Рішення

від 25.04.2019 по справі 915/751/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 915/751/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - Орєхова С.П. - дов.№б/н від 22.04.2019

за участю представника відповідача - Майстренко С.Л. - дов.№17/1-3342 від 12.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Фірма Союз ЛТД", 61177, м.Харків, вул.Залютинська, буд.8

до відповідача: Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", 54018, м.Миколаїв, проспект Богоявленський, буд.42А

про: стягнення заборгованості у розмірі 37 137,37 грн. з якої: 30 412,80 грн. - основна заборгованість, 1584,80 грн. - 3% річних, 5139,77 грн. - інфляційні.

29.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Фірма Союз ЛТД" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №5 від 25.03.2019 в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" заборгованості у розмірі 37 137,37 грн. з якої: 30 412,80 грн. - основна заборгованість, 1584,80 грн. - 3% річних, 5139,77 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №2185 від 10.05.2017 в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 25 квітня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

18.04.2019 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій розрахованих в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Фірма Союз ЛТД" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Науково-виробничого комплексу газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - покупець) було укладено договір поставки №2185 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити піноутворювач, найменування, кількість та вартість якого зазначено в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, загальна кількість товару, який підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видами, маркам, типам розміру визначається Специфікацією №1та іншими специфікаціями, які в подальшому у випадку виробничої необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

Згідно п. 3.1 Договору, оплата за партію товару здійснюється покупцем на протязі 20 календарних днів з моменту поставки партії товару, на підставі рахунку на оплату, що підтверджується документами, перерахованими в п.4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору, визначено, що на поставлену партію товару, разом з товаром, постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали наступних документів: - рахунок - фактуру; - видаткову накладну на товар; - товарно - транспортну накладну. У разі не надання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається не поставленим.

У відповідності до п. 4.4 Договору, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджується документами, зазначеними в п.4.3 Договору.

Згідно п. 9.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами була узгоджена Специфікація №2 до Договору №2185 від 10.05.2017, згідно якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити піноутворювач у кількості 1152,00 кг. на загальну суму 30 412,80 грн. з НДС (а.с.22).

Позивач, на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар - піноутворювач у кількості 1152,00 кг. на загальну суму 30 412,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000160 від 07.06.2017 (а.с.23)

Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю 12ААЕ№906096 від 06.06.2017 на право отримання товару (а.с.24-25) та підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Для оплати поставленого товару, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №ТД-0000189 від 07.06.2017 (а.с.26).

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2019 вказав, що товар за видатковою накладною №ТД-0000160 від 07.06.2017 був отриманий відповідачем без зауважень.

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №27/11-18 від 06.06.2018 з вимогою погасити заборгованість (а.с.30). Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за поставлений товар не погасив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 30 412,80 грн.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30 412,80 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.12) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 584,80 грн. за період з 29.06.2017 по 24.03.2019 розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.13,14) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні нараховані за період з липня 2017 року по лютий 2019 року у розмірі 5 139,77 грн.

Судом за допомогою програми Законодавство перевірений розрахунок інфляційних за період з липня 2017 року по лютий 2019 року та визначено що розмір інфляційних становить 5 271,90 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 5 139,77 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір штрафних санкцій розрахованих в позовній заяві. Вказана вимога відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, ст.625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Судовий збір у сумі 1921,00 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86,91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничого комплексу

газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м.Миколаїв, проспект Богоявленський, буд.42А, код ЄДРПОУ 31821381, р/р 26001276384 в ПАТ АБ Укргазбанк у м.Києві, МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Фірма Союз ЛТД" (61177, м.Харків, вул.Залютинська, буд.8, код ЄДРПОУ 33412020, р/р №2600401971563 в АТ Кредобанк , МФО 325365) основний борг у розмірі 30 412,80 грн., 3% річних у розмірі 1584,80 грн., інфляційних втрат у розмір 5139,77 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 25.04.2019, повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя Н.О. Семенчук