Рішення

від 26.04.2019 по справі 382/340/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/340/19

Провадження № 2/382/411/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області, с. Ничипорівка, вул. Андрія Бобира, 15 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів одержаних за нікчемним правочином,

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів одержаних за нікчемним правочином, в котрому зазначила, що 15 липня 2016 року в с. Ничипорівка Яготинського району Київської області між нею та Ничипорівською сільською радою було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №7 та №12 ( підвал -61,6 кв.м.; приміщення на ІІ поверсі -115 кв.м.; господарську споруду - 32 кв.м.; 1/3 частину площадки на ІІ поверсі), що розташовані по вул. Виноградна ( в минулому вул. Кутузова), 64 в с. Ничипорівка Яготинського району Київської області. Відповідно до вказаного договору Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця вказані вище нежитлові приміщення, що належать Продавцю на підставі свідоцтва про право власності виданого державним реєстратором ОСОБА_2, реєстровий номер 29923385. Згідно з пунктом 7 даного договору за домовленістю сторін, продаж нежитлового приміщення вчинено за 56 791 грн. 05 коп. які Продавець буде отримувати в рівних частинах від Покупця щомісячно з серпня 2016 року по липень 2018 року включно в сумі 2366 грн. 30 коп. Відповідно до пункту 10 договору право власності на вищезазначене нежитлове приміщення виникає у Покупця з моменту повного погашення суми, зазначеної в договорі як вартість приміщення, та підписання сторонами акту прийому-передачі майна, зазначеного даному договорі. Протягом двох років вона була впевнена у дійсності вказаного правочину та на виконання умов даного договору протягом 2016-2017 років нею було здійснено платежі на загальну суму 22 360,30 грн.. (16.08.2016 - 2360,30 грн., 19.10.2016 - 2400 грн., 13.09.2016-2400 грн., 08.11.2016 - 2400 грн., 23.11.2017- 1300 грн., 08.02.2017-1000 грн., 28.03.2017- 1000 грн., 27.04.2017-1000 грн., 25.05.2017 - 2500 грн., 26.07.2017- 2500 грн., 26.07.2017 -1000 грн.,28.09.2017-2500 грн.). Однак, у листопаді 2017 року їй випадково стало відомо, що укладений між нею та Ничипорівською сільською радою договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в силу вимог закону є нікчемним. Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна , що перебуває в податковій заставі. Отже, з аналізу зазначеної норми статі вбачається, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти. Згідно із ст. 202 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 3 жовтня 2018 року по справі № 288/383/15-ц, від 10 жовтня 2018 року по справі № 466/3470/15. В силу статтей 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. За таких обставин, підписаний сторонами договір є нікчемним, оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину. Таким чином, оскільки укладений між сторонами правочин - договір купівлі-продажу нежитлових приміщень є нікчемним, проте, на його виконання нею були сплачені грошові кошти у розмірі 22360,30 грн., то відповідно до ст. 216 ЦК України підлягають застосуванню наслідки нікчемного правочину шляхом стягнення з відповідача на її користь грошові кошті у розмірі 22 360, 30 грн. Просила стягнути з Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області на її користь 22 360,30 гривень.

В судове засідання позивачка не з"явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, звернулася до суду з заявою, в котрій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності та про визнання позову. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Перевіривши матеріали справи, роз'яснивши процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що представник відповідача позов визнав та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення. Керуючись ст. ст. 10, 81,206,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 202,210,215,216,657 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області, с. Ничипорівка, вул. Андрія Бобира, 15 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів одержаних за нікчемним правочином задовольнити.

Стягнути із Ничипорівської сільської ради Яготинського району Київської області, с. Ничипорівка, вул. Андрія Бобира, 15, ідентифікаційний номер юридичної особи: 04360422 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 22 360,30 (двадцять дві тисячі триста шістдесят) гривень 30 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.