Постанова

від 24.04.2019 по справі 911/4239/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа№ 911/4239/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Суліма В.В.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.03.2019

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області по справі № 911/4239/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп",

2) Приватного підприємства "Агрофірма Маяк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента-Агро"

2) Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича

про стягнення 1 688,67 грн.

В С Т А Н О В И В:

Хід розгляду справи у суді першої інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4239/15 позов ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково; припинено провадження в частині вимог про солідарне стягнення з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та з приватного підприємства "Агрофірма Маяк" 3248,09 грн. штрафу; стягнуто з приватного підприємства "Агрофірма Маяк" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 17 122,24 грн. пені; 12 602,59 грн. інфляційних втрат; 651,40 грн. трьох процентів річних, 1 017,37 грн. судового збору, 3 341,10 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4239/15, яке набрало законної сили 07.12.2015, видано наказ від 11.12.2015 №911/4239/15 про примусове виконання рішення.

11.02.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до господарського суду Київської області надійшла скарга на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області по справі №911/4239/15, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії державного виконавця Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котрі виразились у винесені постанов від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними;

- визнати недійсною та скасувати постанову Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати за період із 18.10.2017 по 31.01.2019 неправомірною бездіяльність державного виконавця Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котра виразилась у порушені строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.122015 по справі №911/4239/15 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження";

- стягнути із Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області на користь ТОВ "Ніко-Тайс" витрати на правничу допомогу у розмірі 2 100,00 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2019 у справі № 911/4239/15 скаргу залишено без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що державним виконавцем вживались заходи щодо виявлення майна (нерухомого та рухомого), банківських рахунків, хоч і з незначним порушенням щодо строків, встановлених ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", однак у повному обсязі та систематично.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області у справі № 911/4239/15 від 11.03.2019 та прийняти нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що перевірка майнового стану боржника державним виконавцем здійснювалась неповно, несвоєчасно та не об'єктивно, що є прямим порушенням імперативних приписів та норм виконавчо-процесуального законодавства, зокрема, статей 10, 18, 26, 48 Закону України Про виконавче провадження . Апелянт вказав, що суд першої інстанції без належного правового обґрунтування, керуючись власною думкою, котра не співпадає з чинним законодавством України, зроблено підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та врахування їх при винесенні рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/4239/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 було відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2019.

Явка представників сторін

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 24.04.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 24.04.2019 за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

У судовому засіданні 24.04.2019 позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4239/15 позов ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково; припинено провадження в частині вимог про солідарне стягнення з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та з приватного підприємства "Агрофірма Маяк" 3248,09 грн. штрафу; стягнуто з приватного підприємства "Агрофірма Маяк" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 17 122,24 грн. пені; 12 602,59 грн. інфляційних втрат; 651,40 грн. трьох процентів річних, 1 017,37 грн. судового збору, 3 341,10 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4239/15, яке набрало законної сили 07.12.2015, видано наказ від 11.12.2015 №911/4239/15 про примусове виконання рішення.

Постановою ВДВС Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 25.01.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49892253 з виконання наказу від 11.12.2015 №911/4239/15.

10.07.2017 ВДВС Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.07.2017 в межах ВП №49892253, керуючись п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2017 було визнано незаконною та скасовано постанову ВДВС Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 10.07.2017.

Постановою ВДВС Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 20.12.2017 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №49892253 з виконання наказу від 11.12.2015 №911/4239/15.

Постановою державного виконавця від 16.01.2018 було винесено постанову про розшук майна боржника ПП "Агрофірма Маяк", яке було виявлено перевіркою бази даних Держтехнагляду, а саме сільськогосподарської техніки.

Державним виконавцем 31.01.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в межах ВП №49892253 на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження",

11.02.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до господарського суду Київської області надійшла скарга на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області по справі №911/4239/15, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії державного виконавця Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котрі виразились у винесені постанов від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними;

- визнати недійсною та скасувати постанову Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати за період із 18.10.2017 по 31.01.2019 неправомірною бездіяльність державного виконавця Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котра виразилась у порушені строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.122015 по справі №911/4239/15 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження";

Скарга обґрунтована тим, що станом на момент звернення до суду із скаргою наказ господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 не виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій не вчинялось. Натомість, 31.01.2019 державним виконавцем винесено постанову

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2019 у справі № 911/4239/15 скаргу залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаних вимог скарги позивача, місцевий господарський суд зазначив про те, що державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника ПП "Агрофірма Маяк" від 16.01.2018, яке було виявлено перевіркою бази даних Держтехнагляду, а саме сільськогосподарську техніку. Супровідним листом від 16.02.2018 №0-26/346 вказана постанова скеровувалась відповідачу-2, позивачу, Управлінню інформаційної підтримки та координації поліції " 102" ГУ НП у Львівській області, ГУ Держпродспоживслужби.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що державним виконавцем належним чином вживались заходи щодо розшуку майна боржника та вживались в повній мірі заходи щодо виконання рішення суду, оскільки постанова про розшук від 16.01.2018 дійсно направлялась до органів поліції та/або органів УДАІ та перебувала в них на виконанні.

В частині вимог позивача про визнання за період із 18.10.2017 по 31.01.2019 неправомірною бездіяльності державного виконавця Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, яка виразилась у порушені строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №49892253, місцевий суд відмовив їх у задоволенні, врахувавши, що державним виконавцем вживались заходи щодо виявлення майна (нерухомого та рухомого), банківських рахунків, хоч і з незначним порушенням щодо строків, встановлених ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", однак у повному обсязі та систематично.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Відповідно статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно і ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно положень ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Зазначена норма є імперативною щодо визначення строків, вона є обов'язковою для виконання і не підлягає коригуванню державним виконавцем на власний розсуд.

Розшук боржника - юридичної особи , майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією ( ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону № 1404-VІІІ).

Пунктами 1, 4 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що:

- реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово;

- рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про передчасність прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державним виконавцем не проведено всі можливі та достатні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на належне, повне та об'єктивне примусове виконання наказу суду у справі №911/4239/15. Державний виконавець не здійснював періодичної перевірки майнового стану боржника, зокрема щодо виявлення рахунків у боржника, наявності у боржника нерухомого майна та рухомого майна, його майнових прав, та не здійснював заходів для отримання інформації про доходи боржника на виконання вимог ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів враховує доводи органу ДВС, вказаних у поясненнях на скаргу, щодо направлення запитів до обліково-реєструючих установ та вчинення окремих виконавчих дій, з метою виявлення майна боржника, однак вони не спростовують тверджень позивача, оскільки в наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження даних вказана інформація відсутня, в той час як перевірка майнового стану боржника повинна проводитись виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що державний виконавець направляв відповідні запити та вимоги лише у січні та червні 2018 року, тоді як періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України "Про виконавче провадження" і такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

Поза увагою державного виконавця залишено те, що основним видом діяльності боржника є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, здійснення якої неможливо без використання землі, яка може бути у власності чи користуванні боржника, у зв'язку з чим орган ДВС повинен був надавати запити до структурних підрозділів ДП "Центр державного земельного кадастру", а також до відділів статистики щодо надання інформації статистичного спостереження сільськогосподарської діяльності боржника.

Посилання органу ДВС щодо відсутності транспортних засобів боржника, як підстави для повернення виконавчих документів, визнається судом непереконливим, за відсутності доказів застосування державним виконавцем усіх можливих заходів для розшуку такого майна, оскільки державний виконавець обмежився лише надісланням однієї постанови від 16.01.2018 та не вчиняв жодних інших дій з розшуку майна боржника.

При цьому, колегія суддів відзначає, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14 та постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 21/303-08).

За результатами перегляду даної скарги на дії ДВС, колегія суддів дійшла висновку про те, що державним виконавцем несвоєчасно та не в повній мірі вжито всіх необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту неправомірної бездіяльності державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення. В той же час, суд першої інстанції вказаним обставинам належної оцінки не надав, у зв'язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні скарги стягувача.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У рішенні у справі Янголенко проти України , no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

З врахуванням викладеного та встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З врахуванням викладеного та встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги стягувача.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Київської області від 11.03.2019 року у справі № 911/4239/15 підлягає скасуванню, а скарга позивача на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, а також апеляційна скарга - задоволенню.

Крім того, у поданій скарзі на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просило стягнути на користь позивача з органу ДВС витрати на правничу допомогу у розмірі 2 100,00 грн. згідно договору про надання адвокатських витрат № 25-06-2018 від 25.06.2018.

Колегія суддів, проаналізувавши та дослідивши вказані доводи щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з доданих до скарги документів, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" сплачено за надані адвокатом Грищенко О.М. послуги - 2 100,00 грн. На підтвердження здійснення даних витрат додано квитанції від 11.01.2019 та 11.02.2019, із зазначенням в призначенні платежу "оплата за надання правової допомоги (адвокатських послуг) згідно договору № 25-06-2018 від 25.06.2018".

Зважаючи на наявність договору № 25-06-2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2018; довіреності, виданої на ім'я Грищенка О.М.; платіжного документа (квитанції від 11.01.2019 та 11.02.2019 на суму 2 100,00 грн.); акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.02.2019 та доказів на підтвердження повноважень адвоката Грищенка О.М., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені доводи у цій частині є обґрунтованими.

Оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, а тому з Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області на користь ТОВ "Ніко-Тайс" підлягають стягненню 2 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд скарги на дії та бездіяльність органу ДВС.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже судові витрати, пов'язані з розглядом скарги покладаються на Кам'янка-Бузький районний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.03.2019 року у справі № 911/4239/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.03.2019 року у справі № 911/4239/15 скасувати.

3. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області задовольнити.

4. Визнати дії державного виконавця Кам'янка-Бузького РВДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені № 49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котрі виразились у винесені постанов від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними.

5. Визнати недійсною та скасувати постанову Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 31.01.2019 про повернення наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15 стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

6. Визнати за період із 18.10.2017 по 31.01.2019 неправомірною бездіяльність державного виконавця Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області у виконавчому проваджені № 49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.12.2015 по справі №911/4239/15, котра виразилась у порушені строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені № 49892253 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.122015 по справі №911/4239/15 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

7. Стягнути із Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області (80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, місто Кам'янка-Бузька, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, будинок 17 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34912221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м.Київ, ПРОСПЕКТ АКАДЕМІКА ГЛУШКОВА, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 100,00 грн. за розгляд скарги на дії та бездіяльність Кам'янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області.

8. Стягнути з Кам'янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області (80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, місто Кам'янка-Бузька, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, будинок 17 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34912221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (03187, м. Київ, ПРОСПЕКТ АКАДЕМІКА ГЛУШКОВА, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код юридичної особи 38039872) 1 921,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

10. Матеріали справи № 911/4239/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Сулім