Рішення

від 17.04.2019 по справі 916/2739/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2739/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Борисова Н.В.

За позовом: Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

До відповідача: Фермерського господарства "Павлово"

Про стягнення

Представники сторін:

від прокуратури - Лянна О. А., посвідчення № К031420, дата видачі: 19.01.2015р.;

від позивача - Афанасьєв М.Г., № НОМЕР_1, дата видачі: 23.02.1996р.;

від відповідача - Гордієнко П. В., паспорт серія № НОМЕР_1.

ВСТАНОВИВ:

Іллічівська місцева прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "Павлово", в якому просить господарський суд: про стягнення 100 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання фінансової підтримки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2739/18 за правилами загального позовного провадження.

08.02.2019р. від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду Одеської області надійшли докази часткових оплат Фермерського господарства "Павлово" на суму 3500грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2739/18; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

11.03.2019р. від Фермерського господарства "Павлово" до господарського суду Одеської області надійшли докази часткових оплат на суму 5000грн. та клопотання про врахування суми оплати привирішенні спору.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.03.2019р., відповідно до вимог ч. 2 ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву у справі до 17.04.2019р. 13:45.

У судовому засіданні 17.04.2019р. Фермерське господарство "Павлово" визнало позовні вимоги у повному обсязі, надало додаткові докази оплат по справі №916/2739/18, просило їх врахувати при винесенні рішення.

Представник прокуратури та позивача у судовому засіданні 17.04.2019р. наполягали на задоволенні позовних вимог з урахуванням часткових проплат Фермерського господарства "Павлово".

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини:

Між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі директора Афанасьєва Миколи Григоровича, та Фермерським господарством Павлово , в особі голови фермерського господарства Гордієнко Павла Вікторовича, 06 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду №1 до договору №72 від 19.12.2008 (далі Договір) про надання фінансової допомоги, відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств (Одеське відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству Павлово в сумі 100 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Відповідно до пункту 2 Договору, фінансова підтримка (допомога) надається для придбання техніки, поновлення обігових коштів.

Згідно з пунктом 3.2.1. Договору, фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 до Договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду фонду підтримки фермерських господарств (Одеському відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме:

- до 01 жовтня 2013 року - в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.;

- до 01 жовтня 2014 року - в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Також, пунктом 4 Додаткової угоди № 1 до Договору визначено, що всіма іншими пунктами, які не передбачені в даній додатковій угоді сторони керуються основним Договором.

Як зазначає прокурор, Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств належним чином виконало умови Договору, однак, відповідач до цього часу ухиляється від виконання зобов'язань в частині повногота своєчасного порвернення грошових коштів.

Приймаючи до уваги дані обставини, прокурор вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи, платіжним дорученням № 32 від 19 жовтня 2009 року Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало на рахунок Фермерського господарства Павлово 100 000,00 грн. фінансової підтримки, чим виконало свої зобов'язання по договору у повному обсязі.

Однак, станом на момент подання даного позову, фермерським господарством борг сумі 100000,00 грн. не сплачено.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на момент подання позовної заяви складає 100000,00 грн.

Відповідно до квитанцій №25, №3361\з1, №42, №5 відповідачем в процесі розгляду справи №916/2739/18 частково сплачено заборгованість по договору про надання фінансової допомоги на суму 6500,00грн. Приймаючи до уваги дані обставини, провадження в частині стягнення основного боргу на суму 6500,00грн. підлягає закриттю.

Що стосується решти позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Постанови КМУ від 25.08.2004 № 1102 Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам встановлено, що Фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів'я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Невиконання зобов'язань по Договору про надання фінансової підтримки ФГ Павлово спричинило збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Також, неповернення бюджетних коштів ФГ Павлово перешкоджає формуванню Державного бюджету України, зокрема абз. 3 п. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету України фермерським господарствам.

Бюджетним Кодексом України встановлено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності, та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Неналежне виконання відповідачем вимог договору підриває економічні інтереси держави та виникнення заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

В ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

У зв'язку з чим, позовна давність у справі про примусове стягнення заборгованості до бюджету не поширюється.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 916/2871/17.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з правовою позицією прокуратури, та вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим до стягнення з Фермерського господарства "Павлово" підлягає 93500,00грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 6500,00 грн. - закрити.

2. Позовні вимог Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача: Фермерського господарства "Павлово" про стягнення - задовольнити 93500,00грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1647,47грн. - задовольнити.

3. Стягнути з Фермерського господарства Павлово (вул.Тераспільська,18, Кам'янка, Біляївський район, Одеська область, 67610; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30652588) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (вул.Канатна,83, Одеса, Одеська область, 65107; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20990849) 93500,00грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, яка підлягає перерахуванню у державний бюджет на р/р 35229005003192, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код за ЄДРПОУ 20990849, утримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області.

4. Стягнути з Фермерського господарства Павлово (вул.Тераспільська,18, Кам'янка, Біляївський район, Одеська область, 67610; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30652588) на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1647,47грн. за подачу позовної заяви на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ДКСУ м. Київ МФО820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800, неприбуткова організація).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019р .

Суддя О.Ю. Оборотова