Постанова

від 23.04.2019 по справі 5017/3706/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 5017/3706/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду законів у воєнній сфері

від прокуратури Яговдік С.М.

позивачі (1) Міністерства оборони України, (2) Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району

представник позивача - 1 Барда С.Ю.

представник позивача - 2 не з`явився

відповідачі (1) Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, (2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг"

представник відповідача - 1 не з`явився

представник відповідача - 2 Мороз А.А.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів (1) Кабінет Міністрів України, (2) Оперативне командування Південь

представник третьої особи 1 Штокман А.І.

представник третьої особи 2 не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Аленіна О.Ю. головуючого, Богатиря К.В., Лашина В.В. від 30 травня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Степанової Л.В. від 06 листопада 2017 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 №2002/063 "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах схеми, що додавалась до рішення.

2. Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету і бюро обкому КП/б/У від 12.02.1946 №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому военному округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв`язку з цим селянських господарств.

3. 10.06.1946 обласною комісією з передачі земель Одеському військовому округу, створеною на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 №53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Так, вказаним актом підтверджено факт відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. Схема фактичного відводу земель є додатком до акта.

4. Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому военному округу" затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеському військовому округу.

5. 05.05.2005 Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (далі Тарутинська РДА, відповідач) відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 "Про розформування військової частини А-1366" було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської РДА №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданою в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

6. Зазначене розпорядження було предметом судового розгляду в адміністративній справі №2-а-3436/08/1570 за позовом прокурора в інтересах Міністерства оборони України до Тарутинської РДА і постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської РДА від 05.05.2005 №101/А-2005 Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону та пункт 1 розпорядження Тарутинської РДА №368/А-2005 від 14.12.2005 Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями. У вказаній справі встановлено що спірні землі Тарутинського загальновійськового полігону відносяться до земель оборони, належать державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування, тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Проте всупереч частини 5 статті 116 та статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.

7. 28.12.2007 Тарутинською РДА прийнято розпорядження №398/А-2007 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ „Тіса, ВАТ „Чапаєва , ФГ „Таврія-К, ФТ „Колос-2006, ТОВ „Мазур-ЮГ", ВАТ „Калініна, ПП „Фетіца, ПП "Роман" земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради, за яким, зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг" (далі ТОВ "Мазур-Юг") передано в оренду земельну ділянку площею 100 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років.

8. На виконання вказаного розпорядження 28.12.2008 між Тарутинською РДА та ТОВ "Мазур-Юг" укладено два договори оренди земельних ділянок по 50 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту строком на 49 років.

9. Вказане розпорядження Тарутинської РДА від 28.12.2007 №398/А-2007 також було предметом оскарження в суді і остаточною постановою Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 916/876/13 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою прокурору в задоволенні позову про визнання цього розпорядження недійсним відмовлено з тих підстав, що воно вичерпало свою дію фактом виконання, а отже не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок, речове право оренди яких ґрунтується на виданих на виконання цього розпорядження правовстановлюючих документах (договорах оренди).

Короткий зміст позовних вимог

10. У грудні 2012 року заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі прокурор) в інтересах держави в особі (1) Міністерства оборони України (далі МОУ, позивач-1), Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі Білгород-Дністровська КЕЧ, позивач-2) звернувся до суду з позовом до Тарутинської РДА (далі відповідач-1) та ТОВ "Мазур-Юг" (далі відповідач-2) про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів оренди земельних ділянок від 28.12.2007; витребування вказаних земельних ділянок загальною площею 100 га з володіння відповідача-2 та зобов`язання повернути МОУ зі складенням акту прийому-передачі.

11. Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що спірні договори оренди укладені відповідачем-1 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності - із перевищенням повноважень, яке полягає у незаконному розпорядженні землями оборони, наданими у постійне користування військовій частині А-1366, без отримання згоди Міністерства оборони України на вилучення спірної землі державної власності у її землекористувача, а також рішення Кабінету міністрів України про припинення права користування такою землею. При цьому прокурор послався у тому числі на преюдиційні для даної справи обставини щодо незаконного відчуження спірних земель оборони, встановлені в адміністративній справі №2-а-3436/08/1570.

12. У 2016 році Тарутинська РДА звернулася до МОУ, Білгород-Дністровської КЕЧ із зустрічною позовною заявою про визнання припиненим права постійного користування Одеським військовим округом земельною ділянкою колишнього Тарутинського полігону з 01.01.1998 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Справа розглядалась судами неодноразово.

13.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року, первісний позов задоволений. Визнано недійсними два договори оренди від 28.12.2007, витребувано спірні земельні ділянки загальною площею 100 га у відповідача-2 та зобов`язано їх повернути МОУ зі складенням акту прийому-передачі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

14. Судові рішення щодо первісного позову мотивовані тим, що внаслідок укладення спірних договорів оренди відповідач-1 незаконно, з перевищенням наданих повноважень розпорядився землями оборони, які перебувають у державній власності. Так, передача земель оборони здійснюється місцевим органом влади за умови отримання згоди Міністра оборони України, однак немає жодних доказів та підтвердження надання такої згоди, як і доказів на підтвердження відмови позивача-1 від спірних ділянок земель оборони, зокрема про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, за рахунок земель якого передано в оренду спірні земельні ділянки, а також рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України. Отже, договори оренди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки уповноваженими державними органами не було надано згоди на їх відчуження або надання у користування.

15. Відсутні правові підстави для застосування інституту позовної давності до позовних вимог прокурора, оскільки строк позовної давності розпочався спочатку з дати винесення постанови Одеським апеляційним адміністративним судом від 14.06.2012 у справі № 2-а-3436/08/1570, а позовну заяву подано у жовтні 2012 року, тобто у межах загального трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову прокурору в задоволенні первісного позову.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

17. При вирішенні даного спору та оцінці доказів суди мали керуватися не преюдиційними обставинами, встановленими у справі №2а-3436/08/1570, а положеннями чинних на момент виникнення спірних правовідносин положеннями Земельного кодексу УРСР від 1922 року, які є пріоритетними у застосуванні та з яких випливає відсутність у позивачів права постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право не підтверджено жодними правовстановлюючими документами та не зареєстровано за позивачами у встановленому порядку.

18. Як законодавством УРСР, так і сучасним законодавством України не передбачено автоматичного отримання Міністерством оборони України всіх земель оборони в користування, а отримання такою особою земельних ділянок могло мати місце тільки за наслідками звернення до органу місцевого самоврядування щодо конкретної земельної ділянки для розміщення об`єктів оборони. Крім того, земельне законодавство не передбачало правонаступництва права постійного користування землею у разі припинення юридичної особи, тобто право користування земельною ділянкою у Одеського військового округу Збройних Сил СРСР автоматично припинено після припинення його діяльності, утворений Одеський військовий округ, як і військова частина А-1366 не є правонаступниками будь-яких юридичних осіб, не отримували права постійного користування земельними ділянками.

19. За відсутності у позивачів права постійного землекористування спірними ділянками немає порушення їх речових прав з боку відповідача-2, а отже і правових підстав для витребування земельних ділянок у ТОВ "Мазур-Юг" відповідно до статей 387, 388 ЦК України, якими врегульовано захист прав власників (землекористувачів), якими позивачі не являються.

20. У судів були всі підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини стосовно того, що потреба виправити минулу "помилку" державного органу не повинна непропорційним чином втручатися у право, набуте особою, яка покладалась на легітимність дій державного органу, а ризик помилки державного органу має покладатися на саму державу (справи Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, Гаші проти Хорватії та Тріо проти Хорватії).

Позиція інших учасників справи

21. Позивач-1 та прокурор у відзивах на касаційну скаргу вказують, що встановлені адміністративними та господарськими судами факти належності спірної земельної ділянки військового полігону "Тарутинський" до земель оборони та до сфери управління позивача-1 мають преюдиціальне значення і є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи по суті.

22. Третя особа-1 у поясненнях на касаційну скаргу підтримує висновки судів попередніх інстанції щодо належності та правового статусу спірних земель оборони та вважає оскаржувані судові рішення прийнятими з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

23. Верховний Суд на розглядає подані 23.04.2019 відповідачем-2 письмові пояснення, які за своєю суттю є доповненням касаційної скарги з огляду на порушення встановленого частиною 1 статті 298 ГПК України порядку вчинення такої процесуальної дії, а також приписи статті 118 цього Кодексу.

23.1. Відповідно від статті 118 ГПК України також не розглядаються і надані 23.04.2019 письмові пояснення відповідача-2, як такі, що подані поза межами встановленого Судом процесуального строку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

24. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки відпоідачем-2 судові рішення оскаржуються тільки в частині розгляду первісного позову прокурора, то суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення тільки в цій частині.

25. Верховний Суд враховує наявність судової практики Верховного Суду, якою вже розглядалось та було вирішено питання як належності земель Тарутинського загальновійськового полігону до категорії земель оборони, так і незаконності дій Тарутинської ОДА щодо розпорядження спірними землями оборони (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15, від 22.03.2018 у справі № 5017/2972/2012, від 29.11.2018 у справі № 916/821/13, від 02.07.2018 у справі № 5017/3706/2012).

26. Також Верховний Суд враховує правові висновки щодо статусу земель оборони та повноважень Міністерства оборони України як їх розпорядника, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

27. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи в пункті 17 Постанови з огляду на положеннями частини 3 статті 75 ГПК України, згідно з якими обставини, встановлені у рішенні адміністративного суду, що набрало законної сили, мають бути враховані згідно з вимогами процесуального закону. Натомість наведені у вказаному пункті доводи зводяться до намагання скаржника переконати суд касаційної інстанції втрутитись у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та, надавши перевагу одним доказам та обставинам перед іншими, встановити інші обставини справи, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень Верховного Суду, як суду права.

28. Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Судами встановлено, що передані відповідачу-2 за спірними договорами оренди землі належать до земель оборони, відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" належать державі на праві власності, знаходяться в управлінні позивача-1 та закріплені за відповідними військовими формуваннями, з огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 19 Постанови) про те, що позивачі не можуть бути належними землекористувачами, оскільки їх права не порушені та не підлягають захисту. При цьому, враховуючи наведені обставини, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його визначено законом, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 926/1017/14. За наведених обставин Суд не приймає до уваги посилання скаржника в пункті 18 Постанови.

29. З урахуванням вищенаведеного не може бути врахований довід відповідача-2 у пункті 20 Постанови, оскільки само по собі не застосування практики Європейського суду з прав людини не свідчить незаконність прийнятих у справі судових рішень за наявності прямих норм національного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, а також преюдиційних обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, щодо учасників даної справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

31. Відповідно до вимог частини 3 статті 332 ГПК України зупинене за ухвалою Суду від 02.07.2018 виконання судових рішень підлягає поновленню.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-Юг" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 06 листопада 2017 року у справі № 5017/3706/2012 залишити без змін.

3. Виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 06 листопада 2017 року у справі № 5017/3706/2012 поновити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.