Постанова

від 24.04.2019 по справі 501/1225/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1663/19

Номер справи місцевого суду: 501/1225/18

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Павлючук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

третя особа - Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 вересня 2018 рокуу складі судді Смирнова В.В.,

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна, яке належить їй на праві приватної власності.

Позов обґрунтовано тим, що постановою відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції (на теперішній час Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) №1/2010 В-10 ВП №118 від 21.01.2010 року, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1013/09, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 03.06.2009 року накладено арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1), що належить на праві власності ОСОБА_2

Листом відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції №03/8817-10 від 11.09.2015 року позивача повідомили, що 29.02.2010 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1013 було завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

Крім цього, відповідно до вищевказаного листа виконавчий лист по справі №2-1013, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 03.06.2009 року повторно на примусове виконання не подавався.

Представник позивача вважає, що арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1), що належить ОСОБА_2, обмежує її права щодо користування, володіння та розпорядження майном, що є порушенням її права власності, просить задовольнити позов.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 вересня 2018 рокупозов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано арешт АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції (нині Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) №1/2010 В-10ВП №118 від 21.10.2010 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1013/09, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 03.06.2009 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався нату обставину, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1013, виданого Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ Укрпромбанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 726796,68 грн. був повернений 26.02.2010 року стягувачу, на квартиру не зверталось стягнення, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що наявний арешт обмежує конституційне право позивача користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Вказане рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ПАТ Дельта Банк через представника - Шевчук В.В. В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що відповідно до ст. 38 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате крім випадків, передбачених цим Законом. Оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1013 було завершено на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , який є виключенням із переліку випадків, коли при закінченні виконавчого провадження знімається арешт, накладений на майно боржника, тому підстави для зняття арешту відсутні. Крім того, апелянт посилався на наявність судового спору між сторонами щодозаміни стягувача, видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, тому вважає рішення суду передчасним.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.11.2018 року у складі судді Заїкіна А.П. відкрито провадження у справі (а.с.101)Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.12.2018 року справу призначено до розгляду (а.с.102).

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні апеляційного суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року справу прийнято до провадження колегії суддів та призначено до розгляду.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялася належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що судове рішення не виконано та завершено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , стягнення на спірну квартиру не зверталось, пройшов значний час, тому арешт на спірну квартиру порушує право власності ОСОБА_2

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 квітня 2009 року позов ТОВ Український промисловий банк до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 725066 грн.68 коп., вирішено питання судових витрат.

30 червня 2010 року між TOB Укрпромбанком , ПAT Дельта Банк та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB Укрпромбанка на користь ПAT Дельта Банку , відповідно до п. 4.1 якого на умовах, визначених договором, ТОВ Укрпромбанк передав (відступав) ПАТ Дельта Банку права вимоги за кредитними тa забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого ПАТ Дельта Банк стає новим кредитором. Кредитна справа ОСОБА_2 також була передана ПАТ Дельта Банку (а.с.51-57).

Згідно листа №03/8817-10 від 11 вересня 2015 року, який був направлений на адресу ОСОБА_2, у відділі виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області виконавче провадження за її справою з примусового виконання було завершено 29 лютого 2010 року на підставі п. 4.ч. 1ст. 40 Закону України Про виконавче провадження . Оригінал виконавчого документу повернуто TOB Укрпромбанку . Станом на 10 вересня 2015 року виконавчий лист по справі №2-1013, виданий судом 03 червня 2009 року повторно на примусове виконання не пред'являвся.

Виконавче провадження знищено в зв'язку з завершенням трирічного строку зберігання (а.с.16-17).

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону ; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення , а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1013 було завершено на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , який є виключенням із переліку випадків, коли при закінченні виконавчого провадження знімається арешт, накладений на майно боржника, тому підстави для зняття арешту відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ Укрпромбанк від 23.02.2007 року та на нього накладено заборону відчуження, тому оскаржуваний арешт спірної квартири не може перешкоджати позивачу у розпорядженні нерухомим майном, оскільки таке обмеження діє відповідно до іпотечного договору (а.с.72-78).

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та ухвалив судове рішення передчасно, без повного всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 26.02.2019 року апеляційну скаргу ПАТ Дельта Банк задоволено.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 серпня 2018 року про відмову ПАТ Дельта Банк про заміну стягувача, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання скасовано.

Заяву ПАТ Дельта Банк про заміну стягувача, видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання задоволено.

Змінено стягувача з ТОВ Український промисловий банк на його правонаступника ПАТ Дельта Банк у справі №2-1013/09 за позовом ТОВ Український промисловий банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розміру 725066 грн.68 коп., судового збору у розмірі 1700 грн., витрат на інформаційне - технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Поновлено строк на пред'явлення до виконання виконавчих листів по справі №2-1013/09, виданих Іллічівським міським судом Одеської області від 16 квітня 2009 року.

Видано дублікати виконавчих листів №2-1013/09 в порядку виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 квітня 2009 року у справі за позовом ТОВ Український промисловий банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розміру 725066 грн.68 коп., судового збору у розмірі 1700 грн., витрат на інформаційне - технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Таким чином, оскільки судове рішення не виконано, здійснено заміну стягувача, поновлено строк стягувачу на пред'явлення до виконання виконавчих листів до виконання, змінено стягувача, скасування арешту спірного нерухомого майна є передчасним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України).

Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2до ПАТ Дельта Банк про зняття арешту з нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ПАТ Дельта Банк було сплачено 1057,20 гривень (а.с.99).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційна скарга ПАТ Дельта Банк підлягає задоволенню, сума сплаченого ним судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 141, 268, 367, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 вересня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Дельта Банк про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 25 квітня 2019 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець