Рішення

від 24.04.2019 по справі 910/14758/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2019Справа № 910/14758/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" (09300, обл. Київська, р-н Володарський, смт. Володарка, вул. Зарічна, 80; ідентифікаційний код 19349685)

до Приватного підприємства "Укр-Росхім" (03049, м. Київ, вул. Туполева, 6, кВ. 2; ідентифікаційний код 36040027)

про стягнення 2 448 000, 00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" з позовом до Приватного підприємства "Укр-Росхім" про стягнення 2 448 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором № 08554132 від 19.09.2018, зокрема, щодо непоставлення в обумовлений умовами договору строк товар, й виникла необхідність звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 2 448 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду достовірної інформації, зокрема, щодо ідентифікаційного коду Приватного підприємства "Укр-Росхім" в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).

26.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла від позивача уточнена позовна заява, в якій було зазначено ідентифікаційний код Приватного підприємства "Укр-Росхім" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.20182018 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.01.2019.

22.01.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло електронне повідомлення про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 20.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 судове засідання відкладено на 13.03.2019 у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2019 оголошено перерву до 27.03.2019 у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання 27.03.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 справу призначено до розгляду на 24.04.2019.

У судове засідання 24.04.2019 представники сторін не з'явились, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись ухвалою суду.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.04.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 між Приватним підприємством "Укр-Росхім" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 08554132 за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (в подальшому товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в додатках (специфікаціях) до договору, які погоджуються сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору. Товар, що поставляється постачальником, має відповідати стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Постачальник поставляє товар партіями в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного договору. Умови поставки викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2010" (п. 3.1. та 3.2.).

Згідно п. 4.1., 4.3. договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки відповідно до розділів 1 та 3 цього договору. Датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов'язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості.

Розділом 6 передбачено, що ціна на товар та загальна вартість партії товару визначається сторонами у додатках (специфікаціях) до даного договору. Оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні. Покупець здійснює оплату наданих послуг не пізніше двох банківських днів з дня отримання відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено даним договором або додатками чи додатковими угодами до нього.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (7.1. договору).

Відповідно до п. 8.10. сторони за цим договором усвідомлюють всю повноту відповідальності, пов'язаної з оподаткуванням операцій, зазначених у предметі цього договору, і зобов'язуються беззаперечно дотримуватися норм чинного законодавства України, а також невідкладно повідомляти одна одну про зміну податкового статусу.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 21.09.2018 сторони дійшли згоди, що постачальник зобов'язаний поставити селітру аміачну N 34,4% (ПАТ "АЗОТ") в кількості 272, 000 тонн за ціною 2 448 000, 00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2, 3, 4 покупець має здійснити попередню оплату 30% вартості товару. Умови поставки згідно Інкотермс 2010: СРТ, станція Тетеїв (338706) Київська область. Строки поставки: до 15 календарних днів з моменту оплати товару.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" стверджує, що ним було виконано зобов'язання за договором належним чином, зокрема, за рахунком-фактурою № РФ-08554132 від 19.09.2018 здійснено 21.09.2018 попередню оплату - 30% вартості товару в розмірі 734 400, 00 грн., а також 03.10.2018 було здійснено оплату 70% вартості товару - 1 713 600, 00 грн.

Так, позивач вказує, що відповідач в силу вимог п. 3 договору та п. 4 специфікації, постачальник взяв на себе зобов'язання поставити товар у строк до 15 календарних днів з моменту оплат товару.

Проте, всупереч обумовленим умовам договору та специфікації, що є його невід'ємною частиною термін відповідач поставки товару не здійснив.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки, відповідачем в обумовлений умовами договору строк не було поставлено товар, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" й звернулось з позовом про стягнення з відповідача оплаченої позивачем суми за непоставлений товар в розмірі 2 448 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 08554132 від 19.09.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, а саме, відповідно до п. 3 договору та п. 4 специфікації, що є невід'ємною частиною договору № 08554132 на підставі виставленого рахунку-фактури № РФ-08554132 від 19.09.2018 здійснив 21.09.2018 попередню оплату 30% вартості товару на суму 734 400, 00 грн. та 03.10.2018 здійснив оплату 70% вартості товару на суму 1 713 600, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахункам станом на 21.09.2019 та 03.10.2018 відповідно.

В матеріалах справи міститься копія листа в.о. начальника станції Тетеїв Південно-Західної залізниці Демцюра В.В. про те, що в період з 10.09.2018 по 29.10.2018 вагони з вантажем селітра аміачна для вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" від вантажовідправника Приватного підприємства "Укр-Росхім" не надходили.

Разом з тим, суд вказує, що будь яких доказів щоб слідували про протилежне в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4 специфікації, що є невід'ємною частиною договору № 08554132, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару в повному обсязі у строк до 15 календарних днів.

Так, статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 08554132 від 19.09.2018 та положення ст. 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення суми боргу в розмірі 2 448 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укр-Росхім" (03049, м. Київ, вул. Туполева, 6, кВ. 2; ідентифікаційний код 36040027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" (09300, обл. Київська, р-н Володарський, смт. Володарка, вул. Зарічна, 80; ідентифікаційний код 19349685) суму боргу в розмірі 2 448 000 (два мільйони чотириста сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 720 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.04.2019.

Суддя Баранов Д.О.