Рішення

від 09.07.2007 по справі 4/557-27/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/557-27/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.07.07                                                                                           Справа № 4/557-27/75

За позовом: ТзОВ „Прімекс –плюс”, м. Полтава

До відповідача: ТзОВ „Трислав”, м Жовква Львівської області

Про стягнення 268 775,75 грн.

                                              Суддя Н. Судова-Хомюк

Представники:

від позивача: Ковч А.В. - адвокат

від відповідача: Брик Р.Б. –заступник директора

           Суть спору:    

          Позовні вимоги заявлені ТзОВ „Прімекс –плюс”, м. Полтава до ТзОВ „Трислав”, м Жовква Львівської області про стягнення  268 775,75 грн.

15.05.2007 р.представником позивача подано уточнення до позовної заяви, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по договору №17/07 від 04.07.2005 р. в розмірі 268 775,75 грн.

21.05.2007 р. позивачем подано повторне уточнення до позовної заяви.

09.07.2007 р. позивач подав уточнення розрахунку штрафних санкцій, а саме: 1832,02 грн. –розмір індексу інфляції, 7645,96 грн. –3% річних, 9250,7 грн. –пені, 19 285,00 грн. –штрафних санкцій за п.7.1 договору, 19 285,00 грн. – розмір штрафу за п.7.2 договору, 7919,40 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

В процесі судового розгляду судом  встановлено:

03.01.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №19П/05.

Згідно квитанцій про приймання  вантажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач зобов”язувався поставити на ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл” (Україна)” брухт чорних металів вид №3 у строки та за цінами, вказаними у квитанціях, згідно специфікацій №29 від 07.10.2005 р. та №22 від 22.10.2005 р.

Однак, товар до отримувача так і не поступив, в зв”язку з чим позивач направив запит до Інформаційно –статистичного  центру Південної залізниці про надання інформації про маршрути слідування вказаних вагонів в дні, зазначені у залізничних накладних. З листа № КУ –20-15/1757 від 18.07.2005 р. вбачається, що вагони №№ 65750804, 64155153, 67194647, 67177725 в дні, вказані у відповідних накладних, відповідачем відправлені не були, вагони №№ 66271741, 60622345 взагалі на Львівській залізниці відсутні. Вагони №№ № 65883332, 67891887 згідно листів № 264 від 24.10.2005р., № 266 від 25.10.2005р. компанії „Транс-поліс" також відповідачем на адресу отримувача відправлені не були.

В жовтні 2005 року позивачем перераховано передплату на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 242 000 гри., що підтверджується платіжними дорученнями № 810 від 11.10.2005р., № 816 від 12.10.2005р., № 819 від 13.10.2005р., № 823 від 14.10.2005р., № 825 від 17.10.2005р., № 830 від 18.10.2005р., № 842 від 20.10.2005р. (Копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Підтвердженням того, що відповідач взяв на себе зобов'язання за договором свідчать також підписані ним специфікації № 29 від 07.10.2005р., № 30 від 22.10.2005р.

Пункт 7.1. Договору передбачає, що в разі попередньої оплати та невиконання

зобов'язання  з поставки  товару, постачальник  повинен,  при  неможливості  виконати

зобов'язання в натурі, повернути протягом трьох банківських днів покупцеві кошти за

першою вимогою і в повному об"ємі.

У відповідності до п.3.3 сторона відповідача була зобов”язана представити позивачу на кожну партію поставленого металобрухту наступні документи:

- залізничну квитанцію; сертифікат якості; посвідчення безпеки; акт проходження металобрухту та податкову накладну. Подані документи не представлялись стороною відповідача в процесі договірних відносин та є відсутніми для огляду у судовому засіданні.

07.11.2005р. на адресу відповідача направлено листа № 113/11 з вимогою повернути оплату за товар у розмірі 203557,67 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання вимоги.

У вказаний строк коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Прімекс-плюс" не повернено.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

-          повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні...

На виконання вимог суду сторони представили акт звірки станом  на 22.05.2007р.,згідно якого заборгованість за непоставлений металобрухт за даними позивача становить 203 557,67 грн., заборгованість за непоставлений металобрухт за даними відповідача становить 200 903,44 грн..

Сторона відповідача пояснює такі розбіжності частковим поверненням коштів, в зв”язку з чим просить суд визнати розмір коштів, що підлягають поверненню, за даними бухгалтерії відповідача.

Суд, оглядаючи копії платіжних доручень за № № 106, 108,109,110,111,112,113, 114,115,118,126,145, 147,151,166,172,177 за період квітень-травень 2007р. вважає, що долучені документи не можуть бути доказом часткового повернення коштів за спірним договором, оскільки останні  не містять посилань на спірний договір.

       Згідно ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій.

         Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення 3% річних в розмірі 7645,96 грн. та 1832,02 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

    Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

       Крім того, у відповідності до п. 7.1 наведеного договору, у випадку здійснення попередньої оплати та невиконання зобов”язання по поставці металобрухту, винна сторона повинна повернути грошові кошти та сплатити штраф у розмірі 2% за кожний день протермінування від суми заборгованості з моменту виставлення першої вимоги. Крім того, п.7.1 передбачено застосування пені в розмірі подвійної облікової ставки за весь період протермінування, розмір якої становить 19 285,00 грн. та підлягає до стягнення. До матеріалів справи є долучені копії виставлених претензій та поштові квитанції, що засвідчують їх відправлення.

    Враховуючи те, що стороною позивача безпідставно нараховано завищений розмір штрафних санкцій, ніж той, що передбачено договором, суд за своєю ініціативою здійснює перерахунок штрафних санкцій, що становить  4071, 15 грн.          

         У стягненні решти штрафних санкцій суд відмовляє за безпідставністю.

       П. 7.2 договору передбачено пеню в розмірі 0,5 % від суми недопоставленого товару за кожний окремий випадок, що становить 9 250, 7 грн., у стягненні якої суд відмовляє. Застосування пені, як штрафних санкцій сторони передбачили у п.7.1 договору , а тому подвійне нарахування пені цивільним законодавством не передбачено.

     Суд відмовляє у стягненні  7919, 40 грн. упущеної вимоги ( неодержаного прибутку) в зв”язку  з наступним.

               Згідно ч.ч.1,3,4 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, —у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

                Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

            Визначення поняття збитків регламентується також ч. 2 ст. 224 ГК України, яка вказує, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

       За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права ,має право на їх відшкодування ( ч.1 ст.22,ст.611, ч.1 ст.623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків , потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв»язок між протипривною поведінкою та збитками ; вина правопорушника. Доказів на підтвердження даних обставин стороною позивача не представлено.

        Згідо ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

        Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до часткового задоволення.

           Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

 З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 623,625,1212 ЦК України, ст.ст.193,230-232 ГК України,  ст.ст.43,49,82,83,84,85, 115-118 ГПК України,  суд, -   

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ „Трислав” (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, 8 , р/р №26001301250 в Жовківському відділенні Ощадбанку №6325, МФО 385219, код ЄДРПОУ 22392779) на користь ТзОВ „Прімекс – плюс” (36037, м. Полтава, пров. Рибальський, 22, кімната 8, р/р №260044402 в АБ „Полтава – банк”, МФО 331489, код ЄДРПОУ 30547654) 203 557,67 грн. попередньої оплати, 1832,02 грн. – інфляційних втрат, 7645,96 грн. – 3% річних,  4 071,15 грн. –штрафних санкцій за п.7.1 договору,  19 285,00 грн. пені у відповідності до п. 7.1 договору, 2 387,55 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити у стягненні 7919,40 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 9 250,7 грн. пені та 15 213, 85 грн. штрафу.

     Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

     Суддя