Рішення

від 23.04.2019 по справі 914/417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 р. Справа №914/417/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» , м. Київ

про стягнення 27 404 грн. 35 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Іванів Н.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат

від відповідача: не з'явився

Процесуальні дії у справі:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем» про стягнення 27 404 грн. 35 коп., з яких: 23 043 грн. 33 коп. - сума заборгованості за поставлений товар, 1 513 грн. 50 коп. - пеня, 2 304 грн. 33 коп. - штраф, 417 грн. 06 коп. - інфляційні збитки, 126 грн. 13 коп. - 3% річних. У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 26.03.2019 р. (після усунення недоліків згідно ухвали від 11.03.2019 р. про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, явку сторін в судове засідання визнано не обов'язковою, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.04.2019 р.

В судовому засіданні 23.04.2019 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити, судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

Відповідач в судове засідання представника не направив.

Поштове відправлення(ухвала суду від 26.03.2019 р. про відкриття провадження у справі) було надіслане на адресу відповідача 28.03.2019 р., що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Львівської області за 28.03.2019 р., однак на адресу суду повідомлення про вручення даного поштового відправлення не повернулось. Водночас, за результатами відстеження поштового відправлення за трек-номером 7901412381346 на офіційному сайті ПАТ Укрпошта (https://ukrposhta.ua/) з'ясовано, що 01.04.2019 р. у поштовому відділені 02091 міста Києва поштове відправлення адресату не вручене з відміткою інші причини . Витяг з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" станом на 22.04.2019 р., а також реєстр поштових відправлень Господарського суду Львівської області за 28.03.2019 р., долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до п.п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПУ України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. (з наступними змінами і доповненнями) доказом повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відтак, суд відзначає, що відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 26.03.2019 р. про відкриття провадження у справі, серед іншого, було встановлено строк відповідачу у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відповідно до витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" станом на 22.04.2019 р., долученого до матеріалів справи, днем проставлення відмітки пошти про невручення поштового відправлення є 01.04.2019 р., відтак, строк на подання відзиву сплив 16.04.2019 р. З врахуванням нормативних строків пересилання поштової кореспонденції, а також зважаючи на те, що відзив станом на 23.04.2019 р. до суду не надходив, суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву та не повідомив суду поважних причин неподання відзиву, таким чином, строк на подання відзиву в даній справі вважається вичерпаним.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначених ч.4 ст.252 ГПК України, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1804/18-КВ від 18.04.2018 р., згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язався постачати покупцю товари (овочі та фрукти), а відповідач, як покупець, зобов'язався оплачувати їх вартість протягом 10-ти календарних днів з дати поставки. З моменту підписання договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 126 043,33 грн., а відповідач здійснював часткові оплати за придбаний товар на загальну суму 103 000,00 грн. Такі часткові платежі відносились на погашення заборгованості за попередні грошові зобов'язання в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої у найдавніший період, до повного її погашення, а також в рахунок погашення заборгованості за поточний період. Станом на 27.02.2019 р. в покупця перед постачальником сума непогашеної заборгованості за отриманий товар за видатковими накладними №119021 від 07.12.2018 р. (заборгованість по цій накладній становить 1200,90 грн.), №119023 від 07.12.2018 р., №1195559 від 14.12.2018 р., №119561 від 14.12.2018 р., №120465 від 26.12.2018 р., №120464 від 26.12.2018 р. складає 23 043,33 грн. Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 513,50 грн. на підставі п. 6.3. договору, штраф у розмірі 10 відсотків від суми боргу, а саме 2 304,33 грн., за допущення прострочення заборгованості більш як на 20 календарних днів, 417,06 грн. інфляційних втрат та 126,13 грн. 3% річних.

Позиція відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не повідомив суду поважних причин неподання відзиву, строк на подання відзиву в даній справі сплив 16.04.2019 р. та вважається вичерпаним.

Обставини встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Тропік , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Тандем , як покупцем, укладено договір поставки №1804/18-КВ від 18.04.2018 р., відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати у власність покупця (відповідача) фрукти, ягоди та (або) овочі відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

Відповідно до п.8.1. договору поставки розбіжності, які виникатимуть між сторонами при виконанні цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в судовому порядку, згідно з Господарським процесуальним кодексом України. При цьому сторони погодили, що у разі допущення покупцем порушень грошових зобов'язань по цьому договору, місцем виконання цих зобов'язань сторони визначили юридичну адресу постачальника.

Частиною п'ятою статті 29 ГПК України, у якій регламентовано підсудність справ за вибором позивача, передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання. З положень ч. 2 ст. 197 ГК України випливає, що грошове зобов'язання повинно бути виконано за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону.

Зазначена в позовній заяві юридична адреса відповідача: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 170, також є місцезнаходженням юридичної особи - відповідача відповідно до отриманого суддею на запит №1005097177 від 11.03.2019 р. Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТзОВ «Тандем» .

Юридичною адресою постачальника (позивача), яка зазначена у позовній заяві, а також у отриманому суддею на запит №1005097106 від 11.03.2019 р. Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТзОВ «Тропік» , є: 79008, АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що в п.8.1. Договору поставки №1804/18-КВ від 18.04.2018 р. (невиконання якого стало підставою звернення з позовом до суду) сторони погодили місцем виконання грошових зобов'язань визначити юридичну адресу постачальника (позивача) - 79008, АДРЕСА_2., суд дійшов висновку, що справа №914/417/19 за позовом ТзОВ «Тропік» до ТзОВ «Тандем» про стягнення 27 404 грн. 35 коп. підсудна Господарському суду Львівської області.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору цей договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018 р., а якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, передбачені даним договором, договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов'язків сторін. Відповідно до п. 9.3. договору у відсутності до дати закінчення строку дії договору письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої сторони договору про небажання продовжувати договірні відносини, договір вважається продовженим кожен раз на 1 (один) календарний рік, без обмеження кількості таких продовжень.

Договір №1804/18-КВ підписано сторонами 18.04.2018 р., жодна із сторін не повідомляла іншу про сторону про небажання продовжувати договірні відносини, доказів протилежного суду не надано.

Також відповідно до п. 6.6. сторони домовились, на підставі статті 259 Цивільного кодексу України, збільшити позовну давність за всіма вимогами пов'язаними з проведенням розрахунків за товар із цим договором, в тому числі по штрафних санкціях (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційних втрат і встановити її - п'ять років.

На виконання умов договору поставки №1804/18-КВ від 18.04.2018 р. позивач поставляв відповідачу фрукти та овочі, поставки оформлялись видатковими накладними. Згідно з пунктом 2.3. договору про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання-передачу товару; у накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару.

Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки вважається дата одержання покупцем обумовленого договором товару, згідно з товарними накладними (або іншими документами, які підтверджують отримання покупцем товару), підписаними та завіреними сторонами.

Так, факт отримання відповідачем товару позивач підтверджує підписаними сторонами без жодних зауважень та скріпленими їх печатками(штампами) видатковими накладними №119021 від 07.12.2018 р. на суму 2 195,68 грн. (за якою як стверджує позивач, не оплачено лише 1200,90 грн.), №119023 від 07.12.2018 р. на суму 9 827,20 грн., №119559 від 14.12.2018 р. на суму 5 983,14 грн., №119561 від 14.12.2018 р. на суму 2 664,30 грн., №120646 від 26.12.2018 р. на суму 580,15 грн., №120465 від 16.12.2018 р. на суму 2 787,64 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару і вказується у накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом десяти календарних днів з дати здійснення поставки шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.8. договору сторони погодили, що грошові кошти, які надходять від покупця на поточний рахунок постачальника, незалежно від призначення платежу, зараховуються в оплату зобов'язань в порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 6.3. договору за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад двадцять календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 23 043 грн. 33 коп. - заборгованості за поставлений товар, 1 513 грн.50 коп. - пені, 2 304 грн. 33 коп. -штрафу, 417 грн. 06 коп. - інфляційних збитків, 126 грн. 13 коп. - 3% річних, а також судових витрат, які позивач поніс в зв'язку з розглядом справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобоввЂ�язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості в розмірі 23 043 грн. 33 коп. є обґрунтованою, підтверджується видатковими накладними №119021 від 07.12.2018 р. на суму 2 195,68 грн. (за якою як стверджує позивач, не оплачено лише 1200,90 грн.), №119023 від 07.12.2018 р. на суму 9 827,20 грн., №119559 від 14.12.2018 р. на суму 5 983,14 грн., №119561 від 14.12.2018 р. на суму 2 664,30 грн., №120646 від 26.12.2018 р. на суму 580,15 грн., №120465 від 16.12.2018 р. на суму 2 787,64 грн., та підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Пунктами 6.1., 6.3. договору поставки №1804/18-КВ від 18.04.2018 р. передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання ними зобов'язань, передбачених даним договором; порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 1 513,50 грн., а саме за період з 18.12.2018 р. по 27.02.2019 р. на підставі накладних №119021 та №119023 від 07.12.2018 р. на загальну суму 11 028,81 грн., за період з 25.12.2018 р. по 27.02.2019 р. на підставі накладних №119559 та №119561 від 14.12.2018 р. на загальну суму 8 647,44 грн., та за період з 06.01.2019 р. по 27.02.2019 р. на підставі накладних №120646 та №120465 від 26.12.2018 р. на загальну суму 3 367,79 грн. Суд відзначає, що позивач вірно на підставі п. 6.3. договору розрахував пеню за період з дня, наступного за днем останнього дня строку оплати товару (десять календарних днів) з дати здійснення поставки) до дня підписання позовної заяви, відтак, нарахована пеня в розмірі 1 513,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач прострочив сплату загальної суми заборгованості в розмірі 23 043,33 грн. на строк більше, ніж двадцять календарних днів, позивач правомірно нарахував штраф на підставі п.6.3. договору, в розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 2304,33 грн., вказана сума обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині нарахування інфляційних збитків, суд відзначає, що здійснивши перерахунок інфляційних збитків за періоди зазначені позивачем у розрахунку (додаток №2 до позовної заяви) а саме з 18.12.2018 р. по 27.02.2019 р. на суму 11 028,81 грн., з 25.12.2018 р. по 27.02.2019 р. на суму 8 647,44 грн. та з 06.01.2019 р. по 27.02.2019 р. на суму 3 367,79 грн., встановлено, що відповідач помилково нарахував інфляційні збитки в розмірі 417 грн. 60 коп.(за грудень 2018 року, оскільки строк оплати виник після 15.12.2018 року), а вірна сума інфляційних збитків становить 346 грн. 81 коп., і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних, позивач вірно нарахував відсотки за користування грошовими коштами за період з 18.12.2018 р. по 27.02.2019 р. на суму 126 грн. 13 коп. вказана сума обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 23 043 грн. 33 коп. - заборгованості за поставлений товар, 1 513 грн.50 коп. - пені, 2 304 грн. 33 коп. штрафу, 346 грн. 81 коп. інфляційних втрат, 126 грн. 13 коп. - 3% річних, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 70 грн. 25 коп. слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Сплата судового збору за подання позову до суду в розмірі 1921 грн. 00 коп., підтверджується платіжним дорученням №0100059692 від 27.02.2019 р., та випискою суду від 28.02.2019 р. про зарахування до спеціального фонду державного бюджету України.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в розмірі 1 916 грн. 08 коп.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

В позовній заяві зазначено, що позивач був змушений скористатись правовою допомогою, для чого з адвокатом ОСОБА_1 укладено договір на правову допомогу №2202/19 від 22.02.2019 р., відповідно до умов якого адвокат ОСОБА_1 за дорученням клієнта, ТзОВ Тропік , приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6 259,50 грн. підтверджуються договором №2202/19 про надання правової допомоги від 22.02.2019 р., додатком №1 до договору №2202/19 р. від 22.02.2019 р., яким визначено завдання (доручення) клієнта адвокату, а саме представництво інтересів у справі про стягнення з ТзОВ Тандем заборгованості по договору поставки від 18.04.2018 р. №1804/18КВ та порядок розрахунку гонорару адвоката (п. 2 додатку), актом наданих послуг від 01.03.2019 р. на суму 6 259,50 грн., рахунком №2202/19-1 від 07.03.2019 р. на суму 6 259,50 грн. та платіжним дорученням №0100060429 від 20.03.2019 р. про оплату позивачем юридичних послуг відповідно до договору №2202/19 від 22.02.2019 р. та рахунку №2202/19-1 від 07.03.2019 р.

Відповідно до частин 2,3,4 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що представник позивача надав суду належні та достатні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 259,50 грн., понесені позивачем судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 6 243,50 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 170, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31571898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79008, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20831737) 23 043 грн. 33 коп. - основного боргу, 1 513 грн. 50 коп. - пені, 2 304 грн. 33 коп. - штрафу, 346 грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 126 грн. 13 коп. - 3% річних, 1916 грн. 08 коп. - судового збору та 6 243 грн. 50 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 70 грн. 25 коп. - відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 25.04.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.