Постанова

від 25.04.2019 по справі 820/10809/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 квітня 2019 року

справа №820/10809/15

адміністративне провадження №К/9901/25835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД АРГО

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у складі судді Мар'яненко Л.М.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у складі суддів Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григорова А.М.,

у справі № 820/10809/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД АРГО

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

26 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД АРГО (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 13 жовтня 2015 року № 0000492202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 23092 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5773 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

22 грудня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, відмовлено Товариству в скасуванні податкового повідомлення-рішення, з мотивів безпідставного включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, витрачених на придбання у ПП "Орім" маркетингових послуг, оскільки позивачем не надані документи, які б підтверджували реальне виконання послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства.

09 березня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке полягає у неналежній оцінці доводів, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.

10 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №820/10809/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

23 серпня 2016 року справа №820/10809/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа №820/10809/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/25835/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 21198294, перебуває на податковому обліку з 05 серпня 1990 року, є платником податку на додану вартість з 26 січня 2007 року.

Податковим органом у вересні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань документального підтвердження господарських відносин з ПП Орім за період жовтень, листопад 2014 року та постачальниками товарів, реалізованих ПП Орім в жовтні, листопаді 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку з податку на додану вартість, результати якої викладені в акті перевірки від 21 вересня 2015 року №130/20-11-22-12/21198294 (далі - акт перевірки).

13 жовтня 2015 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0000492202, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 23092 грн, за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5773 грн.

За висновком податкового органу суть податкового правопорушення полягає у завищенні податкового кредиту на загальну суму 38410 грн, в т.ч. за жовтень 2014 року на суму 23091,67 грн, за листопад 2014 року на суму 15318,33 грн.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувала податкова інформація ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18 березня 2015 року № 170/10-13-22-05/39355541 відносно контрагента позивача, в якій зазначається, що на ПП "Орім" відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що ставить під сумнів можливість даним підприємством здійснювати господарську діяльність та дозволяє зробити висновок про здійснення таким суб'єктом господарювання діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

В ході проведення перевірки, податковим органом досліджено первинні документи позивача: договір, укладений між Товариством та ПП "Орім" про надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2014 року №450 з додатками до нього, акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг), акти звірки, податкові накладні, платіжні доручення, в результаті чого встановлено їх невідповідність ознакам первинних документів, про що податковий орган зазначав в акті перевірки, в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень статті 198 Податкового кодексу України, зокрема пункту 198.3, пункту 198.6 цієї статті, який зумовив висновок про те, що господарські операції, за наслідком яких сформований податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суди дослідили факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі документів долучених до матеріалів справи, за якими платником податку сформовано дані податкового обліку та їх відповідність вимогам, встановлених до первинних документів положеннями статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Між позивачем, як замовником та ПП "Орім", як виконавцем укладено договір про надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2014 року №450, з додатками до нього, предметом якого передбачалося проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання), визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

За умовами договору послуги, виконавець здійснює обробку результатів маркетингового дослідження та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Позивач факт отримання послуг доводить наданням до суду платіжних доручень, податкових накладних, актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), в яких зазначено про надання маркетингових послуг за період жовтень, листопад 2014 року, шляхом зазначення їх назв тотожним назвам викладеним в договорі.

Досліджуючи надані позивачем світлокопії первинних документів та аналіхуючи зміст маркетингових послуг, визначення яких утримує підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, положення частини 2 статті 3 та частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суди попередніх інстанцій встановили, що з наявних у матеріалах справи актах здачі - прийняття послуг, які підписані замовником (позивачем) та виконавцем (ПП "Орім"), не зазначено адресу, за якою проводилося дослідження, не вказано кількість опитуваних осіб, не визначено кількісні та вартісні показники здійснення маркетингових досліджень, а також не вказано повний зміст наданих послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем до справи акти здачі - прийняття послуг не відповідають вимогам до первинних документів, визначених частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині змісту та обсягу господарських операцій, тобто не є належним доказам реальності господарської операції.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування розрахунку вартості маркетингових послуг, виходячи з одиниці виміру та періоду, зазначених у додатках до договору про надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2014 року.

Оцінюючи звіти про надання маркетингових послуг ПП "Орім", а саме: визначення обсягів продажу продукції та її залишків ТМ " LEDOFF" в торгівельних точках сеті ТОВ "АТБ-Маркет", проведення опитування споживачів горілки у м. Дніпропетровську за період з 14 по 20 жовтня 2014 року, в частині визначення найбільш популярних торгівельних марок з боку надійності, звичайності, співвідношенні ціни-якості, доступності, визначення популярності торгівельних точок, популярності об'єму тари, в якій споживачі купують грілку, частоти придбання даного товару, мотивації, критеріїв та принципів вибору тієї чи іншої торгівельної марки, визначення повноти асортименту продажу горілки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в цих звітах відсутні висновки та рекомендації замовнику за результатами проведених досліджень та визнали їх неналежними доказами отримання позивачем маркетингових послуг.

Посилаючись на вплив отриманих послуг від контрагента на господарську діяльність Товариства позивач не довів причинний зв'язок економічному ефекту, суд апеляційної інстанції визнав ці доводи безпідставними з огляду на те, що збільшення попиту на алкогольні напої у грудні - січні є щорічним об'єктивним явищем, яке пов'язане з новорічними та різдвяними святами у цей період.

Відтак, не надання документів, які б підтверджували реальне виконання послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства позивача, зумовило висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позову.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД АРГО залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі № 820/10809/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер