Рішення

від 18.04.2019 по справі 921/473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2019 року м.Тернопіль Справа №921/473/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача-1: Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище , смт.Заводське Чортківського району Тернопільської області

відповідача-2: приватного підприємства ПСП АМЕТИСТ , с.Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області

про визнання недійсним договору про спільну діяльність,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31-19-0.9.26/62-19 від 27.03.2019;

відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 30.11.2018;

відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 18.01.2019.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами. Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним № N127VF25D8015428C1.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль, 14.11.2018 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№599) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище , смт.Заводське Чортківського району Тернопільської області та приватного підприємства ПСП Аметист , с.Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області, про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного 01.11.2017 між відповідачами.

Позов обґрунтовано відсутністю у навчального закладу зареєстрованого речового права на земельні ділянки, площею 46,7663га за кадастровим номером 6125081100:01:001:0006, площею 62,0000га за кадастровим номером 6125088900:01:001:0017, відповідно, відсутністю повноважень на укладення договору. Даний договір фактично є договором оренди, за умовами якого відповідач-2 набув право користування земельними ділянками для обробітку та вирощування сільськогосподарської продукції. Право розпорядження земельними ділянками належить позивачу в силу ст.122 ЗК України.

Ухвалою від 16.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.12.2018 з оголошенням перерви до 03.01.2019; ухвалою суду від 03.01.2019 підготовче засідання відкладено на 24.01.2019.

Строк здійснення підготовчого провадження у даній справі, в порядку ст.177 ГПК України, продовжувався на 30 днів з підстав необхідності подання додаткових доказів, тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (ухвала від 03.01.2019).

Ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 26.02.2019.

Ухвалою від 12.02.2019 також відхилено клопотання відповідача (вх.№22095 від 03.12.2018, вх.№28 від 03.01.2019) про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Відповідачі у спільному відзиві на позов (вх.№22095 від 03.12.2018) позовні вимоги заперечили. Вказали, що за умовами спірного договору (п.3.1) земельні ділянки, загальною площею 108,8га не передано як об'єкт оренди в розумінні ст.13 Закону України Про оренду землі в користування безпосередньо ПП ПСП АМЕТИСТ , а надано як територію для здійснення спільної діяльності сторін, що не суперечить земельному законодавству, адже власник земельної ділянки, постійний землекористувач вправі залучити третіх осіб для отримання від них відповідних послуг для більш ефективного використання землі; оскільки у ВПУ відсутня технічна база для здійснення обробітку землі, тому сторони дійшли згоди про спільну діяльність на взаємовигідних умовах; за умовами спірного договору зобов'язання виникають лише за умови наявності прибутку від результатів спільної діяльності.

Ухвалою суду від 01.03.2019 (суддя Бурда Н.М.) в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_2 про відвід судді Андрусик Н.О. у справі №921/473/18 відмовлено.

Ухвалою від 05.03.2019 призначено судовий розгляд справи по суті на 21.03.2019.

В судовому засіданні 21.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів без номеру від 26.02.2019 (вх.№3325 від 26.02.2019) про призначення судової лінгвістичної експертизи з підстав необґрунтованості.

В судовому засіданні в порядку ст.216 ГПК України та з урахуванням клопотання відповідача оголошувалася перерва до 03.04.2019; пізніше розгляд справи відкладено до 18.04.2019.

Представники сторін підтримали заявлені вимоги та заперечення, наведені у позові, відзиві на позов (вх.№22095 від 03.12.2018), відповіді на відзив на позов (вх.№23261 від 18.12.2018), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№23711 від 27.12.2018).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

На підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №№19-1457/14-15-СГ,19-1458/14-15-СГ від 29.05.2015 Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у постійне користування Державному навчальному закладу Буданівський професійний ліцей для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства надано у постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, площею 46,7663га, кадастровий номер 6125081100:01:001:0006, що знаходиться за межами населеного пункту на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та площею 62,0000га, кадастровий номер 6125088900:01:001:0017, що знаходиться на території Могильницької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру від 27.11.2018 (а.с.53, 54), Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №№НВ-6105292502018, НВ-6105292522018 від 27.11.2018 (а.с.57-62), Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого мана щодо об'єкта нерухомого майна №№154482986, 154483939 від 30.01.2019 (а.с.91-96) земельні ділянки, площею 46,7663га за кадастровим номером 6125081100:01:001:0006 та площею 62,0000га за кадастровим номером 6125088900:01:001:0017 перебувають у державній власності (власником земельних ділянок є Головне Управління Держгеокадастру у Тернопільській області), віднесені до земель сільськогосподарського призначення, наданих у постійне користування ДНЗ Буданівський професійний ліцей для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. Дане право на землю зареєстровано ліцеєм 03.07.2015 (реєстраційні номера об'єктів нерухомого майна №№672315361250, 672107961250) (а.с.91-96).

В подальшому, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №774 від 04.07.2016 Про реорганізацію державних професійно-технічних закладів Тернопільської області Державний навчальний заклад Буданівський професійний ліцей було реорганізовано шляхом приєднання до Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище (ідентифікаційний код 03781666) та визначено, що Чортківське вище професійне училище є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Буданівського професійного ліцею (п.2 Наказу).

Державну реєстрацію припинення Буданівського професійного ліцею проведено 15.03.2018, про що в Реєстрі вчинено запис №16371120008000795.

Оскільки в даному випадку мало місце припинення юридичної особи внаслідок реорганізації, що передбачає правонаступництво прав та обов'язків, то в силу положень ст.141 Земельного кодексу України, відповідач-1 у справі набув, зокрема й право постійного користування спірними земельними ділянками, якими володів ліцей.

Як встановлено судом при розгляді іншої господарської справи №921/506/18 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Державного навчального закладу Чортківське вище професійне училище , ПАП БОГДАН про визнання недійсним договору про надання послуг (суддя Андрусик Н.О.), по акту приймання-передачі ДНЗ Буданівський професійний ліцей передано ДНЗ Чортківське ВПУ основні фонди, у тому числі земельну ділянку, площею 62га, що знаходиться на території с.Могильниця, земельну ділянку, площею 46,7663га, що знаходиться на території с.Вербівці, власником яких є Головне Управління Держземагентства у Тернопільській області. Акт погоджений 14.12.2014 Управлінням освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації, затверджений Міністерством освіти і науки України 16.12.2016.

Отже, на момент розгляду спору відповідач-1 є постійним користувачем спірних земельних ділянок, незважаючи на відсутність оформленого речового права у встановленому законом порядку (відповідний запис про речове право ВПУ на землекористування в Реєстрі відсутній).

Як встановлено судом, і це вбачається з матеріалів справи, на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №40-ДК від 05.02.2018 та №77-ДК від 19.02.2018 Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , у лютому 2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_3, за участю дільничого офіцера поліції ОСОБА_4 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельна ділянка, за результатами якої встановлено факт розорення земельних ділянок, відтак підготовки зазначених земельних ділянок до вирощування сільськогосподарських культур (акт обстеження земельної ділянки від 16.02.2018). Також, згідно актів перевірки №40-ДК/0015/АП/09/01/-48 від 16.02.2018, №77-ДК/0030/АП/09/01/-18 від 20.02.2018 встановлено, що земельними ділянками, площею 62,0000га та 46,7663га, наданими у постійне користування Буданівський професійний ліцей , користується ПП ПСП АМЕТИСТ на підставі договору про спільну діяльність від 01.11.2017 (а.с.18-19, 21-22).

Виявивши наявність договору про спільну діяльність та проаналізувавши умови договору, позивачем заявлено позов, в якому зазначено, що згідно спірного правочину навчальний заклад фактично розпорядився земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, власником яких виступає Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, без наявності відповідного обсягу цивільної дієздатності на укладення правочинів.

Судом встановлено, що 01.11.2017 між Державним навчальним закладом Чортківське вище професійне училище (Сторона-1 та приватним підприємством ПСП АМЕТИСТ (Сторона-2), укладено договір про спільну діяльність (далі - договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язалися спільно діяти в сфері обробітку землі та покращення навчання студентів з метою організації сучасної бази для практичних занять учнів, отримання доходів для фінансування навчально-дослідницької діяльності Училища, отримання додаткових коштів та матеріальних цінностей для покращення матеріальної бази шляхом: об'єднання вкладів сторін з урахуванням правового режиму державного майна, яке належить на праві оперативного управління навчальному закладу; здійснення наукової, навчально-дослідницької діяльності; сільськогосподарської та виробничої діяльності з метою отримання прибутку; закупівлі нового обладнання та модернізації виробництва, тощо (п.п.1.1, 1.2.2 договору).

У п.3.1 договору (з урахуванням додатку 1 до договору) для спільної діяльності надається територія, загальною площею 108,8га орної землі, що знаходиться на території Вербовецької та Могильницької сільських рад Теребовлянського району Тернопільської області.

У договорі визначено внески кожного з учасників спільної діяльності . Так, Сторона-1 надає для ведення спільної діяльності 108,8га орної землі, яка використовуватиметься Стороною-2 виключно у спільній діяльності при виконанні цього договору; Сторона-2 вносить грошові кошти, необхідні для виконання умов цього договору, для обробітку ґрунту, сівби, проведення захисту рослин, комбайнування, закупівлю мінеральних добрив, фінансування виробничих та інших витрат, що виникають у процесі здійснення спільної діяльності тощо; відшкодовує Училищу у повному обсязі всі витрати, пов'язані з користуванням територією спільної діяльності, податків, платежів, передбачених законом. При цьому, частка Сторони-2 складає прибуток, одержаний від ведення спільної діяльності, який визначається пропорційно внеску у спільну діяльність з урахуванням частки Сторони-1 (п.6.2 договору).

Ведення спільної діяльності здійснюється за взаємною згодою сторін, керівництво спільною діяльністю за даною угодою доручено Стороні-2 (п.п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 5.5 договору функцію контролю за діяльністю Сторони-2 при виконанні цього договору, шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів, покладено на Училище (Сторону-1).

Також, умови договору передбачають права та обов'язки кожної Сторони.

На училище за угодою покладено обов'язок, зокрема надати для здійснення спільної діяльності територію, розміром 108,8га орної землі на території Теребовлянського району Тернопільської області, а також надавати консультативну допомогу; забезпечити працівникам Сторони-2 вільний прохід, проїзд транспортних засобів і перебування на території спільної діяльності за умови дотримання ними умов техніки безпеки та охорони праці; сприяти іншій стороні у веденні претензійно-позовної роботи за договорами, укладеними Підприємством на виконання спільної діяльності, шляхом надання необхідних документів та інформації, які є у розпорядженні училища.

На підприємство покладено обов'язок, зокрема обробляти землю за власні кошти; насаджувати сільськогосподарські культури, нести витрати по їх вирощуванню, в тому числі по оплаті насіння, добрив, засобів захист рослин, обробітку сільськогосподарськими машинами та обладнаннями; дозволяти учням училища проходити практичне навчання на земельних ділянках з метою набуття знань в галузі сільськогосподарського виробництва та підготовки до професійної діяльності без шкоди для ділянки та урожаю; щорічно у строк до 31 грудня сплачувати училищу вартість частини прибутку, обумовлену додатковою угодою про попередній розподіл прибутку, яка укладається учасниками до 01 лютого кожного року і встановлює мінімальну частку Сторони-1 за 1га землі на поточний рік.

Розподіл прибутку від спільної діяльності розраховується в порядку, передбаченому чинним законодавством України та визначається після відшкодування з отриманого за результатами спільної діяльності доходу за звітний період всіх витрат, понесених при її здійсненні. Розподіл прибутку від спільної діяльності між сторонами здійснюється після сплати податку на прибуток (п.п.7.1, 7.2 договору).

Загальний прибуток від спільної діяльності розподіляється між сторонами договору. Частина прибутку, яка підлягає сплаті Стороні-1, перераховується Стороною-2 на рахунок Училища або за домовленістю сторін може бути відшкодована товарами та послугами.

Остаточні розрахунки сторін за минулий рік здійснюються до 01 березня наступного року шляхом укладання додаткової угоди про остаточний розрахунок за рік (попередня сума до сплати Стороною-2 збільшується на індекс інфляції за рік тощо) (п.7.6 договору).

Даний договір укладено на 5 років - з 01.10.2017 по 31.09.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Відповідачем-1 надано платіжні доручення №131 від 26.02.2018 на суму 5710,46грн та №130 від 26.02.2018 на суму 8326,16грн на підтвердження сплати земельного податку.

Будь яких інших доказів, які б підтверджували внесення змін до договору, укладення додаткових угод до договору в частині розподілу прибутку сторонами не надано і в матеріалах справи такі відсутні.

Позивач вказуючи, що оскільки основними умовами договору є передача земельних ділянок у користування та передбачено здійснення відповідної оплати за таке користування щорічно, відповідачами укладено договір про спільну діяльність з метою приховання фактичного надання в оренду земельних ділянок, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників у просте товариство або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності, а згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди відповідно до п. 2 ч. 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень є речовим правом, яке підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень і відповідно до статті 125 Земельного кодексу України виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном .

Умовами оспорюваного договору передбачено, що учасники за цим договором беруть на себе зобов'язання, які полягають в об'єднанні вкладів сторін договору від 01.11.2017 та спільно діють для досягнення визначеної мети - організації сучасної бази для практичних занять учнів, отримання доходів для фінансування навчально-дослідницької діяльності Училища, отримання додаткових коштів та матеріальних цінностей для покращення матеріальної бази. Також, умовами договору визначено шляхи досягнення визначеної договором мети, які полягають у здійсненні діяльності по вирощуванню сільськогосподарських культур на земельній ділянці, загальною площею 108,8га, яку навчальний заклад надав для спільної діяльності; котра сторонами визначена як територія спільної діяльності.

Підприємство взяло на себе всі витрати, необхідні для досягнення мети, визначеної договором, а також організацію та ведення спільної діяльності.

Отже, зі змісту договору про спільну діяльність вбачається, що за підсумками спільної діяльності кожна із сторін договору отримує прибуток від спільної діяльності шляхом розподілу доходу від результатів спільної діяльності після сплати усіх податків.

Суд бере до уваги, що умовами п.п.4.5, 7.4, 7.6 договору від 01.11.2017 сторонами визначено строк здійснення розподілу прибутку від спільної діяльності, але одночасно узгоджено, що частка прибутку, яку Підприємство зобов'язується сплатити навчальному закладу за результатами спільної діяльності є 31 грудня, тобто доля Училища, визначається сторонами у додатковій угоді про попередній розподіл прибутку, остаточну суму сторони вирішили визначати додатковою угодою про остаточний розрахунок за рік.

Матеріали справи не містять доказів укладення угод про здійснення розрахунків між сторонами по договору по спільну діяльність, і таких угод сторонами не надано. Представник відповідачів зазначив, що про існування додаткових угод йому не відомо.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів передання ПП ПСП АМЕТИСТ спірних земельних ділянок у володіння і користування; метою спільної діяльності сторін за договором є ведення товарного сільськогосподарського виробництва з проведенням виробничого навчання учнів. Надавши право доступу до земельної ділянки для спільного обробітку землі, Чортківське ВПУ продовжував володіти та користуватися земельними ділянками.

Крім того, спірний договір не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі , а саме умов щодо кадастрових номерів земельних ділянок, їх місцязнаходження (вказано про їх розташування в Теребовлянському районі), індексацію орендної плати, відповідальність за її несплату, тощо.

Суд враховує, що за нормами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 цієї статті передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (умови оспорюваного договору викладені з урахуванням приписів цивільного законодавства); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ВПУ як самостійний суб'єкт господарської діяльності має право та необхідний обсяг дієздатності вчиняти правочини); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (протилежного не встановлено).

Таким чином, при укладенні даного правочину позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що спірний правочин по суті є договором оренди. Зазначені твердження ґрунтуються лише на припущеннях сторони, і такі доводи жодним чином не підтверджені.

Також, судом не встановлено доказів передачі спірної земельної ділянки (земельних ділянок) в оренду, а тому висновок про те, що спірний договір про співпрацю є договором оренди землі є необґрунтованим.

За умовами спірного договору земельні ділянки залишилися у користуванні ДНЗ Чортківське ВПУ , який надав ПП ПСП АМЕТИСТ право здійснювати господарську діяльність (виробництво сільгосппродукції) з метою сприяння організації навчання на практичних заняттях учнів щодо обробітку земельних ділянок з метою досягнення спільних цілей, визначених цим договором.

Наведене вище в сукупності підтверджує укладення відповідачами договору саме про спільну діяльність, оскільки за змістом договору Училище надало доступ до земельних ділянок, що належать останньому на праві постійного користування, проте не вчиняло дій по розпорядженню земельними ділянками, що знаходяться за межами населених пунктів села Вербівці та села Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області іншим особам, зміна її стану чи призначення тощо не відбулась.

Оскільки метою договору є не передача земельної ділянки в оренду, а організація сучасної бази для практичних занять учнів, отримання доходів для фінансування навчально-дослідницької діяльності Училища, для закупівлі нового обладнання та модернізації виробництва та проведення капітального, поточного ремонту, обслуговування техніки; вдосконалення практичного навчання учнів Училища; забезпечення набуття учнями Училища знань в галузі сільськогосподарського виробництва, підготовки учнів до професійної діяльності тощо, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини саме з приводу спільної діяльності, які регламентуються ст.1130 ЦК України.

Щодо посилань позивача на набуття ПП ПСП АМЕТИСТ прав користування землею з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, то слід зазначити таке.

Власником спірних земельних ділянок, площею 46,7663га за кадастровим номером 6125081100:01:001:0006 та площею 62,0000га за кадастровим номером 6125088900:01:001:0017 є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельної ділянки у користування та оформлення права користування, зокрема, шляхом укладенням договору оренди.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що договір оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

Як зазначалося вище, умовами спірного договору не визначено істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі; також матеріали справи не містять доказів того, що земельні ділянки за спірним договором були передані безпосередньо у фактичне користування ПП ПСП АМЕТИСТ за плату на певний строк зі складанням актів приймання-передачі, із визначенням меж ділянок. Тобто, фактичного переходу права користування на спірні земельні ділянки до відповідача-2 за договором про спільну діяльність не відбулося.

Враховуючи викладене, а також те, що за умовами договору земельні ділянки залишаються у постійному користуванні ДНЗ Чортківське ВПУ , яким надано ПП ПСП АМЕТИСТ не право користування земельними ділянками в розумінні Закону України Про оренду землі , а визначено їх як частку свого вкладу у спільну діяльність для досягнення визначеної сторонами спільної мети , тому підстави для висновку про порушення сторонами договору положень Земельного кодексу України, а також про передачу земельних ділянок в оренду відсутні.

Слід зазначити, що наявність у спірному договорі умов про строковість, майнову відповідальність та отримання у спільне користування в рамках спільної діяльності земельних ділянок не змінює правової природи такого договору, як договору про спільну діяльність. Платність даного договору полягає у розподілі прибутку між сторонами договору від 01.11.2017, отриманого за результатами спільної діяльності.

В даному випадку, не було порушено прав чи законних інтересів Держгеокадастру як власника земельних ділянок, адже з володіння держави спірні земельні ділянки не вибували, в користування на праві оренди не передавалися.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач мав довести сукупність обставин: укладення правочину, що на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді укладеним правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 в справі №6-1026цс16.

В даному випадку позивачем не наведено ані ознак, а ні обставин, які б свідчили про виникнення між сторонами оспорюваного договору відносин оренди, не доведено належними та допустимими доказами обставин, пов'язаних з виконанням відповідачами саме договору оренди.

Оскільки інших підстав недійсності правочину договору про спільну діяльність, аніж тих, оцінку яким надано судом Управлінням Держгеокадастру у позовній заяві не наведено, відтак, суд вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими документально, тому в їх задоволенні відмовляє.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

У судовому засіданні 18.04.2019 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.240 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25.04.2019.

Суддя Н.О. Андрусик