Постанова

від 23.04.2019 по справі 803/1623/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2924/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року в справі №803/1623/13-а (суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк, повний текст рішення складено 09.09.2013) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002772201 та №0002782201 від 08.05.2013 року.

Постановою від 04 вересня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області №0002772201 від 08.05.2013 та №0002782201 від 08.05.2013.

Постановою від 14 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, у вказаній вище постанові Верховний Суд вказав на передчасність висновків апеляційного суду про те, що наданими позивачем документами спростовуються висновки Луцької ОДПІ про нереальність спірних правочинів.

Адже суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, надані позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій, не відповідають вимогам Податкового кодексу.

При цьому, у позивача на час складання податкової звітності були відсутні акти виконаних робіт, податкові накладні, а також будь-які платіжні документи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не спростував висновки суду першої інстанції, а надав їм іншу протилежну оцінку.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував нові подані докази без з'ясування причин неможливості подання таких під час перевірки та розгляду справи судом першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин по справі для правильного її вирішення, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення її на новий розгляд.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що товариство з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К , не погодившись з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТзОВ Феміда-Інтер були надані при проведенні перевірки, але не взяті до уваги податковим органом та судом.

Вказує також на те, що документи, про відсутність яких вказує в акті перевірки податковий орган, а це: банківські виписки за отримані послуги (крім оренди), договори про надання інформаційно-маркетингових послуг, акти приймання - передачі ремонту електрообладнання, письмові звіти про надання таких послуг Податковим кодексом України, зокрема, ст. 198 ПК, не віднесено до таких, що позбавляють права на формування податкового кредиту.

Крім того, скаржник вважає необгурнтованим використання судом першої інстанції в якості доказів на підтвердження певних обставин акти перевірок ТзОВ Феміда-Інтер , на підставі яких безпідстановно відмовив у задоволенні позову.

Натомість, відповідача як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Феміда-Інтер плюс К з питань дотримання вимог податкового, валютного та зовнішньоекономічного законодавства, правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток, в тому числі за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ Феміда Інтер , ТзОВ СВА Плюс за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 18 квітня 2013 року №2242/22.1/34649144, в якому міститься висновок про заниження позивачем сум податку на прибуток на 147704 грн та ПДВ на суму 126852 грн.

На підставі акта перевірки 08 травня 2013 року Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 158 565 грн, в тому числі: за основним платежем на 126852 грн та штрафними санкціями на 31713 грн.

- №0002782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 184630 грн, в тому числі: за основним платежем на 147704 грн та за штрафними санкціями на 36926 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №0002772201 та №0002782201 від 08.05.2013 року в адміністративному порядку, проте, рішенням ДПС у Волинській області від 04.06.2013 року про результати розгляду первинної скарги та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 року про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення №0002772201 та №0002782201 від 08.05.2013 року залишені без змін.

Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, товариство з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, керувався тим, що під час перевірки позивачем не надано первинних документів, в тому числі на письмову вимогу податкового органу, які підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ Феміда-Інтер плюс К протягом 2012 року проводило фінансово-господарські операції з ТзОВ Феміда-Інтер на підставі укладених договорів з надання бухгалтерських, юридичних, інформаційно-маркетингових, агентських послуг, послуги оренди, монтажу, ремонту електрообладнання та автомобіля.

Зокрема, 04.01.2012 року ТзОВ фірма Феміда-Інтер (орендодавець) з одного боку, та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К (орендар) з іншого боку, уклали договір оренди №2, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування гаражні приміщення та офісні приміщення №8, №3, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 36, про що також складено акт приймання - передачі приміщення від 04.01.2012 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступні нежитлові приміщення; гаражні приміщення та офісні приміщення №8, №3.

Згідно з договором оренди транспортного засобу від 01.06.2011 року ТзОВ фірма Феміда-Інтер (орендодавець) з однієї сторони, та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К (орендар), з іншої сторони, уклали договір оренди транспортного засобу, яким орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування наступний транспортний засіб: ВАЗ 21043, 2006 року випуску, синього кольору, реєстраційний № НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) ХWК21041060005019, тип - легковий універсал, про що також складено акт приймання-передачі транспортного засобу від 01.06.2011 року.

Відповідно до укладеного договору про надання бухгалтерських послуг від 01.07.2011 року ТзОВ Феміда-Інтер (виконавець) з однієї сторони, та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К в (замовник) з іншої сторони уклали договір про те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку за плату.

Згідно з агентським договором №АГ-1/2011 від 04.01.2011 року ТзОВ Феміда-Інтер (комерційний агент), з однієї сторони, та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К , (принципал) з іншої сторони, уклали договір, відповідного до якого комерційний агент в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується надати послуги принципалу, які полягають в сприянні в укладені угод на надання принципалом охоронних послуг від імені цього суб'єкта і за його рахунок, а принципал зобов'язується прийняти дані послуги та оплатити їх.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 01.07.2011 року ТзОВ Феміда-Інтер (виконавець) з одного боку та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К (замовник), з іншої сторони, уклали договір, за яким замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується надати юридичні послуги замовнику.

Також, відповідно до договору по виконанню робіт з ремонту електрообладнання від 01.03.2011 року ТзОВ Феміда- Інтер2 (виконавець), з одного боку, та ТзОВ Феміда-Інтер плюс К (замовник), з іншої сторони, уклали договір, згідно з яким замовник замовляє і оплачує, а виконавець виконує роботи з ремонту електрообладнання системи охорони замовника.

На підтвердження отримання вказаних послуг ТзОВ Феміда-Інтер плюс К були отримані від ТзОВ Феміда-Інтер податкові накладні на загальну суму 945 454, 90 грн.

Водночас, у акті перевірки вказано про відсутність окремих документів.

Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано актів наданих послуг за березень, квітень та червень 2012 року, податкових накладних за грудень 2012 року, а також не надано жодних платіжних документів щодо оплати вказаних послуг.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку, калькуляції тощо.

Відсутність вказаних вище документів відображена і у акті перевірки, який підписаний керівником ТОВ Феміда-Інтер плюс К . У акті також міститься підтвердження, підписане керівником позивача, про те, що інших документів, окрім наданих під час перевірки, у товариства немає.

Ненадання таких документів під час перевірки підтверджується і тим, що позивач під час апеляційного розгляду справи звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, серед яких: акти прийому-передачі агентських послуг, звіти про виконану роботу, калькуляція наданих юридичних послуг по охороні в розрізі об'єктів, звіт про виконану роботу за договором про надання юридичних послуг, книга обліку валових доходів та витрат, пояснююча до декларації на прибуток підприємства, нарахування амортизації, всього 26 пунктів.

Проте, проаналізувавши долучені документи, колегія суддів встановила, зокрема, що акти здачі - прийняття робіт (послуг) не містять відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг і характер, строки виконання та результати здійснених заходів.

Крім того, акти надання послуг не містять посад, прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Зазначено лише підписи та печатки зі сторони ТзОВ Феміда-Інтер плюс К та ТзОВ Феміда-Інтер .

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , оскільки у них не розкрито змісту господарських операцій.

Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З наведеної норми слідує, що у позивача на час складання податкової звітності були відсутні акти виконаних робіт за березень, квітень та червень 2012 року, податкові накладні за грудень 2012 року, а також будь-які платіжні документи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами реальність надання бухгалтерських, юридичних, інформаційно-маркетингових, агентських послуг та правомірність формування податкових вигод, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Феміда-Інтер плюс К залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року в справі №803/1623/13-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повне судове рішення складено 25.04.2019.