Рішення

від 22.04.2019 по справі 912/495/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокуСправа № 912/495/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/495/19 за позовом

Фермерського господарства "Хинку", 26630, Кіровоградська область, Вільшанський район, с. Сухий Ташлик,

до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26,

2. Державного підприємства "Кропивницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, с. Сухий Ташлик, вул. Рибаківка, буд. 18,

про визнання недійсним наказу, визнання недійсним результатів земельних торгів та визнання недійсним договору

Представники учасників судового процесу:

від позивача - ОСОБА_3, ордер серія КР №57692 від 20.02.2019 року, свідоцтво №000120 від 30.08.2017;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали;

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Хинку" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Державного підприємства "Кропивницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за змістом якої позивач просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018 № 274 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону".

- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 27,9486 га, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524384200:02:000:9031, нормативно-грошова оцінка якої становить 748 081 грн, лот № 22768, проведені 25.05.2018, щодо переможця земельних торгів - Фермерського господарства "Хинку";

- визнати недійсним договір оренди землі від 25.05.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерським господарством "Хинку" загальною площею 27,9486 га, в тому числі ріллі 27,9486 га, кадастровий номер 3524384200:02:000:9031, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ, земельні торги та оспорюваний правочин не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права позивача на оренду земельної ділянки, право на яку підтверджено Верховним Судом постановою від 18.12.18 у справі № 912/2020/17. Крім того, на даний час на одну і ту ж саму земельну ділянку діють два різних договори оренди землі, за умовами яких позивач зобов'язаний двічі сплачувати орендну плату за користування однією ділянкою, що є недопустимим.

Разом з тим, зазначає позивач, існування орендних правовідносин відповідно до договору оренди землі від 25.05.18 унеможливлює реєстрацію речового права відповідно до поновленого постановою Верховного Суду від 18.12.18 договору оренди землі від 13.10.2004р.

На виконання вимог п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач зазначив, що позовна вимога про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів у формі аукціону пред'явлена до Відповідача-1 та Відповідача-2, а позовні вимоги провизнання недійсним наказу та визнання недійсним договору оренди землі - до Відповідача-1.

Ухвалою від 25.02.2019 позовну заяву Фермерського господарства "Хинку" залишено без руху та зобов'язано в строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

26.02.2019 на адресу суду від Фермерського господарства "Хинку" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем повідомлено ідентифікаційний код відповідача-2 та письмово зазначено про наявність у позивача або інших осіб оригіналів письмових доказів, засвідчені копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою від 28.02.19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.19 об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 25.03.19 приймав участь представник позивача.

Відповідачі, третя особа правом на участь своїх представників у засіданні суду не скористались, хоча є повідомленими про час та місце його проведення належним чином.

Відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час у зв'язку з перебуванням відповідального представника відповідача по справі в іншому судовому засіданні по справі № 404/1052/18.

Розглянувши вказане клопотання, ухвалою від 25.03.2019 року господарський суд відмовив у його задоволенні з підстав, наведених у такій ухвалі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.04.2019 року о 10:00 год.

Відповідачі не скористалися наданими їм правами викласти свої заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву .

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третьою особою не подано пояснення щодо позову в порядку норм ст. 168 Господарського процесуального кодексу України у строки, встановлені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 22.04.2019 року приймав участь представник позивача та надав суду усні пояснення з приводу позовних вимог .

Представники відповідач-1, відповідача-2 та 3-ї особи не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні, проте були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами пунктів 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Врахувавши вищенаведене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в справі документами, без участі представників відповідчів та третьої особи.

Заслухавши поряснення представника позивача, з'ясувавши та обговоривши усі обставини справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Між Вільшанською районною державною адміністрацією Вільшанського району Кіровоградської області та селянським (фермерським) господарством Хинку (далі - Позивач) 13.10.2004 укладено договір оренди земельної ділянки площею 27,61 га строком на 5 років, який зареєстрований у Вільшанському відділі КРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2005 за № о 1.

Розпорядженням голови Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13.12.2010 № 553-р продовжено термін дії Договору на 5 років, а саме до 18.11.2015.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 912/2020/17 визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 13.10.2094, укладеного між Вільшанською районною державною адмінівстрацією Кіровоградської області та селянським (фермерським) господарством "Хинку", щодо земельної делянки загальною площею 27,61 га ріллі, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, якою поновлено строк дії договору на той самий строк - 5 років (до 18.11.2020) і на тих самих умовах.

Постанова Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 912/2020/17 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності , який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Також, у рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "ОСОБА_4 проти Бельгії" від 26.10.1984 та рішення у справі "ОСОБА_5 проти Іспанії" від 28.10.1998).

Однак, під час перебування справи у провадженні Верховного Суду, Відповідачем вчинялись дії стосовно продажу на земельних торгах права оренди на цю земельну ділянку.

Так, Відповідачем-1 прийнято наказ від 20.03.2018 № 274 Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону пунктом 1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років на земельних торгах у формі аукціону загальною площею 27,9486 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ 01.01) на території ОСОБА_2 сільської ради (за межами населеного пункту) Вільшанського району Кіровоградської області.

Пунктом 3 даного наказу вирішено продати право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради (за межами населеного пункту) Вільшанського району Кіровоградської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 27,9486 га ріллі, кадастровий номер 3524384200:02:000:9031, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2018 - 748 081 грн.

Цим же наказом встановлено стартову ціну лота - 59 846,48 грн. (стартовий розмір річної плати за користування) та крок аукціону - 299,23 грн., а також затверджено умови продажу - продаж права оренди строком на 7 років.

17.01.2017 між Відповідачем-1 та ДП Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - Відповідач-2) укладено договір про підготовку лота до продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на земельному аукціоні № 5/73.

Додатком № 1 до вказаного договору визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, у якому містить інформація про спірну земельну ділянку.

Державна реєстрація спірної земельної ділянки проведена 22.02.2018, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.04.2018 НВ-3505550152018.

На підставі оспорюваного наказу Відповідача-1 організовано та проведено земельні торги щодо продажу права оренди на спірну земельну ділянку, право оренди на яку Позивачу поновлено на підставі судового рішення.

У відповідності із протоколом земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3524384200:02:000:9031, які проведено 25.05.2018, переможцем визнано Позивача.

На підставі наказу Відповідача-1 від 20.03.2018 № 274 та протоколу земельних торгів від 25.05.2018 між Відповідачем-1 та Позивачем 25.05.2018 укладений договір оренди землі, загальною площею 27,9486 га, в тому числі ріллі 27,9486 га, кадастровий номер 3524384200:02:000:9031, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

Речове право оренди за Позивачем зареєстровано 13.06.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 127973747 від 18.06.2018.

Відповідно до умов оспорюваного договору оренди землі строк його дії становить 7 років, а орендна плата визначена у розмірі 34,88 % від нормативної грошової оцінки землі, що складає 260 929,04 грн.

Вказане слугувало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

У позовній заяві позивач наполягає, що спірний наказ, земельні торги та оспорюваний правочин не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права позивача на оренду земельної ділянки, право на яку підтверджено Верховним Судом у постанові від 18.12.18 у справі № 912/2020/17. Крім того, на даний час на одну і ту ж саму земельну ділянку діють два різних договори оренди землі, за умовами яких позивач зобов'язаний двічі сплачувати орендну плату за користування однією ділянкою, що є недопустимим.

Разом з тим, зазначає позивач, існування орендних правовідносин відповідно до договору оренди землі від 25.05.18 унеможливлює реєстрацію речового права відповідно до поновленого постановою Верховного Суду від 18.12.18 договору оренди землі від 13.10.2004р.

Господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, враховуючи таке.

Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною другої цієї статті встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства.

Як вже зазначено вище, постановою Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/2020/17 визнано укладеною додаткову угоду між Позивачем та Відповідачем-1 до договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між Вільшанською РДА та Позивачем 13.10.2004 та зареєстрованого 18.11.2005, якою поновлено строк його дії на тих самих умовах і на той самий строк (до 18.11.2020 року).

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд враховує, що постановою Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі № 912/2020/17 договір оренди землі від 13.10.2004 поновлено на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Оскільки поновлення договору оренди за приписами ч.6 ст.ЗЗ Закону України "Про оренду землі" відбувається на тих самих умовах і на той самий строк які були передбачені договором автоматично з наступної дати після дати його припинення, втім в подальшому, такий юридичний факт (автоматичне поновлення) потребує відповідного оформлення сторонами додатковою угодою, на момент підписання такої угоди, враховуючи приписи ст.ст.203, 628, 651, 653 ЦК України, ст.ст.179, 180 ГК України, сторони мають привести умови договору у відповідність до чинних вимог законодавства, тобто внести зміни до пролонгованого договору, які (зміни), відповідно, набирають чинності в день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору (ч.2 ст.187 ГК України).

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Вищого господарського суду України від 19.01.2017 у справі № 911/2449/15 та від 06.04.2017 у справі №922/2871/16.

Разом з тим, обставини відсутності державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку на момент прийняття спірного наказу та прийнятгя Верховним Судом постанови лише 18.12.2018 жодним чином не спростовують факт виникнення у сторін правовідносин за договором оренди землі від 13.10.2004, які винили ще 18.11.2005.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім від договору, і ніяким чином не впливає на факт його укладання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13).

Більше того, при прийнятті спірного наказу Відповідачем-1 залишено поза увагою приписи ч. 5 ст. 116 ЗК України, якими встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Враховуючи обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 18.12.2018, правовідносини щодо оренди земельної ділянки виникли у сторін ще з 18.11.2005 і не припинялися, а тому датою припинення договору є 18.11.2020.

При цьому, Відповідач-1 приймав участь у розгляді справи № 912/2020/17, був обізнаний про перебування справи у провадженні Верховного Суду на момент прийняття спірного наказу, а тому повинен був передбачити настання певних обставин, при прийнятті судом рішення на користь Позивача.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, тиіаіізтиіапсііз, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v.Croatia), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croati)), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трго проти Хорватії" (Тgro v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Положеннями ч. 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, частиною другою статті 134 ЗК України передбачено випадки, коли земельні торги з продажу речових прав на земельні ділянки державної власності не проводяться.

Відповідно до вимог абз. 22 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Таким чином, імперативними приписами вказаної норми Відповідачу-1, заборонено проводити будь-які дії стосовно продажу права оренди на спірну земельну ділянку на земельних торгах, оскільки правовідносини оренди між сторонами поновлено на підставі судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний наказ Відповідача -1 прийнятий з порушенням норм законодавства та порушує права Позивача, а тому має бути визнаний судом недійсним частково, а саме п. 1, 3, 4, 5, 6 наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018 № 274 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону".

Разом з тим, на переконання суду, пункти 2 та 7 вказаного Наказу № 274 від 20.03.2018р. не порушують права позивача, оскільки п. 2 вазаного наказу відповідач ухвалив здійснити державну реєстрацію права власності держави у Державному реєстрі речових прав, а п. 7 такого наказу залишено контроль за виконанням цього наказу за видавцем цього наказу - начальником Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоленні позовних вимог в цій частині.

Суд також вважає слушними доводи позивача, що оспорюваний наказ Відповідача-1 слугував підставою для підготовки та проведення земельних торгів у формі аукціону для продажу права оренди на спірну земельну ділянку.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення земельних аукціонів, затвердженого Постановою КМУ від 27.02.2008 № 90 (далі - Порядок) підготовка лотів до продажу на аукціоні включає, зокрема, формування і затвердження замовником переліку земельних ділянок для їх продажу або продажу права на їх оренду на аукціоні та передачу його організаторові.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що оголошення про проведення аукціону повинне включати, зокрема, відомості про обмеження і обтяження прав на земельну ділянку.

Зі змісту документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для продажу права оренди терміном на 7 років на земельних торгах у формі аукціону вбачається, що будь-які обмеження та обтяження на дану ділянку відсутні.

Більше того, пунктом 2.1. оспорюваного договору оренди землі від 25.05.2018 передбачено, що спірна земельна ділянка не надана у власність чи користування іншим особам.

З огляду на обставини існування між сторонами правовідносин оренди на спірну земельну ділянку, у Відповідача-1 не було жодних правових підстав як для прийняття спірного наказу від 20.03.2018 № 274 так і для проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на цю ділянку.

Пунктом 38 Порядку встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушеннями вимог цього Порядку, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними.

Таким чином, за відсутності обставин анулювання результатів аукціону або визнання їх такими, що не відбулись, є усі підстави для визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, оскільки торги проведені з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. ст. 116, 136, 137 ЗК України.

Такий спосіб захисту відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.02.2018 у справі № 918/40/17 та від 05.06.2018 у справі №927/881/17.

3. З системного аналізу змісту ч.2 ст.124, ч.І ст.135, ч.24 ст.137 Земельного кодексу України та ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що законною підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі є саме результати аукціону, оформлені протоколом від 25.05.2018.

Результати земельних торгів є юридичним фактом, з яким пов'язується настання, зміна та припинення земельних правовідносин.

В свою чергу, вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 25.05.2018 випливає з договірних правовідносин між сторонами, які виникли за результатами проведеного аукціону з продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, єдиною законною підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі є результати аукціону, оформлені протоколом від 25.05.2018, тобто вимога про визнання договору оренди недійсним має похідний характер від вимоги про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів у формі аукціону.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 918/350/16.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Визнання правочину недійсним судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін

правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Пунктом 38 Порядку передбачено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним договору купівлі-продажу лота, укладеного з переможцем.

Таким чином, оспорюваний договір оренди землі не відповідає приписам ч. 1 ст. 203 ЦК України та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, які підлягають захисту шляхом визнання цього договору недійсним.

Одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об'єктом оренди за двома різними договорами, а тому договір оренди землі від 25.05.2018 є недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені правочини укладені у період дії попереднього договору (договору оренди землі від 13.10.2004), всупереч вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.12.2018у справі № 709/1698/16-й.

Договір оренди землі від 25.05.2018 укладений під час дії чинного та існуючого на той момент договору оренди від 13.10.2004 (строк дії якого з 18.11.2005 по 18.11.2020).

Одночасне ж існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016у справі 21-1434а15 та від 15.11.2016у справі № 21-3030а16.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частиніпершій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним договору оренди землі недійсним) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спірний наказ, земельні торги та оспорюваний правочин порушують права Позивача на оренду земельної ділянки, право на яку підтверджено Верховним Судом у постанові від 18.12.2018.

Крім того, на даний час на одну і ту ж саму земельну ділянку діють два різних договори оренди землі, за умовами яких Позивач зобов'язаний двічі сплачувати орендну плату за користування однією ділянкою, що є недопустимим.

Разом з тим, існування орендних правовідносин відповідно до договору оренди землі від 25.05.2018 унеможливлює реєстрацію речового права відповідно до поновленого постановою Верховного суду від 18.12.2018 за договором оренди землі від 13.10.2004.

Більше того, спірний наказ Відповідач-1 від 20.03.2018 № 274, проведені земельні торги на спірну земельну ділянку та укладений оспорюваний договір оренди, ставить під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, що у розумінні практики ЄСПЛ є неприпустимим.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Як зазначив Свропейський суд з прав людини, заявнику має бути надана можливість заявляти у судовому порядку своє право, що визнається національним законодавством (Masson and Van Zon v. the Netherlands (Массон і ОСОБА_6 проти Нідерландів), § 48; Gutfreund v. France (Гутфройнд проти Франції), § 41; Boulois v. Luxembourg, §§ 90-94).

Право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (ОСОБА_7 проти Португалії) (dec.) стосовно правил, що регламентують сповіщення). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Кан 'єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищенаведене господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині:

- визнаня недійсними пунктів 1, 3, 4, 5, 6 наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018 № 274 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону";

- визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 27,9486 га, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524384200:02:000:9031, нормативно-грошова оцінка якої становить 748 081 грн, лот № 22768, проведені 25.05.2018, щодо переможця земельних торгів - Фермерського господарства "Хинку";

- визнання недійсним договору оренди землі від 25.05.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерським господарством "Хинку" загальною площею 27,9486 га, в тому числі ріллі 27,9486 га, кадастровий номер 3524384200:02:000:9031, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині визнання недійсними п. 2,7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018 № 274 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону" суд відмовляє, оскільки вони не порушують права позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір вини внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю, або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 та приписи ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 5, 6 наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018 № 274 "Про затвердження документації із землеустрою та проведення земельних торгів у формі аукціону".

Визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 27,9486 га, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524384200:02:000:9031, нормативно-грошова оцінка якої становить 748 081 грн, лот № 22768, проведені 25.05.2018, щодо переможця земельних торгів - Фермерського господарства "Хинку".

Визнати недійсним договір оренди землі від 25.05.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та Фермерським господарством "Хинку" загальною площею 27,9486 га, в тому числі ріллі 27,9486 га, кадастровий номер 3524384200:02:000:9031, яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636 на користь Фермерського господарства "Хинку", 26630, Кіровоградська область, Вільшанський район, с. Сухий Ташлик, ідентифікаційний код 30078537 судовий збір в сумі 5 763,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення вручити або надіслати представнику Фермерського господарства "Хинку" адвокату ОСОБА_3 (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 37/19); Фермерському господарству "Хинку" (26630, Кіровоградська область, Вільшанський район, с. Сухий Ташлик); Головному управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26); Державному підприємству "Кропивницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26); ОСОБА_2 сільській раді Вільшанського району Кіровоградської області ( Кіровоградська обл., Вільшанський р-н, с. Сухий Ташлик, вул. Рибаківка, буд. 18).

Повне рішення складено 26.04.2019.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.