Рішення

від 24.04.2019 по справі 322/1162/18

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 322/1162/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

при секретарі Блажко О.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому вказувала, що 06 жовтня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_4, який за час життя оформлював земельну ділянку, площею 1 га., кадастровий номер 2323686600:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. У період з 2014 року і по час смерті ОСОБА_4 хворів на невиліковну хворобу і практично безперервно до смерті перебував у різних лікарських установах. Після смерті чоловіка вона звернулася до Новомиколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та надала всі наявні документи, які віднайшла у речах померлого. Право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_4 підтверджуються наказом Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23 листопада 2014 року № ЗП/2323686600:01:004/00000053. В установлений законом строк вона звернулась до Новомиколаївської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Була відкрита спадкова справа № 110/2016. 16 травня 2017 року державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, в порядку заміщення державного нотаріуса Новомиколаївської нотаріальної контори Запорізької області винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Мотивуючі відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зазначила, що нею не були подані правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку. Вона є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України. Вона не має інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку померлого ОСОБА_4, крім наданих нотаріусу. Інших спадкоємців першої черги спадкування немає.

В позові ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на вищевказану земельну ділянку, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер 06 жовтня 2016 року.

У відзиві на позов Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зазначило, що, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Порядок приватизації земельної ділянки визначений ст. 118 Земельного кодексу України. Зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту (землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, ї двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, ОСОБА_4 почав процес приватизації земельної ділянки, а саме: отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 08 лютого 2012 року № 41 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства", розробив проект щодо відведення; розробив та погодив проект щодо відведення земельних ділянок ПП "Земляки, ОСОБА_7 від 08 лютого 2013 року; Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області постановило наказ від 23 січня 2014 року № ЗП/2323686600:01:004/00000053 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність". Відповідно до пп. 1 п. 3 зазначеного наказу ОСОБА_4 повинен був встановити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснити державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав. Проте технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі ст. 55 ЗУ "Про землеустрій" розроблена не була, та право власності не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Таким чином, ОСОБА_4 не набув права власності на вказану в позові земельну ділянку. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК України). Таким чином спірна земельна ділянка не може входити до складу спадщини, оскільки у ОСОБА_4 було відсутнє право власності на неї. З набранням чинності з 01 січня 2013 року ЗУ "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету України від 17 жовтня 2012 року № 1051, посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". З приписів вище зазначених нормативних правових актів вбачається розмежування поняття Державна реєстрація земельної ділянки та поняття Державна реєстрація права. Також на законодавчому рівні розмежовано повноваження органів на яких покладено здійснення відповідних Державних реєстрацій. На даний час, Держгеокадастр України та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Держава реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 ЗУ "Про державний земельний кадастр"). Ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 25 Закону поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно - територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в тому числі і за рішенням суду надходить з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу. П. 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до п. 113 цього Порядку. В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній та паперовій формі. Отже, після реєстрації права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про реєстрацію права, відповідно до чого і внесе відомості до Поземельної книги. Іншого порядку державної реєстрації прав, чи скасування державної реєстрації такого права законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлено. Відповідно до п. 113 Порядку № 1051 Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. Отже, для того, щоб кадастровий реєстратор у порядку, передбаченому вищевказаним Порядком, міг отримати відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та внести відомості до Поземельної книги, необхідна наявність зазначених відомостей у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підставі вищевказаного Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просило відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав. викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, а також вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що з 10 січня 1976 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 08 лютого 2012 року № 41 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 га., в контурі поля № 16 на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 січня 2014 року № ЗП/2323686600:01:004/00000053 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, та передано йому у власність земельну ділянку, площею 1 га., кадастровий номер 2323686600:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

06 жовтня 2016 року ОСОБА_4 помер.

Постановою державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, в порядку заміщення державного нотаріуса Новомиколаївської нотаріальної контори Запорізької області, від 16 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 1 га., кадастровий номер 2323686600:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Порядок приватизації земельної ділянки визначений ст. 118 Земельного кодексу України. Зокрема, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту (землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, ї двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статті 2 ЗУ "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

П. 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до п. 113 цього Порядку.

В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній та паперовій формі.

Отже, після реєстрації права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримує в порядку інформаційного обміну інформацію про реєстрацію права, відповідно до чого і вносе відомості до Поземельної книги.

Іншого порядку державної реєстрації прав, чи скасування державної реєстрації такого права законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлено.

Відповідно до п. 113 Порядку № 1051 Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Отже, для того, щоб кадастровий реєстратор у порядку, передбаченому вищевказаним Порядком, міг отримати відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та внести відомості до Поземельної книги, необхідна наявність зазначених відомостей у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Після видачі наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 січня 2014 року № ЗП/2323686600:01:004/00000053 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", запис у земельно-кадастрову книгу про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 а також відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не вносилися.

Право власності на землю виникає з моменту державної реєстрації цього права, однак, як установив суд, воно зареєстроване за спадкодавцем в установленому порядку не було.

За таких обставин, суд першої дійшов висновку про те, що посилання позивача на те, що спірна земельні ділянка належала її чоловіку на підставі наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 січня 2014 року № ЗП/2323686600:01:004/00000053 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", а відтак увійшла до складу спадкового майна, а тому вона має право на спадкування її за законом, що є підставою для визнання за нею права власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування, є безпідставними.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 26 квітня 2019 року.

Суддя А.Б.Шиш