Рішення

від 19.04.2019 по справі 916/331/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/331/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.

розглянувши справу №916/331/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул.. Гагаріна, 2а, код ЄДРПОУ 38294886)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОС-15" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрово, проспект Свободи, 6, код ЄДРПОУ 39565546)

про стягнення 14 600,65 грн.

Представники сторін:

Від позивача - Василін В.В., ордер № 155120 від 19.02.2019р.,

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОС-15" про стягнення 14 600,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на поставки №149 від 01.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2019р. провадження по справі №916/331/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2017р. між ТОВ "Гідроспецтрейд" (постачальник) та ТОВ "Родос-15" (покупець) було укладено договір поставки №149, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця автозапчастини, супутні товари для автотранспорту та інші товари в асортименті, кількості та за ціною згідно заявки покупця, узгодженої сторонами засобами електронного чи факсимільного зв'язку або в усній формі. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вартість цього товару на умовах даного договору. Передача товару за даним договором оформлюється видатковими накладними на відпуск товару, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Право власності на товар переходить покупцю при передачі товару згідно до супровідних документів на товар (п.п.1.1., 1.2. договору).

Згідно п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору №149 від 01.02.2017р. сума даного договору визначається загальною вартістю поставленого товару згідно видаткових накладних протягом строку його дії. Вартість товару вказана в рахунку-фактурі, виписаному покупцю в день отримання заявки. Оплата здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки постачальника.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника) або на умовах FСА (перевізник) у відповідності до Міжнародних Правил "Інкотермс" 2010 за згодою сторін протягом 7 (семи) днів з моменту отримання заявки. Постачальник в момент поставки з кожною партією товару зобов'язується надавати покупцеві товаросупровідні документи: рахунок та видаткову накладну, податкова накладна буде надана в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в терміни згідно з податковим законодавством України. Прийняття та перевірка товару по кількості і якості здійснюються покупцем у момент його одержання й прийняття в місці поставки. Покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість товару, а також на предмет відсутності ушкоджень або дефектів і, у випадку їх виявлення, негайно заявити про це постачальнику. Після підписання покупцем видаткової накладної товар вважається прийнятим покупцем відповідно до умов договору (п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору №149 від 01.02.2017р.).

Згідно п.4.8. договору №149 від 01.02.2017р. у випадку порушення покупцем строку оплати, передбаченого п.2.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що підлягає сплаті за кожен день прострочення. А також має право в подальшому не відпускати товар з відстроченням платежу, а тільки на умовах 100% передоплати.

У п.6.3. договору №149 від 01.02.2017р. сторони погодили, що він діє до 31.12.2018р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих раніше зобов'язань за ним. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не побажає його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Також 01.02.2017р. між ТОВ "Гідроспецтрейд" (виконавець) та ТОВ "Родос-15" (замовник) було укладено договір №150 про надання послуг по механічному обробленню матеріалів, відповідно до умов якого він регулює взаємовідносини між замовником і виконавцем з приводу виконання робіт в частині механічного оброблення матеріалів, а також вимоги щодо контролю за кількістю і якістю цих робіт і умови одержання виконавцем плати за проведені роботи відповідно актам виконаних робіт. Виконавець проводить роботи, використовуючи при цьому свої технічні можливості, пристосування, агрегати, запасні частини, комплектуючі і інші матеріали, якщо інший порядок не буде узгоджений сторонами додатково. Загальна сума договору за виконання робіт складає загальну суму зазначену в актах виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Згідно п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору №150 від 01.02.2017р. договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р. включно. Про дострокове розірвання договору чи небажання продовжувати взаємини на наступний рік сторона повідомляє рекомендованим листом іншу сторону за три тижні. У разі відсутності такого повідомлення строк дії договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року. За будь-яких обставин договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх вже взятих зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Прийняття матеріалів для проведення робіт здійснюється у присутності замовника (його представника) у такому порядку: представник виконавця перевіряє отримані матеріали і фіксує в наряді-замовлені металів отримані для обробки матеріали; акт прийому складається у 2 (двох) примірниках: по одному для виконавця і замовника та підписується замовником (його представником) і представником виконавця, відповідальним за прийняття металів до обробки, і скріплюється печаткою виконавця (п.п.3.1., 3.2. договору №150 від 01.02.2017р.).

Як сторони визначили у п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору №150 від 01.02.2017р., замовник зобов'язаний розрахуватись за поставлені товари, виконані роботи на протязі 7- ми банківських днів, згідно виставленого рахунку-фактури. Розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів в національній валюті у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця. Датою проведення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця. За порушення замовником строків оплати вартості робіт, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За актом виконаних робіт №240 від 12.12.2017р. позивач виконав на користь відповідача роботи на суму 9461,04грн. та поставив запчастини на суму 5754,96грн., загалом по акту на суму 15216грн. Згідно акту виконаних робіт №240 від 12.12.2017р. позивач виконав на користь відповідача роботи на суму 10484,88грн. та поставив запчастини на суму 5754,96грн., загалом по акту на суму 16239,84грн.

Позивачем були сформовані та відправлені на реєстрацію податкові накладні №25 від 12.12.2017р. (на загальну суму виконаних послуг та поставленого товару відповідно до акту виконаних робіт №240 від 12.12.2017р.) та №28 від 13.12.2017р. (на загальну суму виконаних послуг та поставленого товару відповідно до акту виконаних робіт № 241 від 13.12.2017 р.). Відповідно до квитанцій про реєстрацією податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.12.2017 р. та від 27.12.2017 р., вищезазначені податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН за №№9277886735, 9279388781.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури №СФ-0001159 від 12.12.2017р. на суму 15216грн., №СФ-0001160 від 12.12.2017р. на суму 16239,84грн., доказів оплати яких з боку відповідача до матеріалів справи не подано.

27.03.2018р. позивач надіслав відповідачу претензію №24 від 27.09.2018р. про виконання зобов'язань за договорами №№149, 150 та сплату заборгованості на загальну суму 31455,84грн., яка була залишена без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки №149 від 01.02.2017р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2017р. між ТОВ "Гідроспецтрейд" (постачальник) та ТОВ "Родос-15" (покупець) було укладено договір поставки №149, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця автозапчастини, супутні товари для автотранспорту та інші товари в асортименті, кількості та за ціною згідно заявки покупця, узгодженої сторонами засобами електронного чи факсимільного зв'язку або в усній формі. Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити вартість цього товару на умовах даного договору. Передача товару за даним договором оформлюється видатковими накладними на відпуск товару, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Право власності на товар переходить покупцю при передачі товару згідно до супровідних документів на товар (п.п.1.1., 1.2. договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №149 від 01.02.2017р. позивач, поставив відповідачу товар на суму загальну суму 11 509,92грн. що підтверджується актами виконаних робіт №240 від 12.12.2017р. на суму 5 754,96грн. та актом виконаних робіт №241 від 13.12.2017р. на суму 5 754,96

Згідно п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору №149 від 01.02.2017р. сума даного договору визначається загальною вартістю поставленого товару згідно видаткових накладних протягом строку його дії. Вартість товару вказана в рахунку-фактурі, виписаному покупцю в день отримання заявки. Оплата здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки постачальника.

Проте відповідач, в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 509,92грн. основного боргу за договором поставки №149 від 01.02.2017р., такими, що відповідають дійсними обставинам справи та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки №149 від 01.02.2017р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 1 882,31грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.8. договору №149 від 01.02.2017р. у випадку порушення покупцем строку оплати, передбаченого п.2.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що підлягає сплаті за кожен день прострочення. А також має право в подальшому не відпускати товар з відстроченням платежу, а тільки на умовах 100% передоплати.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 882,31грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №149 від 01.02.2017р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 393,06грн. та інфляційні витрати в сумі 815,36грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОС-15" трьох відсотків річних в сумі 393,06грн. та інфляційних витрат в сумі 815,36грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат позивач зазначив 1921грн. судового збору та 6000грн. витрат на правову допомогу. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивач подав до справи договір про надання правової допомоги №06/02/19-2 від 06.02.2019р., укладений між адвокатом Василіним В.В. та ТОВ "Гідроспецтрейд" щодо захисту прав у суді по договору №149 від 01.02.2017р., вартість послуг за яким сторонами визначено у розмірі 6000грн., акт від 26.03.2019р. про обсяги виконаних робіт по договору №06/02/19-2 від 06.02.2019р., платіжне доручення про сплату витрат на послуги адвоката №818 від 26.02.2019р. на суму 6000грн., детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 27.03.2019р. за вх.№5904/19.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921 грн., які судом підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача в сумі 1921грн., а також понесено витрати на правову допомогу адвоката в сумі 9000грн., які теж покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул.. Гагаріна, 2а, код ЄДРПОУ 38294886) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОС-15" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрово, проспект Свободи, 6, код ЄДРПОУ 39565546) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОС-15" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрово, проспект Свободи, 6, код ЄДРПОУ 39565546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСПЕЦТРЕЙД" (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул.. Гагаріна, 2а, код ЄДРПОУ 38294886) основний борг в сумі 11 509 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'ять)грн. 92коп., пеню в сумі 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві)грн. 31коп., 3% річних в розмірі 393 (триста дев'яносто три)грн. 06 коп., інфляційні витрати в сумі 815 (вісімсот п'ятнадцять)грн.36коп, судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу шістсот сімдесят)грн. 00 коп. та 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна