Рішення

від 22.04.2019 по справі 914/49/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2019 Справа №914/49/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський дворик

до відповідача-1: Львівської міської ради

відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради

відповідача-3: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

за участю

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про: визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію

Представники

позивача: ОСОБА_1 (керівник); ОСОБА_2 (ордер серії ЛВ №129697 від 13.02.2019р.);

відповідача-1: ОСОБА_3 (довіреність №2901-вих-72 від 08.01.2019р.);

відповідача-2: ОСОБА_3 (довіреність №2901-вих-73 від 08.01.2019р.);

відповідача-3: ОСОБА_4 (довіреність №4-2902-173 від 14.08.2018р.);

третьої особи-1: не з'явився;

третьої особи-2: ОСОБА_5 (довіреність №44-вих від 15.04.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський дворик до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію.

14.01.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 13.02.2019р.

24.01.2019р. до Господарського суду Львівської області від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3271/19.

12.02.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6020/19.

13.02.2019р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6114/19.

Представники позивача в підготовче засідання 13.02.2019р. з'явились. Представник позивача надав усне обґрунтування підстав залучення до участі у справі Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1. Крім того, у зв'язку з самостійним поданням висновку експерта №007/19 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 08.02.2019 р., представник позивача усно відмовився від клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, викладеного в позовній заяві, та просив таке не розглядати. Клопотання про витребування інвентаризаційної справи будинку №30А по вул. Г.Хоткевича у м.Львові для її огляду в судовому засіданні представники позивача підтримали та просили задоволити.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в підготовче засідання 13.02.2019р. з'явився, позовні вимоги визнав усно. Проте, всупереч вимогам ст.191 ГПК України, про визнання відповідачем-1 та відповідачем-2 позову не зазначено ні в заяві по суті справи, ні в окремій письмовій заяві.

Представник відповідача-3 в підготовче засідання 13.02.2019р. не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомив.

13.02.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відкласти підготовче засідання на 06.03.2019р.; залучити до участі у справі Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1; витребувати в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки інвентаризаційну справу будинку №30А що знаходиться на вул. Г.Хоткевича у м.Львові.

19.02.2019р. до Господарського суду Львівської області від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки надійшла інвентаризаційна справа будинку №30А, що знаходиться на вул. Г.Хоткевича у м.Львові, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7042/19.

26.02.2019р. до Господарського суду Львівської області від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, які зареєстровані відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№8321/19.

Представники позивача в підготовче засідання 06.03.2019р. з'явились, подали відповідь на відзив (вх.№8321/19 від 06.03.2019р.), клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№9770/19 від 06.03.2019р.) та письмові пояснення щодо залучення третьої особи (вх.№9771/19 від 06.03.2019р.). Також, представник позивача надав для долучення до матеріалів справи документи, що підтверджують понесені ним витрати у зв'язку із розглядом справи. Крім того, представник позивача просив суд залучити Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задоволити, викладене в п.3 прохальної частини відповіді на відзив (вх.6020/19 від 12.02.2019р.), клопотання.

Представники відповідачів та третьої особи-1 в підготовче засідання 06.03.2019р. з'явилися.

06.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 25.03.2019р.; залучити до участі у справі Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

07.03.2019р. до Господарського суду Львівської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 та відповідача-2, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10118/19.

Представники позивача в підготовче засідання 25.03.2019р. з'явились.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в підготовче засідання з'явився, просив призначити судовий розгляд справи на іншу дату з метою надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представники відповідача-3 та позивача проти заявленого представником відповідачів -1, 2 клопотання не заперечили.

Треті особи участь повноважних представників у підготовчому засіданні 25.03.2019р. не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

25.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 11.04.2019р.

У судове засідання 11.04.2019р. сторони з'явились. Представник позивача надав для долучення до матеріалів справи розрахунок понесених судових витрат. Треті особи участь повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 11.04.2019р. оголошено перерву до 22.04.2019р.

16.04.2019р. третьою особою-2 до Господарського суду Львівської області подано письмові пояснення №1830;1829 від 15.04.2019р., які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16016/19.

Після завершення перерви, в судове засідання 22.04.2019р. представники позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів у судове засідання з'явилися 22.04.2019р., проти позовних вимог заперечили.

Третя особа-1 участь повноважного представника у судовому засіданні 22.04.2019р. не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 22.04.2019р. з'явився, надав пояснення щодо позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач вважає, що право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано безпідставно, оскільки такий об'єкт є допоміжним приміщенням будинку, який перебуває на балансі ОСББ, а відтак просить визнати незаконним та скасувати рішення про реєстрацію вищевказаного права комунальної власності. Крім того, позивач просить визнати незаконним та скасувати запис про здійснення реєстрації зазначеного вище права комунальної власності

Позиція відповідача-1 та відповідача-2:

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у підготовчому засіданні 13.02.2019р. позовні вимоги визнав усно, проте, в подальшому повідомив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду. При цьому, у поданих 26.02.2019р. відповідачем-1 та відповідачем-2 поясненнях, відповідачі зазначають, що Конституційним Судом України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009р. вказано про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення; ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Позиція відповідача-3:

Відповідач-3 проти заявлених позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи, що державну реєстрацію прав на спірний об'єкт здійснено у встановленому порядку на підставі передбачених законодавством документів, а тому, на думку, відповідача-3, запис про реєстрацію права комунальної власності є законним та правомірним. Крім того, відповідач-3 проти позовних вимог заперечує, оскільки спірний об'єкт нерухомого майна є нежитловим приміщенням, право власності на яке не виникає у мешканців квартир в результаті їх приватизації. Також, відповідач-3 вважає себе неналежним відповідачем у цій справі. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи-2:

Третя особа-2 повідомила, що інформаційні довідки, складені бюро технічної інвентаризації, не є підставами виникнення права власності, відтак, така довідка не може вважатися підставою внесення запису про право власності на спірне нежитлове приміщення.

За результатами дослідження наданих сторонами та третіми особами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін та третіх осіб, суд встановив таке:

об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський дворик (надалі по тексту - позивач ) 31.03.2016 р. зареєстровано як юридична особа, номер запису 1 415 102 0000 038549, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія якої міститься в матеріалах справи).

18.07.2016р. голова Сихівської районної адміністрації, згідно з розпорядженням №401, розпорядився, зокрема: Львівському комунальному підприємству Житловик-С передати, а позивачу прийняти на баланс житловий комплекс за адресою м.Львів, вул. Г.Хоткевича, 30-а (надалі по тексту - Житловий комплекс ); утворити комісію з приймання-передачі Житлового комплексу з балансу Львівського комунального підприємства Житловик-С на баланс позивача.

15.08.2016р. вищевказаною комісією з балансу Львівського комунального підприємства Житловик-С на баланс позивача передано житловий комплекс за адресою м.Львів, вул. Г.Хоткевича, 30-а, що підтверджується актом №3 від 15.08.2016р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

29.08.2016р. в.о. директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, відповідно до наказу №29.08.2016р., наказав, зокрема: затвердити акт приймання-передачі Житлового комплексу з балансу Львівського комунального підприємства Житловик-С на баланс позивача; Львівському комунальному підприємству Житловик-С Сихівської районної адміністрації передачу нежитлових приміщень, які виступають окремими об'єктами цивільно-правових відносин Житлового комплексу, здійснити згідно п.2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.06.2016р. №448 Про сприяння у створенні об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у м.Львові .

Згідно з п.2 Відомості про площу житлового комплексу (його частини), кв. метрів вищевказаного акту приймання-передачі Житлового комплексу, загальна площа нежитлових приміщень становить 123,90 кв.м; загальна площа допоміжних приміщень становить 3264,60 кв.м., у тому числі сміттєкамери 20,4кв.м, в т.ч. 5.6 кв.м. договір оренди №С-9512-15 від 30.03.15 не передається на баланс ОСББ.

При цьому, відповідно до рішення Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Г.Хоткевича, 30-а №255 від 01.04.2016р. (копія якого міститься в матеріалах справи), Виконавчий комітет Львівської міської ради (надалі по тексту - відповідач-2 ) вирішив звернутися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції для проведення державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення першого поверху під індексом ІІІ, загальною площею 5,6 кв.м на вул. Г.Хоткевича, 30-а.

Як підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №93782213 від 07.08.2017р. (копія якої міститься в матеріалах справи), 17.05.2016р. державним реєстратором ОСОБА_6 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на підставі повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівські області №03-13-02735 від 05.05.2016р. та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №255 від 01.04.2016р. здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху під літ.ІІІ, загальною площею 5,6кв.м (надалі по тексту - Приміщення ), реєстраційний номер якого: 926822646101 (номер запису про право власності: 14596264).

Під час розгляду цієї справи представник відповідачів-1,-2 зазначив, що для державної реєстрації права комунальної власності на ОСОБА_7 було подано також довідку №юр/2/288 від 20.04.2016р. (яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи), видану Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі по тексту - третя особа-1 ) Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (надалі по тексту - третя особа-2 ), згідно якої, станом на 29.12.2012р. інформація про реєстрацію ОСОБА_7 відсутня; ОСОБА_7 є ізольованим, не належить до житлового фонду, не перебуває у користуванні мешканців будинку та не є допоміжним.

При цьому, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи багатоквартирного будинку, в якому знаходиться ОСОБА_7, таке приміщення утворилось внаслідок об'єднання двох приміщень першого поверху літ.ІІІ та літ.IV, функціональним призначення яких було - сміттєкамери.

З підстав вищевказаного, на думку позивача, його право власності на ОСОБА_7, яке є допоміжним, а відтак, є спільною власністю усіх власників квартир багатоквартирного будинку на вул. Г.Хоткевича, 30-а у м. Львові, було порушено прийняттям відповідачем-2 спірного рішення та реєстрацією відповідачем-3 права комунальної власності на ОСОБА_7.

При цьому, те, що функціональним та цільовим призначенням ОСОБА_7 є використання в якості сміттєкамери та те, що ОСОБА_7 відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку на вул. Г.Хоткевича, 30-а у м. Львові підтверджується висновком експерта №007/19 від 08.02.2019р. (оригінал якого міститься в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору, позивач 07.08.2017р. звернувся до третьої особи-1 з листом (реєстр.№2-20377-Ф-2302) щодо повернення ОСОБА_7. У відповідь на вказане звернення, листом №2302-5374 від 27.09.2017р. (копія якого міститься в матеріалах справи) третя особа-1 повідомила, що управління позбавлене можливості позитивно вирішити порушене позивачем питання щодо повернення ОСОБА_7.

Крім того, із зверненням №2-26204-С-009 від 06.10.2017р. позивач звернувся до Львівської міської ради (надалі по тексту - відповідач-1 ), у відповідь на яке отримав лист №2901-984 від 27.10.2017р. (копія якого міститься в матеріалах справи), що скасування реєстрації права комунальної власності на ОСОБА_7 може відбуватися лише на підставі рішення суду.

Також, відповідно до листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №25-689 від 13.11.2017р. (копія якого міститься в матеріалах справи), на звернення позивача щодо передачі в його управління ОСОБА_7, за результатами наради за участі представників юридичного департаменту, третьої особи-1, Сихівської районної адміністрації, відділу супроводу ОСББ департаменту житлового господарства та інфраструктури вирішено запропонувати позивачу по закінченню терміну оренди (до 24.03.2018) ОСОБА_7 подати до суду позовну заяву про скасування реєстрації права комунальної власності на таке приміщення.

Листом №2901-1147 від 05.12.2017р. (копія якого міститься в матеріалах справи) юридичний департамент відповідача-1 повідомив позивача про те, що для вирішення його питання, позивачу слід звернутися до районного суду м.Львова.

Листом №2302-вих-4794 від 02.08.2018р. (копія якого міститься в матеріалах справи), третя особа-1 повідомила позивача про необхідність звільнити позивачем ОСОБА_7.

Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з позовом про визнати незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №255 від 01.04.2016р. про реєстрацію права комунальної власності на ОСОБА_7; визнання незаконним та скасування запису про право власності №14596264 про реєстрацію права комунальної власності позивача на ОСОБА_7.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого:

відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (аналогічні положення щодо непорушності права власності та підставного набуття зафіксовано також у ст.ст. 321, 328 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України).

Частиною першою ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Відповідно до п.6 ч.1ст.1 України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні) , несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери , горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Стаття 5 цього ж Закону унормовує, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно з абз.3 ст.1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004р. №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011р. №14-рп/2011.

Слід зазначити, що Рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004р. у справі №1-2/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій , зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011р. № 14-рп/2011 додатково роз'яснено: 1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19 червня 1992 року N 2482-ХІ1 зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відтак, співвласники багатоквартирних будинків є спільними власниками допоміжних приміщень в їхніх будинках.

Враховуючи положення ч.1 п.2 ч.2 ст.73 ГПК України, висновками експертів встановлюються дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.3 ст.98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до п.п.1, 3 наданого позивачем висновку експерта №007/19 від 08.02.2019р., який відповідає вимогам ч.7 ст.98 та ч.5 ст.101 ГПК України, а саме, містить вказівки про те, що його оформлено для передачі в суд й про обізнаність експерта - ОСОБА_8 (свідоцтво №1543 про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз) рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.11.2011р.; термін дії до 31.05.2021р.) про кримінальну відповідальність по ст.384 КК України, функціональним та цільовим призначенням ОСОБА_7 є використання в якості сміттєкамери та відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку на вул. Г.Хоткевича, 30-а у м. Львові.

Вищевказане підтверджує, що спірне ОСОБА_7 є допоміжним приміщенням.

Враховуючи встановлення належності ОСОБА_7 до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, позивачу не потрібно доводити право власності на це ОСОБА_7, оскільки за наявності у нього статусу допоміжного приміщення, воно перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, представником яких виступає позивач (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 22.11.2018р. у справі №904/1040/18, яка розміщена в Єдиному реєстрі судових рішень за наступною адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78115408).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини щодо належності ОСОБА_7 до спільної сумісної власності спільного майна власників квартир у багатоквартирному будинку, рішення відповідача-2 №255 від 01.04.2016р. про реєстрацію права комунальної власності на ОСОБА_7 підлягає визнанню недійсним та скасуванню, як таке, що порушує права позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування запису про право власності про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі відповідача-1 також підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про визнання незаконними рішення відповідача-2 та запису про право власності про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі відповідача-1 підлягають до задоволення шляхом визнавння їх недійсними у відповідності до п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача-3, суд зазначає наступне:

визнання протиправним і скасування запису про державну реєстрацію права власності на ОСОБА_7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем-1 є захистом прав позивача на це приміщення від їх порушення іншою особою, за якою, як встановлено судом, зареєстровано право власності щодо того ж ОСОБА_7. Отже, позивач таким чином намагається захистити свій майновий інтерес щодо цього ОСОБА_7, вважаючи, що його право власності порушено.

Спірні правовідносини виникли не стільки щодо дій відповідача-3 при вчиненні реєстраційних дій, наслідком яких було внесення оскаржуваного запису, скільки щодо правомірності набуття речових прав відповідача-1 на ОСОБА_7, та стосується набутого ним права власності. Дії відповідача-3, наслідком яких стало внесення оскаржуваного запису про право власності є лише способом реалізації юридичними особами прав на ОСОБА_7.

Вирішення спору про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на ОСОБА_7 в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про право на одне й те ж ОСОБА_7.

При цьому, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (правова позиція ОСОБА_9 Верховного Суду, викладена в постанові від 13.02.2019р. у справі №910/6090/18, яка розміщена в Єдиному реєстрі судових рішень за наступною адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79834924).

Отже, належним відповідачем за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на ОСОБА_7 у цій справі є Львівська міська рада.

Враховуючи наведене, позов в частині заявлених позовних вимог до відповідача-3 не підлягає до задоволення.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (надалі по тексту - Суд ), який зазначив, що згідно зі ст.19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи .

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що учасниками справи не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт належності ОСОБА_7 до допоміжних приміщень, позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав:

1) платіжне доручення №433 від 28.12.2018р. про сплату судового збору в розмірі 3524,00грн.;

2) платіжне доручення №400 від 27.11.2018 про оплату за ознайомлення з архівною справою об'єкта нерухомого майна по вул. Г.Хоткевича в розмірі 132,00грн.;

3) платіжне доручення №459 від 02.02.2019р. про оплату за будівельно-технічне дослідження згідно рахунку №0201/1-19 від 01.02.2019р. на суму 4500,00грн.

4) фіскальні чеки від 29.12.2018р. на суму 90,00грн., від 11.02.2019р. на суму 96,80грн., від 04.03.2019р. на суму 121,00грн.;

5) платіжне доручення №462 від 09.02.2019р. про оплату згідно договору про надання правової допомоги у розмірі 2500,00грн.,

При цьому, суд звертає увагу, що згідно наданих позивачем розрахунків судових витрат, витрати на здійснення 11.02.2019р. поштового відправлення відповіді на відзив становили 121,00грн., проте, позивачем надано докази сплати таких лише у розмірі 96,80грн.

Враховуючи вищевказане, загальна сума судових витрат, докази понесення яких наявні в матеріалах справи, становить 10963,80грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно абз.3 п.4.1. Постанови Пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013р., у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З підстав наведеного, оскільки спір у цій справі виник з вини відповідача-1 та відповідача-2, то судові витрати у справі в розмірі 10963,80грн., слід покласти на відповідача-1 та відповідача-2 порівну, а саме по 5481,90грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 квітня 2016 року №255 про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення першого поверху під літ. ІІІ, загальною площею 5,6кв.м, яке знаходиться за адресою м.Львів, вулиця Гната Хоткевича, будинок 30а.

3. Визнати недійсним та скасувати запис про право власності №14596264 про реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055896) на нежитлове приміщення першого поверху під літ. ІІІ, загальною площею 5,6кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 926822646101, адреса Львівська обл., м.Львів, вулиця Хоткевича Г., будинок 30а, зареєстроване 17 травня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

4. Відмовити в частині заявлених позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 299; ідентифікаційний код: 2652811).

5. Стягнути з Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 04055896) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський дворик (місцезнаходження: 79070, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гната Хоткевича, будинок 30А; ідентифікаційний код: 40386555) судові витрати у розмірі 5481,90грн.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 26256622) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський дворик (місцезнаходження: 79070, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гната Хоткевича, будинок 30А; ідентифікаційний код: 40386555) судові витрати у розмірі 5481,90грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019р.

Суддя Король М.Р.