Рішення

від 26.04.2019 по справі 918/185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/185/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега Аір"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сила життя"

про стягнення 126 349,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега Аір" (надалі - Позивач або ТОВ "Омега Аір") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сила життя" (надалі - Відповідач або ТОВ "Торговий дім "Сила життя") в якому просить стягнути з останнього 111 600,00 грн. основного боргу, 2 239,23 грн. 3 % річних та 7 588,80 грн. інфляційних втрат.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору купівлі - продажу № 22/02 від 22.02.2018 року він продав Відповідачу товар на загальну суму 156 600,00 грн., однак вартість товару останнім сплачено частково.

Представник Позивача в судове засідання 23.04.2019 року не з"явився. Крім того, подав заяву про розгляд справи у відсутності повноважного представника.

Представник Відповідача в судове засідання 23.04.2019 року повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1006949 4, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об"єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з боку останнього за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

22.02.2018 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сила життя" (Покупець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега Аір" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 22/02 (далі - Договір), за умовами якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору ( п.1.1. Договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони передбачили, що найменування товару: відповідно рахунків та видаткових накладних. Загальна кількість товару: вказується у рахунках та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. Договору, перехід права власності відбувається в момент передачі товару на складі Продавця представнику Покупця, що оформляється видатковою накладною.

Ціна за одиницю товару: вказана в видаткових накладних та рахунку - фактурі. Загальна сума товару, що продається за цим Договором: відповідно видаткових накладних. Порядок і термін розрахунків: Розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом оплати згідно рахунку Продавця в момент передачі товару. Відгрузка партії Товару здійснюється після 100 % оплати партії товару на поточний рахунок продавця та подачі автотранспорту Покупцем протягом 96 годин (п. 4.1., 4.2., 4.3. та 4.6. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 8.1. Договору сторони узгодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач отримав товар (нут/турецький горох/) згідно видаткової накладної № 51 від 04.05.2018 року на суму 156 600 грн. 00 коп.

Відповідач, всупереч п. 4.3. Договору, частково здійснив оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 18018 від 04.05.2018 року на суму 25 000,000 грн. та № 18066 від 24.07.2018 року на суму 20 000,00 грн. Відтак, сума основного боргу Відповідача за отриманий товар становить 111 600 грн. 00 коп. (156 600,00 - 25 000,00 - 20 000,00 = 111 600,00).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказана видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вона відповідає вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 111 600 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар згідно Договору купівлі - продажу № 22/02 від 22.02.2018 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 2239,23 грн. 3 % річних та 7588,80 грн. інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, Позивач просить стягнути з Відповідача 2 239,23 грн. 3 % річних за період з 01.07.2018 р. по 25.02.2019 р. та 7588,80 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по січень 2019 року (включно).

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2239,23 грн. 3 % річних за період з 01.07.2018 р. по 25.02.2019 р. та 7588,80 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по січень 2019 року (включно), є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, якщо оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивача у судовому провадженні представляв адвокат ОСОБА_2, повноваження якої підтверджено ордером серії РН-404 № 109 від 01.03.2019 р., договором про надання правової допомоги № 9/2019 від 11.02.2019 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1160 від 04.07.2015 р.

За змістом Договору № 9/2019 сума винагороди адвоката становить 3000 (три тисячі) грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування авансу в розмірі 500 (п'ятсот) грн.. Інша частина оплати винагороди адвокату - 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. здійснюється після складання та передання тексту позовної заяви клієнту та узгодження її клієнтом.

Відповідно до платіжного доручення № 27 від 11.02.2019 року ТОВ "Омега Аір" переховано кошти на рахунок адвоката ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн., призначення платежу - авансовий платіж згідно договору № 9/2019 від 11.02.2019 р.

Відповідно до акту від 01.03.2019 року приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги № 9/2019 від 11.02.2019 р., Виконавець (адвокат ОСОБА_2) надав, а Замовник (ТОВ "Омега Аір") прийняв юридичні послуги у формі складання тексту позовної заяви про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Сила життя" на користь ТОВ "Омега Аір" заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних на виконання договору про надання правової допомоги № 9/2019 від 11.02.2019 р. Загальна вартість наданих послуг становить 3000 (три тисячі) грн.

Відповідно до платіжного доручення № 57 від 11.03.2019 року ТОВ "Омега Аір" переховано кошти на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 2500,00 грн., призначення платежу - платіж згідно договору № 9/2019 від 11.02.2019 р.

За таких обставин суд дійшов висновку про співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому 3000,00 гривень витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 111600,00 грн. зі сторони Відповідача згідно Договору купівлі - продажу № 22/02 від 22.02.2018 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сила життя" (33014, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 26, код ЄДРПОУ 36624320) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега Аір" (71503, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37050811) 111600,00 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) заборгованості згідно Договору купівлі - продажу № 22/02 від 22.02.2018 року, 2239,23 грн. (дві тисячі двісті тридцять дев'ять гривень 23 коп.) 3 % річних, 7588,80 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу та 1921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 квітня 2019 року .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.