Рішення

від 15.04.2019 по справі 910/523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 15.04.2019Справа №  910/523/19 Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді                                                 Літвінової М.Є. за участю секретаря судового засідання:                                                            Зінчук С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" про  стягнення 84 363,80 грн. Представники учасників справи: Від позивача:      не з'явився; Від відповідача:  не з'явився; ВСТАНОВИВ:           Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" (далі- відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 84 363, 80 грн., з яких  31 2160, 00 грн. основний борг, 3 % річних у сумі 10 159, 43 грн. та інфляційні втрати у розмірі  42 988, 37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 2016/02/08 від 13.04.2016. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/523/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/523/19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/523/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 11.03.2019 року. Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Судом у судовому засіданні 11.03.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 01.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. Представник відповідача у судове засідання 01.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Судом у судовому засіданні 01.04.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 15.04.2019, яку занесено до протоколу судового засідання. Представники сторін у судове засідання 15.04.2019 року не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.   Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:                                13.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомир - Агробудіндустрія» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпостач Плюс» було укладено Договір поставки № 2016/02/08. Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується замовлення Покупця виготовити та передати у власність останнього: вироби залізобетонні; товарний бетон; цементний розчин;( надалі іменується "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійсняти його оплату. Згідно з п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови та строки поставки визначаються у специфікації, що є додатком до цього Договору та є його невід'ємною частиною. Як передбачено п. 1.3. Договору загальна кількість товару, шо передається за цим Договором у власність Покупця визначається у видаткових накладних, на підставі фактичного сумарного обсягу поставленого товару. Пунктом 1.4. Договору передбачено, що Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь - якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не г предметом будь-якого іншого, обтяження чи обмеження, передбаченого чинним з Україні законодавством. Відповідно до п. 2.1. Договору якість товару повинна відповідати стандартам та Держстандартам, що діють в Україні на момент постачання та підтверджується відповідними документами (паспорт, сертифікат якості, сертифікат відповідності тощо). Згідно з п. 3.1. Договору Сторонами визначено, що датою передачі товару вважається ата, що вказана в видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками Сторін. Дата передачі товару визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару. Підставою передачі товару Постачальником Покупцеві є здійснення Сторонами розрахунків по цьому Договору у відповідності до розділу 5 Договору та порядку, зазначеному у Специфікаціях. Як передбачено п. 4.1 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником протягом дії цього Договору поетапно, окремими партіями відповідно до направлених Покупцем заявок факсом або по ектронній пошті, в яких вказується кількість, найменування (номенклатура) Товару, дата та номер цього Договору. Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що умови та строки поставки товару вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору ціна за одиниця товару визначається у специфікаціях з урахуванням ПДВ. Згідно з п. 5.2. Договору загальною ціною Договору є фактична сумарна вартість поставок, прийнятих Покупцем. Як передбачено п. 5.3. Договору Покупець оплачує партію товару за ціною, що визначена у Специфікаціях в залежності від кількості та асортименту товару. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунок по цьому Договору здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Відповідно до п. 6.2. Договору Покупець здійснює оплату вартості товару на підставі виставленого Постачальником рахунку – фактури та згідно порядку оплати, передбаченого у Специфікаціях, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 6.3. Договору датою оплати Покупцем товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Як передбачено п. 6.4. Договору у разі наявності в Покупця заборгованості за попередньо поставлений Постачальником Товар, платежі які Покупець перераховує за наступну партію товару мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Відповідно до п. 7.3. Договору кожна із сторін, яка неналежно виконує свої зобов'язання (прострочення розрахунку та/або поставки (відвантаження) товару) за цим Договором, повинна сплатити на користь іншої Сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню в розмірі подвійної облікової славки НБУ, що діє в період заборгованості від простроченої до сплати суми заборгованості та/або не поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016, а в частині виконання зобов'язань Сторін – до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.2. Договору). На виконання умов Договору між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 1 від 13.04.2016  на поставку товару у партії: плити балконні ПБ -1 – 6 шт, плити балконні  ПБ -2 – 15 шт., плити балконні ПБ -3 – 12 шт., плити балконні ПБ -3 – 12 шт. Загальна вартість партії товару згідно цієї Специфікації складає  296 (двісті дев'яносто шість тисяч триста сорок шість гривень  00 коп. (у т.ч. ПДВ 20%- 49  891 грн. 00 коп. (сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 00 коп.). Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару згідно з цією Специфікацією, на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 430 від 13.04.2016 року на суму 296  346, 00 грн. В подальшому на виконання умов Договору між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 2 від 13.05.2016  на поставку товару у партії : вентиляційні блоки ВБ -30- 8  шт. Загальна вартість партії товару згідно цієї Специфікації складає 12 400 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.), (у т.ч. ПДВ 20%- 2  066 грн. 67 коп. (дві тисячі шістдесят шість гривень 67 коп.). Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару згідно з цією Специфікацією, на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 495 від 13.05.2016 року на суму 12  400, 00 грн. 13.05.2016 між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 3 від 13.05.2016  на поставку товару у партії: плити балконні ПБ – 3 а - 10 шт., плити балконні ПБ -3 а* - 10 шт. Загальна вартість партії товару згідно цієї Специфікації складає 171 580 грн. 00 коп (сто сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.), (у т.ч. ПДВ 20% - 28 596 грн 00 коп. ( двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 67 коп.). Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару згідно з цією Специфікацією, на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 538 від 13.05.2016 року на суму171 580, 00 грн. На виконання умов Договору між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 4 від 28.07.2016  на поставку товару у партії: вентиляційні блоки ВБ – 30 – 20 шт. Загальна вартість партії товару згідно цієї Специфікації складає 31 000 грн. 00 коп.           (тридцять одна тисяча гривень 00 коп.), (у т.ч. ПДВ 20% - 5 166 грн 67 коп. ( п'ять тисяч сто шістдесят шість гривень 67 коп.). Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару згідно з цією Специфікацією, на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 897 від 28.07.2016 року на суму 31 000, 00 грн. В подальшому на виконання умов Договору між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 5 від 17.08.2016  на поставку товару у партії : вентиляційні блоки ВБ – 30 - 20  шт. Загальна вартість партії товару згідно цієї Специфікації складає 31 000 грн. 00 коп. (тридцять одна тисяча гривень 00 коп.), (у т.ч. ПДВ 20% - 5  166 грн. 67 коп. (п'ять тисяч сто шістдесят гривень 67 коп.). Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару згідно з цією Специфікацією, на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником. Відповідно до умов зазначеного вище Договору позивач поставив Відповідачу залізобетонні вироби на загальну суму 536 216 грн. 00 коп. Вказане підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними: № 874 від 13.04.2016 р.;  №966 від 22.04.2016 р.; № 1154 від 13.05.2016 р.; № 1155 від 13.05.2016 р.; № 1280 від 30.05.2016 р.; № 1281 від 30.05.2016 р.; № 1389 від 09.06.2016 р.; № 1390 від 09.06.2016 р.;  № 1505 від 21.06.2016 р.; № 1507 від 21.06.2016 р.; № 1848 від 14.07.2016 р.; № 1961 від 22.07.2016 р.; №1962 від 22.07.2016 р.; № 2044 від 29.07.2016 р.; № 2246 від 12.08.2016 р.;  № 2247 від 12.08.2016 р.; № 2290 від 17.08.2016 р.; № 2581 від 08.09.2016 р.; № 1427 від 24.05.2017р.; № 1594 від 06.06.2017р. За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 505  000, 00 грн. Актом звірки взаємних розрахунків за період 13.04.2016-09.02.2018 сторони  визначили, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 111  216, 00 грн. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний як позивачем так і відповідачем. Позивач зверувся до відповідача з листом – вимогою № 112 від 12.02.2018 про сплату заборгованості у розмірі 111  216, 00 грн. Відповідач листом вих. № 20/02-18 від 20.02.2018 зазначив, що сума заборгованості становить 111  216, 00 грн. та у зв'язку зі складними фінансово – економічним станом Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпостач Плюс» зобов'язується здійснити повне погашення заборгованості до 30 квітня 2018 р. В заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 2016/02/08. Жодних інших Договорів сторони не укладали, а зазначення в тексті позовної заяви та в платіжних дорученнях, видаткових накладних та Спицифікаціях  № 1-5 інших номерів технічною помилкою. Станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості відповідача складає 31 216,00 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладена між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.           Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.           Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.           Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви до суду складає 31 216, 00 грн. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв товар, однак в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу його вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.Таким чином, відповідний борг в сумі 31 216, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку. Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 10  159, 430грн. та інфляційних втрат в сумі 42  988, 37 грн., суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 10  159, 43 грн., суд вважає його арифметично не вірним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки при розрахунку 3% річних та визначення дати, з якої починається розрахунок пені, позивачем не враховано положення статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. За розрахунком суду розмір 3% річних складає  8 2 44, 70 грн. Разом з тим, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 42  988, 37 грн. є арифметично невірним через неправильно обрану методику розрахунку. Так, індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці. Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів. Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань. Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу. Зазначене відповідає п.6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”, відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів. При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат. Крім того, необхідно враховувати, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат складає 7 949, 43 грн. За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного. Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.           Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.           Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.           Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.           У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.           Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.           Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , - ВИРІШИВ: 1.            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" задовольнити частково. 2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач Плюс" (04201, місто Київ, вул.Маршала Рокосовського, 3; код ЄДРПОУ 40018233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (вул. 10025, м. Житомир, вулиця Промислова, 10; код ЄДРПОУ 03379632) суму основного боргу у розмірі 31 216(тридцять одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7  949 (сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять ) грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі  8 244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 70 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі              1  079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. 3.          В іншій частині позовних вимог відмовити. 4.          Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ. 5.           Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  6.           Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 7.          Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017             № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Повне рішення підписано 25.04.2019 року.           Суддя                                                                                            М.Є. Літвінова