Рішення

від 22.04.2019 по справі 916/634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/634/19

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Борисова Н.В.

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор";

про усунення перешкод у користуванні майном;

Представники сторін:

від позивача: Кокарєв А.В., за ордером № 255603 від 04.04.19р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019р. Сільськогосподарський кооператив "Долинівський" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог Сільськогосподарський кооператив "Долинівський" посилається на неналежне викання відповідачем умов договору складського зберігання зерня № 36/С/1820.08.2014.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/634/19 за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2019р. заяву про забезпечення позову за вх.№2-1112/19 від 12.03.2019р. по справі №916/634/19 повернуто Сільськогосподарському кооперативу "Долинівський".

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи учасники повідомлені належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції, за юридичною адресою (є загальнодоступною та міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Крім цього, суд звертає увагу, що поштову кореспонденцію відповідач не отримував, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03 вересня 2018 року між ТОВ Білгород-Дністровський Елеватор (надалі - Зберігач) та Сільськогосподарським кооперативом Долинівський (надалі - Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № З6/С/1820.08.2014р. (надалі-договір), відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язувався передати зерно Зерновому складу за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від Поклажодавця, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій умов зберігання, на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченим цим договором та законодавством.

Пунктом 2.7 договору сторони обумовили, що переоформлення чи відпуск партії зерна здійснюється за умови завчасного попередження Поклажодавцем Зернового складу про необхідність відпуску чи відвантаження зерна (не пізніше, ніж за 7 робочих днів) та наявності технічної можливості у зернового складу.

У п. 5.1. договору вказано, що зерновий склад не має право розпоряджатися зерном (його частиною) Поклажодавця крім випадків, передбачених законодавством та цим Договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

У п. 7.1 договору вказано, що строк зберігання зерна становить 30 квітня 2019 року.

Так по договору складського зберігання № 36/С/18 від 03 вересня 2018 року на зберігання позивачем (Поклажодавцем) передано, а відповідачем (Зберігачем) прийнято соняшник врожаю 2018 року у кількості 570 379 тон, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними та Реєстром ТТН:

Товарно-транспортна накладна № 1 від 03 вересня 2018 року, Реєстр ТТН № БДЕ00000585 від 03 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 25 980 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099134 від 04 вересня 2018 року та Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099132 від 04 вересня 2018 року, Реєстр ТТН № БДЕ 00000590 від 04 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 53 041 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099135 від 05 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000594 від 05 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 26 400 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099143 від 12 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000631 від 12 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 26 920 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099136 від 06 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000604 від 06 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 340 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099142 від 07 вересня 2018 року та Товарно-транспортна накладна Серія 12АЗЗ № 099141 від 06 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000606 від 07 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 54 700 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099144 від 13 вересня 2018 року та Товарно-транспортна накладна Серія ААЗ № 099150 від 13 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000642 від 13 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 55 240 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099152 від 14 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000651 від 14 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 25 321 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099151 від 14 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № ООООО65О від 14 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 28 220 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 099153 від 17 вересня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000663 від 17 вересня 2018 року - умовно-залікова вага - 25 239 кг.;

Товарно-транспортна накладна Серія 12ААЗ № 189163 від 01 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000693 від 01 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 440 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510640 від 02 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000697 від 02 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 520 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510641 від 03 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000713 від 03 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 780 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510642 від 04 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000716 від 04 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 460 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510646 від 04 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000717 від 04 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 215 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510647 від 05 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000720 від 05 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 27 880 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510648 від 09 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000735 від 09 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 28 340 кг.;

Товарно-транспортна накладна № 510649 від 10 жовтня 2018 року та Реєстр ТТН № 00000776 від 10 жовтня 2018 року - умовно-залікова вага - 28 343 кг.

26 листопада 2018 року позивачем продано 70 000 кг соняшнику врожаю 2018 року та Зерновим складом його було відвантажено покупцеві, про що свідчить видаткова накладна № 117 від 26.11.2018 року.

Таким чином станом на на момент звернення позивача з даним позовом, на Зерновому складі залишків соняшнику врожаю 2018 року, який належить Сільськогосподарському кооперативу Долинівський лишилося 500 379 кг.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з вимогою № 11 від 19.02.2019р., в якій просив у строк до 28 лютого 2019 року повернути залишки соняшника врожаю 2018 року у кількості 502 тони.

Зазначену вимогу позивач направляв за місцезнаходженням відповідача, що зазначено в договорі (6700, Одеська область м. Білгород- Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, буд. 16), а також на юридичну адресу, інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про місце знаходження ТОВ Білгород-Дністровський Елеватор (01042, м. Київ, Печерський р-н, вул. Чигоріна, буд 18).

Проте, за твердженням позивача, до теперішнього часу, чисельні звернення керівництва Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський" на адресу ТОВ Білгород-Дністровський Елеватор за його фактичним та юридичним місцезнаходженням з вимогою про повернення переданого на зберігання врожаю соняшника 2018 року у кількості 502 тон., керівництвом товариства як усні, так і письмові вимоги ігноруються, директор та бухгалтер ТОВ Білгород-Дністровський елеватор на телефонний зв'язок не виходять, а вимоги позивача про повернення залишків врожаю соняшника 2018 року залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 3. ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігав) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 953 Цивільного кодексу України норма зазначає, що зберігай зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз належних та допустимих доказів, які містяться у справі дає змогу дійти висновку, що відповідачем всупереч положень чинного законодавства та умов договору складського зберігання порушено право Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський" на отримання майне, яке перебуває на зберіганні.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" - задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Білгород-Дністровський Елеватор (вул.Чигоріна,18, Київ 42, 01042, ЄДРПОУ 40043961) не чинити перешкод у здійсненні Сільськогосподарському Кооперативу Долинівський (вул.Поштова, 1, Долинівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67763, ЄДРПОУ 00855405) прав користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов'язання ТОВ "Білгород-Дністровський Елеватор" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Сільськогосподарському Кооперативу Долинівський у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: вул.Маршала Бірюзова, 16, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, соняшнику врожаю 2018 року у кількості 500 379 кг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський елеватор" (вул.Чигоріна,18, Київ 42, 01042, ЄДРПОУ 40043961) на користь Сільськогосподарського кооперативу "Долинівський" (вул.Поштова, 1, Долинівка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67763, ЄДРПОУ 00855405) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2019 р.

Суддя О.Ю. Оборотова