Рішення

від 19.04.2019 по справі 914/2816/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 Справа №914/2816/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АННА» , м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача: Самбірсько - Дрогобицької Єпархії ОСОБА_1 - Католицької Церкви, м. Дрогобич Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області,

про: демонтаж прибудованих металевих зовнішніх сходів та галереї.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників справи:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3;

третя особа: не з'явився.

Представникам сторін, які з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АННА» до Самбірсько-Дрогобицької Єпархії ОСОБА_1 Греко-Католицької Церкви про демонтаж прибудованих металевих зовнішніх сходів та галереї.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2016 р. (суддя Король М.Р.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2016 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2017 р. (суддя Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 р. (головуючий суддя - Костів Т.С., судді - Орищин Г.В., Данко Л.С.) у справі №914/2816/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017 р. рішення Господарського суду Львівської області від 17.01.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 р. у справі №914/2816/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, перевірити доводи та заперечення сторін, зокрема, посилання позивача про те, що самовільним будівництвом відповідач створив йому перешкоди у користуванні власним приміщенням, а також призвів до псування приміщень внаслідок затікання, пов'язаного з облаштуванням галереї на даху без належного відведення дощової води.

ОСОБА_4 автоматизованого перерозподілу, справу 914/2816/16 передано судді Синчуку М.М. для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.08.2017 р. (суддя Синчук М.М.) прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2017 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.10.2017 р. призначено у справі №914/2816/16 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшло клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.04.2018 р. №001803 про надання експерту для проведення експертизи наступних документів:

- поверхового плану об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11;

- інвентаризаційну справу на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11.

Ухвалою суду від 16.04.2018 р. провадження у справі №914/2816/16 поновлено, зобов'язано учасників справи надати до суду витребувані експертом документи, включаючи докази оплати експертизи. Провадження у справі зупинено.

На адресу суду 27.04.2018 р. надійшло клопотання позивача, в якому він повідомляє про неможливість самостійно надати суду поверховий план та інвентаризаційну справу об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11. Просить поновити провадження у справі №914/2816/16 та витребувати у Комунального підприємства ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (код ЄДРПОУ 03348933, юридична адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 25) документи: поверховий план об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11; інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2018 р. провадження у справі №914/2816/16 - поновлено. Клопотання ТзОВ «АННА» задоволено. Витребувано у Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (код ЄДРПОУ 03348933, юридична адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 25) оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи. Провадження у справі №914/2816/16 зупинено.

На адресу Господарського суду Львівської області, через канцелярію суду, 20.02.2019 р. надійшов від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Висновок експерта №6156 від 13.02.2019 р. за матеріалами справи №914/2816/16.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р. поновлено провадження у справі №914/2816/16, розгляд справи призначено на 18.03.2019 р. Ухвалою суду від 18.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 01.04.2019 р. Ухвалою суду від 01.04.2019 р. підготовче засідання відкладено на 08.04.2019 р.

Ухвалою суду від 08.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №914/2816/16. Розгляд справи №914/2816/16 по суті призначено на 18.04.2019 р.

Позиція позивача.

Як зазначає позивач, відповідачем прибудовано металеві зовнішні сходи і галерею на приміщенні, котре належить позивачу.

Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області 13.09.2010 року видано відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції орендованого приміщення третього поверху та горища із прибудовою металевої сходової клітки до будинку №11; 07.07.2011 року - зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Проте, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі №2а-3848/11/1370 визнано нечинним з моменту видачі вищевказаний дозвіл, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2а-77/12/1370 - визнано протиправними дії Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області щодо реєстрації декларації від 07.07.2011 року Самбірського-Дрогобицької єпархії УГКЦ про готовність об'єкта до експлуатації та скасовано реєстрацію даної декларації.

Позивач зазначає, що згоди на облаштування пішохідної зони на даху приміщення, що є у власності позивача, він не надавав. Крім того, вказані сходи та галерея вбудовані у будинок, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, яка включена у Державний реєстр культурного надбання за охоронним №1819-М. Вся ця прибудова погіршує привабливість об'єкта нерухомого майна.

З врахуванням вищевказаного, позивач звернувся до суду з позовом про захист його права власності шляхом демонтажу самовільно збудованих зовнішніх сходів та галереї.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зокрема, зазначив, що позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів порушення своїх прав в силу вимог ст.ст. 76-79 ГПК України, оскільки відсутні будь - які належним чином підтверджені обставини чинення перешкод у розпорядженні чи користуванні належним позивачу майном, при цьому, також не надані документи належної державної реєстрації речового права на нерухоме майно після проведеної реконструкції такого майна.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_4 Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65488559 від 10.08.2016 року, загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гончарська, буд. 11, приміщення 5, становить 56,6 кв.м.

ОСОБА_4 з рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21.07.216 р. №164, присвоєно поштову адресу нежитловому приміщенню (реконструкція нежитлового приміщення під офісні приміщення по вул Гончарській, 11 в м. Дрогобичі Львівської області) загальною площею 56,80 кв.м., який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АННА» , згідно із декларацією про готовність обєкта до експлуатації від 24.11.2011 №ЛВ 14211084537 - вул. Гончарській, 11/1 в м. Дрогобич. (Том 1, а/с 50)

ОСОБА_4 інформаційного листа відділу культури та мистецтв виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 17.06.2014 р. №156, нежитлова частина будівлі (рік побудови - 1975 р.) на вул. Гончарській, 11 у м. Дрогобичі є прибудовою до житлового будинку кінця ХІХ століття - пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

Відповідно до технічного паспорта від 19.08.2016 року на нежитлову будівлю (приміщення), приміщення (площа 56,6м 2 ), що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11/1 розташоване на другому поверсі будівлі.

Відповідачу, згідно договорів оренди нежитлових приміщень від 14.02.2005 року та від 23.11.2006 року, укладених третьою особою, надано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 113,1кв.м та 79,0 кв.м відповідно, розташовані на третьому поверсі будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11. Відповідачем прибудовано металеві зовнішні сходи і галерея на приміщенні, другий поверх якого належить позивачу.

Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області 13.09.2010 року видано відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції орендованого приміщення третього поверху та горища із прибудовою металевої сходової клітки до будинку №11; 07.07.2011 року - зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Проте, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі №2а-3848/11/1370 визнано нечинним з моменту видачі вищевказаний дозвіл, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2а-77/12/1370 - визнано протиправними дії Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області щодо реєстрації декларації від 07.07.2011 року Самбірського-Дрогобицької єпархії УГКЦ про готовність об'єкта до експлуатації та скасовано реєстрацію даної декларації.

На замовлення відповідача, Державним Вінницьким проектно-конструкторським технологічним інститутом складено Проект реконструкції орендованого приміщення третього поверху та горища із прибудовою сходової клітки до будинку №11 на вул. Гончарській у м. Дрогобич. (Том, 1, а/с 97)

За клопотанням представника позивача та представника відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі №914/2816/16. Об'єктом дослідження визначити нежитлове приміщення по вул. Гончарській, 11 у м. Дрогобич. Доручено проведення будівельно-технічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта судом поставлено наступні питання:

Чи було дотримано Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією ОСОБА_1 - Католицької Церкви, при проведенні реконструкції нежитлових приміщень протягом 2010-2011 років за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11, будівництво «галереї» - позначена на поверховому плані як «коридор» літ. « 3-1» , площею 25,4 кв.м. проекту реконструкції?

Чи призвело проведення робіт до пошкоджень, псування чи руйнування об'єкта нерухомого майна (його елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо), що знаходиться за адресою Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11/1, що належить на праві приватної власності ТзОВ «Анна» ?

Господарським судом Львівської області 20.02.2019 р. отримано Висновок експерта№6156 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №914/2816/16, складеного 13.02.2019 року старшим судовим експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_5

Судовим експертом встановлено наступне:

1) Збудована галерея , що позначена на поверхового плані як коридор літ.3-1 , площею 25,4 кв.м., яка влаштована Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією ОСОБА_1 Греко-Католицької Церкви, при проведенні реконструкції нежитлових приміщень протягом 2010-2011 років за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська. 11, відповідає проекту реконструкції.

2) проведення робіт з реконструкції нежитлових приміщень протягом 2010-2011 років за адресою; Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська. 11 Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією ОСОБА_1 Греко-Католицької Церкви не призвело до пошкоджень, псування чи руйнування об'єкта нерухомого майна (його елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо), що знаходиться за адресою; Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська. 11/1 та належить на праві приватної власності ТзОВ Анна .

Як вбачається з позовної заяви, Позивач обґрунтовує підставність своїх позовних вимог з посиланням на ст.ст. 328 та 391 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_4 з приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника або титульного володільця до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову повинні слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, зокрема викладеною у постанові від 25.12.2013 року по справі №6-94ц13.

Господарським судом Львівської області у справі №914/2458/13 вже розглядався спір за позовом Позивача до Відповідача за участю Дрогобицької міської ради про зобов'язання припинити експлуатацію нерухомого майна та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) прибудованої до будинку сходової клітки з посиланням на ст. 391 ЦК України.

Як вбачається, з рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2014 року у справі №914/2458/13, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, у задоволенні позовних вимог позивача у даному спорі було відмовлено повністю.

Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено відсутність прав землекористувача, що у свою чергу вказує на відсутність порушення таких прав, а також судами не було отримано чи встановлено інших доказів на обґрунтування позиції порушення прав позивача у даному спорі.

Також відсутність будь-яких прав позивача, зокрема, щодо землекористування за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11, підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2014 року у справі №914/533/14, якою підтверджено законність постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, у свою чергу якою, зокрема, було відмовлено у задоволені позовних вимог позивача до Дрогобицької міської ради про поновлення Договору оренди землі від 03.10.2010 року №041044000064 на той самий строк (з 03.11.2010 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Частиною першою ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

ОСОБА_4 ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нежитлове приміщення площею 56,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гончарська, буд. 11, згідно Інформаційної довідки, належить позивачу у справі на праві приватної власності.

Статтею 386 ЦК України, якою встановлено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За нормами ст.391 ЦК України, власник має право на захист права власності від порушень, хоча б вони і не були пов'язані з позбавленням володіння. Захист права власності від таких порушень здійснюється за допомогою негаторного позову. Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Отже, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати право користування та розпоряджання ним.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Тобто, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому повно і незаперечно здійснювати користування та розпорядження ним.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення такого позову є наявність перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном; при цьому підлягає доведенню в чому конкретно полягають (за їх наявності) такі перешкоди.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України ), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 України та ст. 391 ЦК України ).

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм в поєднанні з положеннями ст.ст. 16 , 386 , 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ст. ст. 15 , 16 ЦК України та ст.3 ЦПК України , відповідно до ч. 3 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першої статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (ч. 4 ст. 357 ЦК України ).

Наслідки здійснення самочинного будівництва встановленіст. 376 ЦК України , згідно з ч. 7 якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а якщо така є неможливою або особа відмовляється від її проведення, нерухоме майно підлягає знесенню.

З роз'яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

ОСОБА_4 правової позиції Верховного суду України висловленої у Постанові № 6-180цс-14 від 19.11.2014 року зазначено, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3 , 15 , 16 ЦК України , статті 3 ЦПК України , згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна правова позиція висвітлена також у Постанові Верховного суду України № 6-137цс14 від 17.12.2014 року згідно якої зазначено, що за змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат. З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16 , 386 , 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено,за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що розглядаючи позови про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, в тому числі усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самовільного будівництва, суд повинен виходити з того, що підставами задоволення позовних вимог є доведення позивачем, що він є власником або особою, яка володіє майном на законних підставах, а також, що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння або є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

З огляду на те, що відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити чи дійсно порушує право позивача здійснення відповідачем самочинного будівництва, а також зясувати, у чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Позивачем, в обґрунтування своїх вимог, не доведена перед судом обґрунтованість заявлених ними позовних вимог та факт порушення їх прав, зокрема, та обставина, що здійснивши самочинне будівництво прибудови відповідач якимось чином порушив їх права на вільне володіння та розпорядження об'єктом нерухомого майна (його елементами, конструкціями), самовільно здійснена прибудова значно зменшує корисну площу двору та здійснена з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається із Висновку експерта №6156 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №914/2816/16, складеного 13.02.2019 року старшим судовим експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_5, останнім, зокрема встановлено, що проведення робіт з реконструкції нежитлових приміщень протягом 2010-2011 років за адресою; Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська. 11 Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією ОСОБА_1 Греко-Католицької Церкви не призвело до пошкоджень, псування чи руйнування об'єкта нерухомого майна (його елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо), що знаходиться за адресою; Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11/1 та належить на праві приватної власності ТзОВ Анна .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ОСОБА_4 з ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В позовній заяві, в тому числі при визначенні позовних вимог, позивач не зазначив, яке саме його право порушено відповідачем та на відновлення якого саме права чи інтересу має бути спрямоване судове рішення у даній справі. Позивач не визначив яке саме його порушене право має бути захищено та яким чином відповідач порушує дане право позивача. Позивач не вказав які саме перешкоди вчиняє відповідач.

Необхідною умовою для задоволення такого позову є наявність права, яке порушено. Тобто позивач мав довести, яке саме наявне у нього право порушено та яким чином.

Позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів порушення своїх прав в силу вимог ст.ст. 76 та 77 ГПК України, оскільки відсутні будь-які належним чином підтверджені обставини чинення перешкод у розпорядженні чи користуванні належними Позивачу майном, а також відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між проведенням реконструкції нерухомого майна за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11, та можливими пошкодженнями чи псуванням конструктивних елементів нежитлового приміщення за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11/1, яке належить на праві власності Позивачу.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги позивача визнає обґрунтованими та доведеними належним чином, а тому суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України та залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124 , 129-1 Конституції України , ст.ст. 1 , 4 , 20 , 73 , 74 , 76-79 , 86 , 129 , 236-238 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити з позивачем

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2019.

Суддя Синчук М.М.