Рішення

від 25.04.2019 по справі 924/109/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2019 р. Справа № 924/109/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Сервіс Торг", м. Хмельницький

до державного підприємства "Нігинський кар'єр", селище Сахкамінь, Кам'янець - Подільського району Хмельницької області

про стягнення 892136,01грн.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - керівник

відповідач : ОСОБА_2 - адвокат

Рішення приймається 25.04.2019р., оскільки в судовому засіданні 24.04.2019р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю Поділля Сервіс Торг звернулось до суду із позовом про стягнення з державного підприємства Нігинський кар'єр 892136,01грн., з яких 500000,00 грн. заборгованості по договору, 3642,86грн. - інфляційних нарахувань, 100684,93грн. - 30% річних, 118904,11 грн. пені, 118904,11грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 50000,00грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 14.07.2017 року між сторонами укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №14-07/17, на виконання якого позивач перерахував відповідачу 500000,00грн. Відповідач зобов'язався повернути дані кошти (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2017р.) не пізніше 31.05.2018р., однак свого обов'язку щодо повернення не виконав. Позивач звертався до відповідача із претензією, однак відповідач відповіді на претензію не надав, поворотної фінансової допомоги не повернув, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом. Крім того, позивач нарахував відповідачу, на підставі статті 625 ЦК України та п. п. 5.2. - 5.5. договору інфляційні, 30 % річних, пеню, штраф та відсотки за неправомірне користування чужими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у сумі 892136,01грн., з яких 500000,00 грн. заборгованості по договору, 3642,86грн. - інфляційних нарахувань, 100684,93грн. - 30% річних, 118904,11 грн. пені, 118904,11грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 50000,00грн. штрафу. Звернув увагу на їх правомірності та обґрунтованості наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні, а також у відзиві на позов від 28.02.2019р. заперечив щодо задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності до п. 3.3.3 договору сторони передбачили, що у разі неможливості повернення коштів позичальником з тих чи інших обставин, позичальник зобов'язується поставити позикодавцю камінь вапняковий на суму позики або її заборгованості. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/34368/18-к від 16.07.2018 року було надано дозвіл процесуальному слідчому на проведення обшуку з вилученням речей. За вказаною ухвалою 24.07.2018 року було вилучено документи пов'язані із незаконною діяльністю попереднього директора відповідача. Оскільки документи первинного бухгалтерського обліку на підприємстві вилучені і позивач в позовній заяві не надав відомостей з відповідним підтвердженням щодо поставки чи не поставки каменю в рахунок погашення боргу, можна ставити під сумнів обґрунтованість заявлених вимог. Крім того, звертає увагу суду, що заявлена позивачем сукупна сума штрафних санкцій є надміру великою та не відповідає принципу розумності та справедливості.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

14.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Сервіс Торг (далі - позикодавець) та державним підприємством Нігинський кар'єк (далі - позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №14-07/17 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути її позикодавцю у визначений даним договором строк.

У відповідності до п. 2.1 договору позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 500000,00грн.

Згідно п. 3.1.1 договору позикодавець має право вимагати від позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п. 4.4 цього договору.

Пунктом 3.3.3 договору сторони передбачили, що у разі не можливості повернення коштів позичальником з тих чи інших обставин, позичальник зобов'язується поставити позикодавцю камінь вапняковий на суму несплаченої позики або її заборгованість.

Відповідно до п. 3.4.2 договору позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в порядку та строки, передбачені цим договором.

У випадку прострочення строків повернення фінансової допомоги позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю кошти, визначені згідно із п. п. 5.2 - 5.5 цього договору.

Згідно п. 4.3 договору строк повного повернення фінансової допомоги становить 3 календарних місяці з моменту надання суми фінансової допомоги, але не пізніше 31 грудня 2017 року.

У відповідності до п. 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

При порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючу на момент прострочення, від суми фінансової допомоги, неповернутої в строк, за весь період прострочення повернення фінансової допомоги за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору у разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, діючого у країні на період прострочення, а також сплатити позикодавцю 30% річних за весь період прострочення повернення фінансової допомоги від суми фінансової допомоги, не повернутої в строк.

У відповідності до п. 5.4 договору у разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю відсотки (проценти) за неправомірне користування чужими коштами по день сплати суми цих коштів позикодавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати цих коштів за кожен день користування.

У разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 договору, більше ніж на 30 календарних днів позичальник зобов'язаний додатково сплатити позикодавцю, крім коштів визначених у п.п. 5.2 - 5.4 цього договору, штраф у розмірі 10 % від суми фінансової допомоги, неповернутої в строк (п. 5.5 договору).

Згідно п. 8.6 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

У відповідності до платіжних доручень №355 від 19.07.2017р., №371 від 07.08.2017 року та №372 від 09.08.2017 року ТОВ Поділля Сервіс Торг перерахувало державному підприємству Нігинський кар'єр 500000,00грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №14-07/17 від 14.07.2017 року.

29.12.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, у відповідності до якої п. 4.3 договору викладено у новій редакції - договір діє до 31 травня 2018 року .

18.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом №46, згідно якого просив повернути фінансову допомогу в сумі 500000,00грн., у зв'язку із закінченням терміну дії договору. Крім того, попереджено, що у разі не повернення коштів, позивач нарахує штрафні санкції, передбачені п. 5 договору.

Позивач звертався до відповідача і з претензією від 05.11.2018р., у відповідності до якої просив терміново погасити заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги від 14.07.2017 року.

Відповідач на підтвердження своїх доводів подав в матеріали справи ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16.05.2018 року у справі №757/34368/18-к.

Враховуючи, що заборгованість за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №14-07/17 від 14.07.2017 року в розмірі 500000,00грн. відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом, при цьому долучивши до матеріалів справи розрахунок заборогованності.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ст.16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Сервіс Торг (позивач, позикодавець) та державним підприємством Нігинський кар'єк (відповідач, позичальник) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №14-07/17, згідно із п. п. 1.1, 2.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 500000,00грн., а позичальник зобов'язується повернути її позикодавцю у визначений даним договором строк.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок за договором та перерахував відповідачу 500000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №355 від 19.07.2017р., №371 від 07.08.2017 року та №372 від 09.08.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. п. 4.3 та 4.4 договору №14-07/17 від 14.07.2017р. відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти не пізніше 31 грудня 2017 року. При цьому, додатковою угодою №1 від 29.12.2017 року було продовжено строк повернення позики - не пізніше 31 травня 2018 року.

Таким чином, кінцевим терміном для повернення позивачу позики в розмірі 500000,00 грн. є 31.05.2018р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що державне підприємство Нігинський кар'єр своїх зобов'язань щодо повернення ТОВ „Поділля Сервіс Торг" позики не виконав, вимоги позивача про стягнення 500000,00 грн. суми позики є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо можливого виконання умов договору шляхом поставки позивачу каменю вапнякового на суму несплаченої позики (п. 3.3.3 договору), судом до уваги не приймаються з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів такої поставки.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 50000,00грн. штрафу у розмірі 10 % від суми не повернутої у строк фінансової допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п. 5.5 договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 договору, більше ніж на 30 календарних днів позичальник зобов'язаний додатково сплатити позикодавцю, крім коштів визначених у п. п. 5.2 - 5.4 цього договору, штраф у розмірі 10 % від суми фінансової допомоги, неповернутої в строк.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення 50000,00 грн. штрафу.

Крім того, позивач заявив до стягнення 118904,11грн. пені за період з 01.06.2018р. по 31.01.2019р.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У п. 5.2 договору сторонами узгодили, що при порушенні позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючу на момент прострочення, від суми фінансової допомоги, неповернутої в строк, за весь період прострочення повернення фінансової допомоги за кожен день прострочення.

Таким чином, сторонами в договорі збільшено шестимісячний період часу нарахування неустойки, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд проаналізувавши розрахунок позивача, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення 118904,11грн. пені, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині їх стягнення є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також, позивач заявив до стягнення 100684,93грн. 30% річних, 3642,86грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, діючого у країні на період прострочення, а також сплатити позикодавцю 30% річних за весь період прострочення повернення фінансової допомоги від суми фінансової допомоги, не повернутої в строк.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, інфляційні нарахування здійснені позивачем, виходячи із заборгованості в розмірі 500000,00 грн. за період прострочення червень 2018 року - грудень 2018 року та становлять 3642,86 грн. Розрахунок річних проведено за період із 01.06.2018р. по 30.01.2019р. та становлять 100684,93грн.

Зазначені нарахування здійснені в межах максимально можливого розміру, згідно умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства. Тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач заявив до стягнення 118904,11грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

У відповідності до п. 5.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого п. 4.3 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю відсотки (проценти) за неправомірне користування чужими коштами по день сплати суми цих коштів позикодавцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати цих коштів за кожен день користування.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, як вказано в п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, слід зазначити, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. (Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 18.12.2018 року у справі №908/639/18).

Таким чином, діюче законодавство України визначає різну правову природу 3% річних як засобу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, встановленого ст. 625 ЦК України, та процентів за користування чужими коштами, які можуть бути встановлені договором відповідно до ст. 536 ЦК України.

Враховуючи викладене, задоволенню також підлягають вимоги позивача щодо стягнення 118904,11 грн. процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 01.06.2018р. - 31.01.2019р., сплата яких передбачена п.5.4 Договору.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 892136,01грн., з яких 500000,00 грн. заборгованості по договору, 3642,86грн. - інфляційних нарахувань, 100684,93грн. - 30% річних, 118904,11 грн. пені, 118904,11грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 50000,00грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Сервіс Торг", м. Хмельницький до державного підприємства "Нігинський кар'єр", селище Сахкамінь, Кам'янець - Подільського району Хмельницької області про стягнення 892136,01грн. задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Нігинський кар'єр" (32322, Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський район, селище Сахкамінь, вул. Радянська, 1А, код ЄДРПОУ 00373741) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Сервіс Торг" (29000, м. Хмельницький, вул. Катіонівська, 34, код ЄДРПОУ 39930772) 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) заборгованості по договору, 3642,86грн. (три тисячі шістсот сорок дві гривні 86 коп.) інфляційних нарахувань, 100684,93грн. (сто тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 93 коп.) 30% річних, 118904,11 грн. (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 11 коп.) пені, 118904,11грн. (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 11 коп.) відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 50000,00грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 13382,04 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні 04 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.04.2019р.

Суддя С.В. Гладій

Віддруковано у 3 примірниках:

1- до справи,

2- позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Катіонівська, 34),

3- відповідачу (32322, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1А),

Всім надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.