Рішення

від 18.04.2019 по справі 916/244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р.Справа № 916/244/19 Господарський суд Одеської області, м. Одеса

у складі судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Кот Т.В., згідно ордеру

відповідача: не з'явився,

розглянувши справу №916/244/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул.Бєлгородська,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентон Груп" (65026, м.Одеса, вул. Грецька, 22, офіс 3) про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні документи суду щодо їх вирішення та ходу судового розгляду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 27.04.2018р. від імені ТОВ Агро-Інвест в Єдиному реєстрі податкових накладних систем електронного адміністрування ПДВ були зареєстровані податкові накладні на поставку соняшника на підприємство ТОВ Дентон Груп на суму 11413861,20грн., у т.ч. ПДВ 1902310,20грн. Позивач зазначає, що реєстрація вказаних податкових накладних мала б відбуватись внаслідок здійснення реальної господарської операції, вчиненої на виконання договору поставки сільськогосподарської продукції між позивачем та відповідачем, за яким відповідно позивач мав би бути постачальником, а ТОВ Дентон Груп - покупцем соняшника або іншого товару сільськогосподарського призначення. Однак, як вказує позивач, він не здійснював жодних господарських операцій з ТОВ Дентон Груп , не має з ним жодних відносин, посадові особи останнього позивачу не відомі, фактичної реалізації продукції або перерахування грошових коштів не відбувалось. Позивач зазначає, що не отримував від відповідача ані передоплату, ані будь-яку іншу оплату за жодні послуги чи товари, не здійснював поставок та не надавав послуг останньому як 27.04.2017р., так і за весь час провадження господарської діяльності. Також позивач вказує, що сума податку, на яку ТОВ Агро-Інвест має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ протиправно зменшилася на 1902310,20грн., що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що між сторонами не існує жодних реальних правовідносин, а здійснення реєстрації спірних податкових накладних було спрямоване не на реальне виконання операцій, які нібито ними підтверджуються, а на настання зовсім інших правових наслідків (а саме - незаконне заволодіння податковим кредитом ТОВ Агро-Інвест ), з підстав чого позивач вбачає фіктивність такого правочину. Щодо вчинених діянь ТОВ Дентон Груп позивач звернувся із відповідними заявами до органів МВС, ГУ ДФС у Харківській області, що не призвело до поновлення його порушених прав.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду, якими призначались судові засідання надсилались відповідачу за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Грецька, 22,М. офіс 3, яка вказана у позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.02.2019р. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. відкрито провадження у справі №916/244/19, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 01.03.2019р. об 11год.30хв., задоволено клопотання позивача від 04.02.2019р. за вх.№2-528/19 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.03.2019р. відкладено розгляд справи на 13.03.2019р. о 12год.00хв.

13.03.2019р. судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №916/244/19, призначено справу №916/244/19 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 03.04.2019р. о 12год.10хв.

Ухвалою суду від 03.04.2019р. відкладено розгляд справи на 18.04.2019р. об 11год.00хв., задоволено заяву ТОВ Агро-Інвест від 01.04.2019р. за вх.№2-1463/19 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

02.05.2018р. ТОВ Агро-Інвест звернулось до ГУ ДФС у Харківській області із заявою вих.№75, в якій повідомило, що при формуванні витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ, №27310912 від 27.04.2018р. встановлено, що сума податку, на яку ТОВ Агро-Інвест має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, становила 2069083,90грн., а станом на 30.04.2018р. (витяг №30310915) вказана сума становила 158157,12грн., виявлено також було реєстрацію податкових накладних на суму 11413861,20грн. Однак, ТОВ Агро-Інвест не укладало договір на продаж насіння соняшника та не здійснювало відповідних господарських операцій з ТОВ Дентон-Груп . Товариство у листі зазначило, що податкові накладні були зареєстровані без відома керівництва ТОВ Агро-Інвест невідомими сторонніми особами з використанням ключа електронного підпису керівника Лі Сюєгана, про який товариству нічого не відомо. Також у листі ТОВ Агро-Інвест виклало прохання до ГУ ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації вказаних податкових накладних та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в системі електронного адміністрування.

Листом від 11.05.2018р. №19311/10/20-40-12-07-25 ГУ ДФС у Харківській області повідомило ТОВ Агро-Інвест про те, що не має технічної можливості щодо анулювання реєстрації зазначених в листі податкових накладних та повернення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування.

08.06.2018р. ТОВ Агро-Івнест звернулось до ДФСУ із заявою №89, в якій просило визнати недійсною та скасувати реєстрацію податкових накладних ТОВ Агро-Інвест , зареєстрованих 27.04.2018р. на суму 11413861,20грн., у т.ч. ПДВ 1902310,20грн., реєстраційні номери накладних №№9080360603, 9080382445, 9080381970, 9080315619, 9080364356, 9080365845, 9080373504, 9080375840, 9080377937, 9080380084, 9080379278, 9080381799. Також товариство просило ДФСУ здійснити відповідні коригування даних в системі електронного адміністрування ПДВ, зокрема, відновити/збільшити суму податку, на яку ТОВ Агро-Інвест має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на 1902310,20грн.

Листом від 31.07.2018р. №25032/6/99-99-12-03-01-15 ДФСУ повідомило ТОВ Агро-Інвест про те, що скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування можливе у разі надходження до ДФС рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих ЄРПН.

Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.05.2018р. ГУ НП в Харківській області зареєстровано кримінальне провадження №12018220000000461, за заявою, зокрема, ТОВ Агро-Інвест щодо неправомірних дій невстановлених осіб, які 27.04.2018р. здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин зазначеного підприємства, що призвело до витоку, підробки інформації, спотворення в процесі її обробки. За вказаним кримінальним провадженням потерпілим визнано ТОВ Агро-Інвест , про що свідчить постанова Відділу спеціальної поліції ГУ НП в Харківській області від 08.06.2018р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Положення ст.202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, проаналізувавши обставини, викладені у позові, дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що подані позивачем до позову докази, а саме листи ТОВ Агро-Інвест від 02.05.2018р. вих.№75, від 08.06.2018р. №89, ГУ ДФС у Харківській області від 11.05.2018р. №19311/10/20-40-12-07-25, ДФСУ від 31.07.2018р. №25032/6/99-99-12-03-01-15 не підтверджують факту реєстрації ТОВ Агро-Інвест 27.04.2018р. за реєстраційними номерами накладних №№9080360603, 9080382445, 9080381970, 9080315619, 9080364356, 9080365845, 9080373504, 9080375840, 9080377937, 9080380084, 9080379278, 9080381799 в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 11413861,20грн., у т.ч. ПДВ 1902310,20грн.

Так, позивач у позові зазначає, що не отримував від відповідача ані передоплату, ані будь-яку іншу оплату за жодні послуги чи товари, не здійснював поставок та не надавав послуг останньому як 27.04.2017р., так і за весь час провадження господарської діяльності, що підтверджується звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача за 27.04.2017р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 27.04.2017р., журналом-ордером і відомістю по рахунку позивача 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 27.04.2017р. При цьому, позивачем до справи вказані докази взагалі не надано.

Не надано позивачем і відомостей стосовно встановлених у кримінальному провадженні фактів незаконного втручання сторонніх осіб у ЄРПН від імені ТОВ Агро-Інвест .

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду факту вчинення ані 27.04.2018р., ані 27.04.2017р. (як то вказано позивачем у тексті позову) спірного правочину між ТОВ Агро-Інвест та ТОВ Дентон Груп , не доведено навіть факту реєстрації податкових зобов'язань за таким правочином, з огляду на що відсутні підстави встановлювати недійсність правочину, укладення якого не доведено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ Агро-Інвест до ТОВ Дентон Груп про визнання недійсним правочину задоволенню судом не підлягають.

За попереднім розрахунком позивача розмір понесених ним судових витрат складає 1921грн. судового збору за подання до суду даного позову, що налічує одну позовну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які не підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідачів, внаслідок відмови у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул.Бєлгородська,1, код ЄДРПОУ 32797012) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дентон Груп" (65026, м.Одеса, вул. Грецька, 22, офіс 3, код ЄДРПОУ 41504643) про визнання правочину недійсним.

2. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул.Бєлгородська,1, код ЄДРПОУ 32797012) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1921 грн. покладаються на платника.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук