Рішення

від 26.04.2019 по справі 910/2564/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2019Справа № 910/2564/19

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС"

про стягнення 16 151,07 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС" (відповідач) про стягнення 16151,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР - 87/07/18 від 24.07.2018, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 8000,00грн., інфляційні втрати у розмірі 111,36 грн., 3% річних у розмірі 39,71 грн., штраф у розмірі 1600,00 грн., суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 6400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 позовну заяву Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2564/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

11.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з процесуальних питань, в порядку ст.169 ГПК України.

15.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява від 10.04.2019, про зменшення розміру позовних вимог. Зазначеною заявою позивач повідомив суд, що на рахунок позивача від відповідача було перераховано частину основної суми боргу в розмірі 1600,00 грн., після звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача: 6 400,00 грн. - основного боргу (з урахуванням зазначеної заяви, за період з грудня 2018 по березень 2019), 111,36 грн. - інфляційних витрат, 39,71 грн. 3% річних, 1600,00 грн. штраф , 6400,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись зі змістом відповідної заяви, суд враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України приймає до уваги заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 14 551,07 грн ., з яких: 6400,00 грн. - основний борг, 111,36 грн. - інфляційних витрат, 39,71 грн. 3% річних, 1600,00 грн. штраф, 6400,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті).

16.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з доказами на понесення позивачем судових витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи. В якості додатку до наведеної заяви позивач долучив: Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, які оплачені клієнтом від 14.04.2019; платіжне доручення № 376 від 29.03.2019 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/2564/19.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви позивача по суті спору.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що згідно умов Договору від 24.07.2018 № КБР-87/07/18, укладеного між ним та відповідачем (користувачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС", користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП (позивач) надає користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону. Однак, відповідач (користувач) не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку по сплаті винагороди позивачу в порядку, визначеному Договором та сплатив винагороду лише за чотири місяці, у зв'язку чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом, та просив стягнути з відповідача 6400,00 грн. основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.04.2019 б/н), 111,36 грн. інфляційних втрат, 39,71 грн. 3% річних, штраф у розмірі 1600,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 6400,00 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до ч.ч. 1-3статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку по сплаті винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.07.2016 між позивачем - Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-38/07/18 (далі - Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 3.1 Договору).

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця , за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору . Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору).

Згідно Додатку № 2 від 24.07.2018 до Договору сторонами погоджено, що загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 1 600,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Таким чином, обов'язок відповідача (користувача) по сплаті винагороди (роялті) розпочався з липня 2018.

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем (користувачем) виплати винагороди (роялті) на рахунок позивача в загальній сумі 4 800,00 грн.: за липень 2018 на суму 1600,00 грн., за серпень 2018 на суму 1600,00 грн., за жовтень 2018 на суму 1600,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що 10.10.2018 на адресу позивача від відповідача надійшов лист з проханням не нараховувати винагороду за вересень 2018, оскільки заклад, що вказаний у додатку № 1 до Договору перебуває на ремонті та був закритий для відвідувачів у цей період, у зв'язку з чим позивач не нараховував позивачу суму винагороди (роялті) за вересень 2018.

Додатком № 1 від 24.07.2018 до Договору є Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів , зокрема, такими закладами визначено: ресторан DAMAS за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12; піцерія SOLO PIZZA за адресою: м. Київ, бульвар Чоколовський, буд. 20.

По матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором та з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, є період з грудня 2018 по березень 2019, заборгованість за який складає 6 400,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 400,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 111,36 грн. та 3% річних у розмірі 39,71 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що їх розмір становить 118,14 грн., водночас, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 111,36 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 39,71 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до вимог Договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 39,71 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Враховуючи п. 3.6 Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1600,00 грн. за платіж, яким мав бути здійснений відповідачем до 27.10.2018 за листопад 2018.

Судом встановлено, що порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті) за листопад 2018 становить більше ніж 4-ри (чотири) місяці, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 1600,00 грн ., штрафу підлягає задоволенню повністю.

Позивач просить стягнути з відповідача 6 400,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті) на підставі п. 3.6 Договору.

Враховуючи 6.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24.07.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

У викладеному в позовній заяві розрахунку суми дострокової сплати винагороди (роялті), позивач зазначає період з квітня 2019 по липень 2019, з сумою до сплати 6 400,00 грн.( 4*1600 грн.).

Судом встановлено, що наведений розрахунок відповідає умовам Договору та є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 6 400,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Висновки суду.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався, як підставу своїх вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС" про стягнення 14 551, 07 грн. підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору, а також очікує понести витрати в розмірі 5 000,00 грн., пов'язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням ІНТЕЛКРАФТС (адвокатське обэєднання), в особі керуючого партнера ОСОБА_2, укладено Договір № 8.21-А про надання професійної правничої допомоги від 20.02.2019, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ Соло Фудс про стягнення заборгованості за договором № КБР-87/07/18.

Пунктом 4.1.1 зазначеного договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанціє клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 5 000,00 грн. без ПДВ.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, які оплачені клієнтом від 14.04.2019 та платіжне доручення № 376 від 29.03.2019 на суму 5000,00 грн.

Із зазначеного Акту вбачається, що Адвокатським об'єднанням ІНТЕЛКРАФТС надано позивачу наступні послуги пов'язані з розглядом даної справи, а саме: 1) Підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості; 2) Аналіз законодавства, надання консультацій клієнту; 3) Підготовка процесуальних документів.

Перевіривши подані позивачем докази та здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення з позивача суми на оплату послуг адвоката, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛО ФУДС" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12; ідентифікаційний код 41474123) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 6 400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 111,36 грн. (сто одинадцять гривень 36 коп.) інфляційних витрат, 39,71 грн. ( тридцять дев'ять гривень 71 коп.) 3% річних, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) штрафу, 6 400,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) суми дострокової сплати винагороди (роялті), 1 921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору та 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.04.2019.

Суддя Гумега О.В.