Рішення

від 24.04.2019 по справі 925/1270/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Справа № 925/1270/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат,

від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Іскра» , с. Байбузи, Черкаський район, Черкаська область

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди

укладеною

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Іскра» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання договору оренди землі від 01 серпня 2013 року поновленим та додаткової угоди укладеною в редакції викладеній позивачем, з підстав визначених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 год. 00 хв. 15 січня 2019 року.

Проте підготовче засідання призначене на 15 січня 2019 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14 лютого 2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 лютого 2019 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 14 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 24 квітня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як орендар за укладеним між ним та Черкаською районною державною адміністрацією договором оренди землі від 01 серпня 2013 року після закінчення строку дії вказаного правочину продовжував користуватись орендованою земельною ділянкою, належним чином виконував свої зобов'язання орендаря, своєчасно сплачував орендну плату за землю, а відповідач, до якого перейшли права орендодавця за вказаним договором, протягом місяця з дня закінчення строку його дії не надав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні цього договору на новий строк, що відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є підставою вважати договір оренди землі від 01 серпня 2013 року поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, і підставою для укладення додаткової угоди про це. Проте відповідач ухиляється від укладення такої додаткової угоди, що й спричинило даний спір.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначав, що на письмову пропозицію позивача з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01 серпня 2013 року, одержану відповідачем 29 грудня 2017 року, останній листом від 23 січня 2018 року повідомив про неможливість укладення договору на запропонованих позивачем умовах та зробив пропозицію встановити строк дії договору 7 років, а річну орендну плату 12%. Однак на даний лист позивач не надав своїх пропозицій або заперечень. В подальшому відповідач листом від 31 серпня 2018 року та листом від 12 жовтня 2018 року після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 серпня 2013 року повідомляв позивача про заперечення у поновленні договору оренди землі від 01 серпня 2013 року на новий строк, що означає про відсутність передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» підстав для поновлення цього договору на новий строк.

В зв'язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 квітня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1270/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 серпня 2013 року між Черкаською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра» (орендар) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. п. 1., 2. вищевказаного договору орендодавець зобов'язався на підставі розпорядження Черкаської райдержадміністрації від 14 липня 2011 року №183 надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0282 га, кадастровий номер 7124980500:02:002:0219 сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Байбузівської сільської ради за межами населеного пункту с. Байбузи Черкаського району Черкаської області.

Згідно п. 8. договору вказаний правочин укладено на 5 років.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору).

06 серпня 2013 року на підставі договору від 01 серпня 2013 року державний реєстратор реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_3 провів державну реєстрацію речового права права оренди сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» на земельну ділянку загальною площею 0,0282 га з кадастровим номером 7124980500:02:002:0219, розташовану в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту строком на п'ять років з правом пролонгації, номер запису про інше речове право 2232834, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23 серпня 2013 року індексний номер 8425566.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Черкаська районна державна адміністрація та позивач дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, скріпивши 01 серпня 2013 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Водночас, як вже зазначалося вище речове право оренди за договором було зареєстровано лише 06 серпня 2013 року.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про державний земельний кадастр» , згідно з підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого статтю 126 Земельного кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» , згідно з яким статті 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» виключено, а статтю 6 доповнено частиною 5, за змістом якої право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Законом України від 09 грудня 2011 року № 4152-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» (який набрав чинності 31 грудня 2011 року) дію зазначеної норми щодо здійснення державної реєстрації продовжено до 01 січня 2013 року.

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції Закону України № 1878-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» ).

Таким чином, з урахуванням викладених норм поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» не є тотожними.

Тобто, лише після реєстрації права оренди сторони могли здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору.

Умова викладена в п.39 договору щодо його державної реєстрації судом до уваги не приймається з урахуванням наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже, договір оренди діяв до 06 серпня 2018 року.

Також, судом враховано, що Законом України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності 01 січня 2013 року ст. 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6 1 п. 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, у даному випадку у Черкаській області - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру стала правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» були:

утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

25 квітня 2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26 травня 2015 року №84 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області» погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

В силу вказаних вище законодавчих змін з 01 січня 2013 року повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі на їх території земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання припинилися і перейшли спочатку до Державного агентства земельних ресурсів України і його територіальних органів, а потім до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України і його територіальних органів. На території Черкаської області відповідно з 01 січня 2013 року до Головного управління Держземагенства у Черкаській області, а з 26 травня 2015 року внаслідок реорганізації останнього до його правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Проте, договір оренди землі від 01 серпня 2013 року зі сторони орендодавця було укладено Черкаською районною державною адміністрацією.

Разом з тим, ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору від 01 серпня 2013 року як правочину прямо не встановлена законом і він не визнавався судом недійсним.

Отже в силу ст. 204 Цивільного кодексу України договір від 01 серпня 2013 року наразі є правомірним.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно п. 8 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» .

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Звертаючись до суду позивач стверджував, що у грудні 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом - повідомленням від 28 грудня 2017 року №148 про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі від 01 серпня 2013 року та додав відповідний проект додаткової угоди, якою запропоновано встановити строк дії договору протягом 15 років і залишити орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 28-30).

Вказаний лист позивача відповідач одержав 29 грудня 2017 року, що підтверджується відміткою останнього на цьому листі.

За твердженням відповідача він своїм листом від 23 січня 2018 року №371/0/95-18 повідомив позивача про неможливість укладення договору від 01 серпня 2013 року на запропонованих умовах та зробив пропозицію встановити термін дії договору протягом 7 років, а річну орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Позивач даний факт заперечує.

Доказів на підтвердження надіслання чи вручення вказаного листа від 23 січня 2018 року №371/0/95-18 позивачу, відповідач господарському суду не надав, що означає про недоведеність відповідачем факту надіслання (вручення) цього листа позивачу.

03 вересня 2018 року, тобто в межах місячного строку після закінчення строку дії договору від 01 серпня 2013 року, відповідач надіслав позивачу лист від 31 серпня 2018 року №27-23-0.32-5520/2-18 із запереченням у поновленні договору від 01 серпня 2013 року на новий строк (а.с.31-32, 87).

Даний лист позивач отримав 06 вересня 2018 року і даний факт сторонами не заперечується.

Листом-повідомлення від 24 вересня 2018 року №121, врученим відповідачу 24 вересня 2018 року, позивач посилаючись на поновлення договору від 01 серпня 2013 року в порядку, встановленому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , запропонував відповідачу укласти додаткову угоду про поновлення вказаного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Разом з цим листом позивач надіслав відповідачу підписаний зі сторони позивача проект такої додаткової угоди (а.с.33-35).

Відповідач листом від 12 жовтня 2018 року №3930/0/95-18 повторно повідомив позивача про свої заперечення у поновленні договору від 01 серпня 2013 року на новий строк.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді» .

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі» , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 3 3 Закону України «Про оренду землі» . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , не пов'язані одна з іншою.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Поведінку орендодавця в даному випадку не можна вважати добросовісною, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення (після звернення орендаря в грудні 2017 року).

Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом на підставі саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Як зазначалося вище, відповідачем 03 вересня 2018 року (тобто в межах місячного строку) було направлено позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Оскільки відповідач заперечив проти поновлення договору у місячний строк після закінчення строку дії договору, то ця обставина унеможливлює поновлення договору оренди землі між сторонами саме на підставі ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином правомірність підстав своїх позовних вимог та дотримання умов ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач не довів, відповідач вчасно заперечив проти поновлення договору оренди землі в місячний термін після закінчення його дії, а тому з цих підстав договір оренди землі між сторонами від 01 серпня 2013 року не є поновленим, а отже у позові слід відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович