Ухвала

від 19.04.2019 по справі 403/15985/12-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

19 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 403/15985/12-ц

провадження № 61-7232ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року, постановлену у складі судді Шевцової Т. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня

2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Нещадима Івана Сергійовича, заінтересована особа - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (далі - ПАТ ВТБ Банк ) звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Нещадим І. С. (далі - Відділ примусового виконання рішень ДВС України).

Скаргу обгрунтовував тим, що рішенням Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року у цивільній справі

№ 403/15985/12-ц з ОСОБА_5 на користь ПАТ ВТБ Банк стягнуто

8 575 000 доларів США (що еквівалентно 68 539 975,00 грн) заборгованості за кредитними договорами від 25 жовтня 2007 року № 68/07В та № 69/07В. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 24 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження № 40410099 з примусового виконання зазначеного рішення. 05 вересня 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень ДВС України Нещадим І. С. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження . Оригінал виконавчого листа направлено на адресу ПАТ ВТБ БАНК .

Посилаючись на наведене, просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України НещадимІ. С. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати оспорювану постанову, як таку, що не відповідає вимогам пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня

2018 року скаргу ПАТ ВТБ Банк задоволено.

Визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Нещадим І. С. щодо винесення постанови від

05 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 40410099 про повернення виконавчого документа стягувачу № 403/15985/12-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Нещадим І. С. від 05 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 40410099 про повернення виконавчого документа стягувачу № 403/15985/12-ц, виданого Бабушкінським районним судом

м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ ВТБ БАНК заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем передчасно та необгрунтовано винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року фактично не виконано у повному обсязі, заяву стягувача про звернення стягнення на заробітну плату боржника не розглянуто, а тому вимоги скарги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, апеляційну скаргу Департамента ДВС Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, ухвала суду є законною та обгрунтованою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій заявник просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

05 березня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ПАТ ВТБ Банк у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявником не доведено порушення його прав діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України НещадимІ. С. Суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки зазначена стаття містить альтернативну гіпотезу, яка виявляється у тому, що виконавчий документ повертається стягувачу у випадку якщо боржник - фізична особа розшук якого здійснювався поліцією, не виявлений протягом року з дня оголошення розшуку чи якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Неправильне застосуванням судами норм матеріального права призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року позов ПАТ ВТБ Банк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ ВТБ Банк 8 575 000 доларів США (що еквівалентно 68 539 975,00 грн) заборгованості за кредитними договорами від 25 жовтня 2007 року

№ 68/07В та № 69/07В, 833 054 долари США 56 центів (що еквівалентно

6 658 605,10 грн) - прострочених процентів, 358 436,84 грн - комісійної винагороди, 681 540 доларів США 44 центів (що еквівалентно 5 447 552,74 грн) та 27 398,32 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 137 017 доларів США 05 центів (що еквівалентно 1 095 177,28 грн) та 5 468,72 грн - 3% річних та 3 219,00 грн - судового збору.

18 жовтня 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист на виконання зазначеного судового рішення та

22 жовтня 2013 року пред'явлено до виконання.

24 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання судових рішень ДВС України відкрито виконавче провадження №40410099 з примусового виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2013 року у цивільній справі №403/15985/12-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості.

05 вересня 2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання судових рішень ДВС України Нещадим І. С. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на те, що боржника за адресою реєстрації не виявлено, а належне йому майно розшукати не вдалося.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необгрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

За змістом статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно пункту 7 частини першої статі 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, з також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

З аналізу оскаржуваних судових рішень убачається, що поліцією розшук боржника ОСОБА_5 не здійснювався, а тому державним виконавцем помилково повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що дії державного виконавця здійсненні з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження та призвели до порушень прав заявника, а тому скарга ПАТ ВТБ Банк підлягала задоволенню.

Доводи касаційної скарги не містять обгрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та застосування норм матеріального права, а лише зводяться до власного тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня

2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 березня

2019 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Нещадима Івана Сергійовича, заінтересована особа - ОСОБА_5,відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник