Рішення

від 22.04.2019 по справі 916/188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/188/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/188/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39427509)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адміральский проспект, буд. 38, код ЄДРПОУ 19288044)

про стягнення 105 096,48 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" про стягнення заборгованості, яка складається з основного боргу у сумі 98 018,18грн., 3% річних у сумі 1 998 грн. та інфляційних витрат у сумі 5 079,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 29/01/Е-18 від 29.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2019р. провадження по справі №916/188/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (Продавець) був укладений договір поставки №29/01-Е-18, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується Товар в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, що укладаються окремо на кожну партію Товару, (п. 1.1. Договору).

Розділом 2 договору передбачена ціна та порядок розрахунків. Ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії Товару вказується у Додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання рахунку - фактури. Передплата за Товар здійснюється в розмірі 25% від суми Договору (п.2.2 договору). Датою оплати Товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до реквізитів, вказаних у рахунку-фактурі (п.2.3 договору). Сума Договору визначається як загальна сума вартості: однієї (якщо одна партія) чи сум партій Товару зазначених у Додатках до Договору та видаткових накладних (п.2.4 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що умови та термін поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС-2010 ). узгоджуються Сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

29.01.2018р. між сторонами по справі було підписано Додаток 1 до договору поставки №29/01Е-18 від 29.01.2018р., за умовами якого сторонами було погоджено здійснення поставки товару кукурудзи у кількості 400 тонн (+/- 10%) ціною за 1 тонну 5130,00 грн. на загальну суму товару 2 052 000грн. Строк поставки - до 14.02.2018 року.

Позивач вказує, що на виконання своїх договірних зобов'язань, ним було здійснено передплату у розмір 80 000грн. ( платіжне доручення №4502 від 30.01.2018р.); 200 000грн. (платіжне доручення №4523 від 31.01.2018р.); 200 000грн. (платіжне доручення №4580 від 06.02.2018р.), всього на загальну суму 480 000,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченого товару виконав частково, здійснив поставку товару на суму 326 986,20грн., а також здійснив часткове повернення частини передоплати в сумі 54 995грн., в зв'язку з чим розмір суми передоплати за поставку на яку відповідачем не було виконано зобов'язання щодо поставки товару склав 98 018,80грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки №29/01-Е-18 від 29.01.2018р. стало підставою для звернення Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (Продавець) був укладений договір поставки №29/01-Е-18, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі йменується Товар в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, що укладаються окремо на кожну партію Товару, (п. 1.1. Договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання рахунку - фактури. Передплата за Товар здійснюється в розмірі 25% від суми Договору (п.2.2 договору).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було здійснено передплату в загальному розмірі 480 000грн.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В той же час, відповідачем було здійснено поставку товару на суму 326 986,20грн., а також часткове повернення суми передоплати в розмірі 54 995грн., сума недопоставленого товару склала 98 018,80грн

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товару в сумі 98 018,80грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 1 998грн. та інфляційні витрати в сумі 5 079,68грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" трьох відсотків річних в сумі 1 998грн. та інфляційних витрат в сумі 5 079,68грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39427509) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адміральский проспект, буд. 38, код ЄДРПОУ 19288044) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адміральский проспект, буд. 38, код ЄДРПОУ 19288044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39427509) основний борг в сумі 98 018 (дев'яносто вісім тисяч вісімнадцять)грн. 80коп., 3% річних в розмірі 1 998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім)грн., інфляційні витрати в сумі 5 079 (п'ять тисяч сімдесят дев'ять)грн. 68коп, судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу шістсот сімдесят)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна