Постанова

від 24.04.2019 по справі 907/707/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа №907/707/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації за вих. № 01-23/1128.1 від 21.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/1203/19 від 28.03.2019)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2019 (суддя Ушак І.Г., повний текст рішення складено 06.03.2019)

у справі № 907/707/18

за позовом: публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі ПАТ «Укртелеком» ), м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» , м. Ужгород

до відповідача: управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації, м. Виноградів, Закарпатська область

про стягнення 66689,32 грн.

за участю учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укртелеком» в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до управління соціального захисту населення Виноградівської РДА про стягнення 66689,32 грн. боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2019 у справі № 907/707/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з управління соціального захисту населення Виноградівської РДА на користь ПАТ „Укртелеком» в особі Закарпатської філії невідшкодованих коштів за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян на суму 66689,32 грн. та у відшкодування судових витрат 1762,00 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у період з січня по грудень 2017 року відповідачем не відшкодовано витрати, понесені позивачем на надання пільг на послуги зв'язку визначеній категорії пільговиків на загальну суму 66689,32 грн, в підтвердження чого позивачем подано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - грудні 2017 року та розрахунок суми заборгованості за вказані місяці. Також суд звертає увагу, що посилання відповідача на відсутність укладеного договору про відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги протягом 2017, не отримання субвенцій з державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення його від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління соціального захисту населення Виноградівської РДА подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, а відтак, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що Управління не є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, між сторонами не укладався договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення та не проводилося звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Виноградівської РДА на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2019 у справі № 907/707/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.04.2019 відповідач на поштову адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/2452/19 від 14.04.2019), у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» протягом січня - грудня 2017 року надавало телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, які проживають на території Виноградівського району, на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальні захисту» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , п. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» .

У вищевказаних законах закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі є нормами прямої дії.

На виконання вимог вищезазначених Законів України, Закарпатською філією ПАТ «Укртелеком» в період з січня по грудень 2017 року були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Виноградівського району на загальну суму 66689,32 грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період (а.с. 21-236).

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07 N 535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України)

На виконання вимог Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги позивачем щомісячно надсилались відповідачу відповідні звіти, що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами описів вкладення у лист з оголошеною ціною та оригіналами фіскальних чеків.

В свою чергу відповідач зазначає, що за нормами Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У 2017 році у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень Управлінням праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА не було укладено договору про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.

Несплата відповідачем заборгованості в розмірі 66689,32 грн за надані позивачем послуги пільговим категоріям населення стала підставою для звернення ПАТ «Укртелеком» до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

За змістом п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За приписами ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 №295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Судова колегія Західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Закон України «Про телекомунікації» та зазначені Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено, зокрема такими Законами України як: "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про прокуратуру", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Норми відповідних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується з безумовним обов'язком держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, у ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок), згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що відповідач є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому посилання відповідача у апеляційній скарзі з приводу того, що Управління не є головним розпорядником коштів судом до уваги не приймається.

Щодо доводів скаржника про те, що між сторонами не виникло договірних зобов'язань, то слід зазнати, що чинне законодавство України (зокрема в силу п. 2 постанови КМУ "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" № 256 від 04.03.2002) не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач покликається на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" не передбачено видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, а отже, відповідач не в змозі виплатити спірну заборгованість перед позивачем.

Проте, колегія суддів вважає, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність державного органу та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446).

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому посилання відповідача на відсутність передбачених на 2017 рік коштів у бюджеті у вигляді субвенції на ці цілі є безпідставними.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги по Управлінню соціального захисту населення Виноградівської РДА у 2017 році на суму 66689,32 грн.

Щодо посилання скаржника на те, що звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку не проводилося, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

В свою чергу уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (п.11 Положення).

Як вбачається з описів вкладення у лист з оголошеною цінністю, на котрих містяться відтиски поштового штемпелю, позивачем щомісяця надсилалися на адресу відповідача звіти «розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг» помісячно, форма-2 «Пільги» , акти звіряння розрахунків за наданні населенню послуги, розрахунки видатків на відшкодування витрат.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, та правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 66689,32 грн.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.03.2019 у справі № 907/707/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1