суду, наслідком чого стало повернення вдруге поданої апеляційної скарги, не може вважатися поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та, відповідно, свідчити про можливість його поновлення при поданні апеляційної скарги втретє.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.

У пунктах 40, 41 рішення у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що … якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Така ж позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.12.2018 року у справі №826/14667/17.

Посилання ГУ ДФС у м. Києві на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення та наявності в останнього права на подання апеляційної скарги у межах річного строку суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеєр проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ековіс Лоджистікс Україна до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель